ГоловнаБлогиБлог Юрія Солов'я

Продати те, що ще не вкрали

Парламентський комітет з питань економічної політики минулого тижня розглядав два надважливих законопроекти - №2488а та 2519а. Ними пропонується розпочати приватизацію інфраструктури морських портів та підприємств спиртової та сільськогосподарської галузі.

Фото: Макс Требухов

Я законопроекти не підтримав.

Навесні до розгляду в парламенті готували масштабний законопроект №1567 про приватизацію державного майна. Концепт законопроекту 1567 полягав у тому, що ми суттєво скорочуємо критерії і, відповідно, перелік підприємств, що не підлягають приватизації (згідно статті 5 закону України «Про приватизацію державного майна»).

Незважаючи на серйозні суперечки – через наш комітет цей законопроект таки пройшов, проте політично узгоджений не був і до зали його так і не винесли. Міністерство економічного розвитку і торгівлі боялось, що депутати його просто провалять, і тоді довгу процедуру розгляду доведеться починати спочатку.

Після літнього тайм-ауту було прийняте нове рішення – розбити законопроект 1567 на частини за окремими галузями – подавати до парламенту та голосувати частинами.

Перше засідання комітету у третій парламентській сесії – і одразу розгляд законопроекту 2488а про зміну статусу 13 морських торговельних портів, Українського Дунайського пароплавства, Державного Чорноморсько-Азовського виробничо-експлуатаційного управління морських шляхів, Чорноморського головного морського агентства «Інфлот» та Південного науково-дослідного проектно-конструкторського інституту морського флоту.

Другий законопроект у порядку денному – 2519а – про аналогічну зміну статусу 374 підприємств аграрної галузі. І якщо 116 з них вже припинені і 78 – реорганізовані (треба просто формально виключити їх із переліку таких, що не підлягають приватизації), то цікаві 180 – це в тому числі «Укрспирт», підприємства хлібопекарської галузі та Укрфітотерапії.

Коли ми розглядали комплексний законопроект 1567 у мене було багато зауважень. Але ключовим було те, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі, подаючи новий перелік підприємств, що не підлягають приватизації, нічого не пояснило про критерії,за якими підприємства було вирішено залишати у державній власності або передавати на потенційну приватизацію.

Тобто чому, наприклад, щось треба приватизовувати, а щось – ні?

В моєму розумінні, ключовим критерієм тут має бути не галузь, а суто економічний стан об’єкта. Прибутки або збитки, кількість працюючих, об’єми виробництва.

Наприклад, чистий прибуток найбільшого в Україні порту «Південний» (33% загального вантажообігу) минулого року склав 384 млн грн, Маріупольского морського торгового порту (МТП) - 332 млн грн. (з 13 млн тон перевалки 12 – забезпечили державні портові термінали), Одеського МТП – 147 млн грн, Іллічівскього – 117 млн грн. (40% перевалки забезпечили приватні стивідори, 60 – державні потужності), Бердянського МТП – 39 млн грн., Ізмаїльського - 30 млн грн. (знос ОФ – 91%) , Рейнінський – 1,7 млн грн, Миколаївського МТП – 1,5 млн грн, Херсонського – 1,4 млн грн, Усть-Дунайського МТП – 0,24 млн грн., а Скадовський МТП отримав збиток у 4,9 млн грн.

І така суттєва різниця – тільки по одному показнику. Якщо ж проаналізувати комплексно, думаю, ми побачимо багато цікавого і у економіці підприємств, і у політичних рішеннях, що їх приймала влада. Але навіть депутатам інформацію про фінансовий стан підприємств не надали.

Я попросив надати мені матеріали окремо.

«Це не має великого значення», - чомусь відповів мені міністр.

Якщо держава володіє прибутковим бізнесом, то навіщо його продавати, де тут логіка? Звичайно, логіку лобістів фінансово-промисловий груп я розумію – вони хочуть забрати собі найцікавіше з того, що ще лишилось у держави.

Але де тут державницькі інтереси?

Запитав про це міністра економіки Айвараса Абромавічуса. Він відповів мені щось про те, що політична воля держави зараз – максимальний розпродаж власності, адже ніякий державний менеджер не може ефективно керувати.

«Якщо гроші на підприємстві є – вони розкрадаються, а якщо немає – береться кредит і розкрадається він» - сказав міністр.

Фактично міністр розписався у нездатності керувати – мовляв, ТОП-менеджмент більшості прибутковий державних підприємств до державних інтересів не має ніякого стосунку, працює на олігархів, а змінити цей менеджмент неможливо через формальні процедури та корупцію в судах.

«Змінити неможливо з двох причин. Перша - фінансова мотивація; зарплата директора у 10 тисяч гривень це несерйозно, а друге питання – особиста безпека», - сказав Абромавічус.

Міністерство інфраструктури України також підтримує подані законопроекти про приватизацію, тому що, наприклад, доля держави у стівідорних компаніях за 24 роки знизилась із 100% у 1991-му до 36% у 2015-му. Держава не інвестує у технічне оновлення, і з кожним роком державні стивідори деградують, а приватні – прогресують.

Абромавічус казав – виведення підприємств із переліку таких, що не підлягають приватизації, не означає, що вони будуть одразу приватизовані.

- А що це означає?

На жаль, моє питання знову без відповіді.

«Ніде у світі немає державних стивідорів», - каже представник міністерства інфраструктури.

І додає: через статус такого, що не підлягає приватизації, з балансу порту не можна списати навіть 1-кімантну квартиру-хрущовку, що колись була службовим житлом, або відомчий спортивний зал. Це – по мінімуму, а по-максимуму – не можна заключати договори про спільну діяльність, використовувати формат державно-приватного партнерств, оренди тощо.

Коли ми розглядали законопроект №1567 про масштабну приватизацію, і тепер, коли його подрібнено, я наводив один і той же приклад – Бурштинську ТЕС.

До приватизації там працювало 5000 людей, це було прибуткове підприємство, що мало навіть успішну футбольну команду, а тепер, коли її забрав Ахмєтов, кількість працюючих зменшилась вдвічі, як і сума екологічного податку, доречі.

Що виграла держава від такої приватизації?

60% перевалки у порту «Південний» - це приватний бізнес. К кожним роком все більші об’єми портової перевалки переходять до приватних стивідорів, бо держава то тарифи затверджує занадто довго, то вони зависокі, то ще якісь не такі, як треба ринку. Більше того, грошей у технічне переоснащення держава також не інвестує, і з кожним роком вартість майна зменшується.

Я законопроекти не підтримав, але комітет вони пройшли.

В тому числі законопроект 2519а, де передбачено виведення з переліку таких, що не підлягають приватизації, підприємств спиртової галузі. Показово, що саме через спиртові підприємства комплексний закон про приватизацію № 1567 було заблоковано в парламенті.

Думаю, що навколо цих законопроектів у парламенті буде справжня бійня.

Юрій Соловей Юрій Соловей , Народний депутат України, група партії "УДАР", фракція БПП
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter