ГоловнаБлогиБлог Юрія Прозорова

​Девальвація – “інвестиційний кілер” України

В катастрофічній девальвації гривні заховані величезні перспективи для наших експортерів. Принаймні в цьому вже другий рік нас намагаються переконати в Національному банку України.

Фото: DmyTo/Depositphotos

Про те, що триваюча рецесія обмежує експортні можливості вітчизняних товаровиробників, регулятор традиційно забуває додати. Не кажучи про те, що девальвація гривні як засіб підтримки експортерів не може активно використовуватись при стисненні зарубіжних ринків. Аргумент про її неефективність для національного капіталу в світлі продажу внутрішніх активів у процесі розпочатої Остаточної приватизації, і поготів вважається серед постреволюційних можновладців крамольною. «На чий млин ллєте ліберальну воду», панове?

Натомість, CMD-Ukraine вирішив дослідити реальний вплив девальвації на інвестиційний клімат України. За нашими розрахунками, прогнозованість курсу гривні дозволить залучити додаткові ресурси іноземних інвесторів (до 2,5 млрд. дол. на рік, що підвищить інвестиції в основний капітал на 8% та ВВП на 1,8% при спрямуванні інвестицій в виробничу сферу) і кошти вітчизняних вкладників. Виважена валютна політика сприятиме перерозміщенню накопичених населенням валютних ресурсів, що скоротить обсяги «чистого» придбання валюти населенням і сприятиме її продажу та зростання міжнародних резервів НБУ. Досить було пригальмувати девальвацію влітку цього року і маємо перевищення здачі валюти населенням у банки над її офіційно «обрахованим» (без чомусь неконтрольованого НБУ тіньового ринку).

Годі очікувати валютної лібералізації – сам НБУ її буде проводити роками.

Тому не дивно, що народні депутати в кінці червня почали процес точкової валютної лібералізації – зареєстровані законопроекти №4741 щодо депаспортизації та детенізації валютних операцій, відміни 2% збору з покупки валюти та №4866 щодо обмеження прав НБУ — передбачає не більше 50% обов’язкового продажу валютної виручки та ослаблення адміністративних обмежень при реєстрації інвестицій наших експортерів за кордон.

В цьому сенсі політика дистанціювання регулятора від питань забезпечення зайнятості населення, зменшення безробіття і стимулювання створення нових робочих місць є не просто помилковою. Зайнятість – це пріоритет всієї макроекономічної політики (а не окремого відомства, як це є наразі). Чомусь же Федеральна резервна система США опікується рівнем зайнятості американців для підтримки банківської системи США. Колишній голова ФРС США Алан Грінспен навіть вирізняв три основні цілі у діяльності підопічного органу: «По-перше, розмір інфляції. По-друге – доходи населення. По-третє – зайнятість. … Тут все пов’язано. … якщо ми йдемо до виборів, нам важливо, щоб підвищилась зайнятість населення і зросли доходи громадян. А інфляція, якщо і зросте, ми її потім притиснемо. Це важливо, але не головне».

Якщо повернутись до України, то фінансові регулятори – НБУ, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Нацкомфінпослуг повинні поряд з деклараціями щодо намірів прозорості і ліквідності ринків забезпечувати доступність економічних контрагентів до фінансових ресурсів. В цьому сенсі розчленування Нацфінпослуг в ході запланованого так званого її «спліта» між НКЦБФР та Нацбанком, є абсолютно недоцільним (законопроект №2413а після більш ніж піврічного блукання по коридорах ВРУ України включений у порядок денний пленарного тижня).

Потрібен якісний прорив в підвищенні захищеності прав та довіри споживачів на усіх фінансових ринках. Мегарегулятор є світовим трендом, а не розділене спліт-регулювання. На нашу думку, необхідно виведення функцій нагляду з центробанку, створення потужного та впливового мега-регулятора на основі залишків Нагляду НБУ, Нацфінпослуг та Нацкомісії з цінних паперів. Натомість НБУ потрібно залишити суто монетарні функції з одночасною зміною Верховною Радою його мандату як центрального банку держави з таргетуванні інфляції на користь українського суспільства.

Після цього новою міжнародною інвестиційною візитівкою України має стати прискорене економічне зростання та підвищення при завершенні судової реформи оцінки суверенного рейтингу держави до градації в групі суверенних позичальників інвестиційного класу. Стратегічна мета – входження України до світового клубу заможних та цивілізованих країн – до Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD). До гадалки ходити не треба – навіть консенсусне декларування таких амбітних середньострокових та довгострокових цілей - позитивно відобразиться на настроях інвесторів та економіці в цілому, в тому числі на її фінансових і товарних ринках. Якщо ж продовжувати поточну політику “...про все інше подбає девальвація” - про реальні багатомільярдні зовнішні та внутрішні інвестиції можна забути. Жити траншевим мисленням - кредитами МВФ та періодичними реструктуризаціями держборгу – шлях в нікуди.

Юрій Прозоров Юрій Прозоров , Голова правління CMD-Ukraine
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter