Колізії законопроекту 2015: чи варто розширювати права мешканців тимчасово окупованих територій

Відкрити доступ до безоплатної вторинної правової допомоги для громадян України, які мешкають на тимчасово окупованій території, пропонує проект Закону України з реєстраційним номером 2015 від 03.09.2019. Основною метою ініціативи є ефективне забезпечення захисту прав та законних інтересів таких осіб, з боку української держави. Наскільки виправдана та обґрунтована така новела, спробували з’ясувати активісти ГО «Асоціація Політичних Наук».

Фото: Макс Требухов

Проект Закону України про внесення доповнення до статті 14 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" (щодо мешканців тимчасово окупованих територій), було внесено до Парламенту 3 вересня 2019 року. Авторами законодавчої ініціативи виступила група з шістьох нардепів від партії Всеукраїнське Об’єднання «Батьківщина».

Поставленої мети парламентарі вирішили досягти через внесення доповнення до ч. 1 ст. 14, що визначає суб’єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу Закону України «Про безоплатну правову допомогу» (далі – Закон). А саме, через закріплення в ч. 1 ст. 14 нового пункту 2-3. Цей пункт надає громадянам України, які мешкають на тимчасово окупованій території, право на отримання вторинної правової допомоги. Відповідно до запропонованого доповнення, такі особи матимуть правову допомогу, наступного змісту:

• представництво їх інтересів в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;

• складання документів процесуального характеру (пункти 2, 3 ч. 2 ст. 13 Закону).

Громадяни України, мешканці тимчасово окупованих територій, матимуть право завертатись за отриманням правової допомоги з наступних питань:

• з питань, пов’язаних із захистом порушених, невизнаних або оскаржених прав, свобод чи інтересів фізичних осіб (в тому числі про відшкодування шкоди, завданої внаслідок обмеження у здійсненні права власності на нерухоме майно або його знищення, пошкодження) у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру,

• у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України,

• у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв’язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Необхідність прийняття законопроекту, ініціатори обґрунтовують декількома законодавчими нормами. По перше, тим, що Закон України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях", пунктом 7 прикінцевих та перехідних положень вносить зміни до статті 5 Закону України "Про судовий збір". Ця зміна звільняє від сплати судового збору громадян, при поданні ними до суду заяв (позовів) у справах про захист порушених, невизнаних або оскаржених прав, свобод чи інтересів фізичних осіб (у тому числі про відшкодування шкоди, завданої внаслідок обмеження у здійсненні права власності на нерухоме майно або його знищення, пошкодження); про встановлення фактів, що мають юридичне значення, та про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв’язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом. По друге, нардепи посилаються на ст. 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", відповідно до якої, Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Загалом, поверхневий аналіз законопроекту та запропонованих доповнень, дає можливість зробити декілька висновків. Зокрема, щодо позитивної оцінки намагання народних депутатів забезпечити мешканців тимчасово окупованих територій правовим захистом з боку української держави. А також ініціативою, яка може розцінюватись, як вдала спроба створення умов для полегшення інтеграції громадян України та забезпечення їх правового зв’язку з українською правовою системою. Однак більш глибокий аналіз змісту законодавчої ініціативи, дозволяє виявити певні колізії та можливі ризики. Зокрема щодо кола суб’єктів, наділених правом на безоплатну правову допомогу. Відповідно до ст. 8 Закону, право на безоплатну первину правову допомогу має необмежене коло осіб, які є під юрисдикцією України. В той же час, перелік осіб, які мають право на вторинну правову допомогу є чітко визначеним. Виходячи з норм Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід’ємною частиною території України, на яку поширюється дія законів України. Таким чином громадяни України, які мешкають на тимчасово окупованих територіях вже є суб’єктами безоплатної правової допомоги. Разом з тим, щодо безоплатної вторинної допомоги, варто звернути увагу на наступне:

Громадяни України, які проживають на тимчасово окупованій території - це не тільки ті, хто не може залишити своє місце проживання через стан здоров’я, брак фінансів та інші обставини. До кола таких осіб належать також особи, які фактично не перебувають у складних життєвих обставинах та не мають пільг, передбачених для них Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Тому, виходячи зі змісту запропонованих доповнень, вдається очевидним безпідставне збільшення кола осіб, які матимуть право на отримання безоплатної вторинної правової допомоги. Такий підхід, на нашу думку порушує базовий принцип демократії та фундаментальну конституційну вимогу, що є важливою умовою існування правової держави – рівність перед законом.

Окрім того, сумнівним видається твердження, що міститься у пояснювальній записці, щодо відсутності потреби додаткових витрат на реалізацію цього законопроекту з Державного бюджету України. Справа в тім, що відповідно до даних Державної служби статистики України, на тимчасово окупованих територіях проживає більш ніж 3 млн. осіб. Можливий обсяг звернень від такої кількості осіб, може суттєво збільшити навантаження на працівників центрів надання безоплатної вторинної допомоги. На такий ризик також звертає увагу головне науково-експертне управління. З іншого боку, Міністерство фінансів України зазначає, що реалізація законопроекту буде проводитися в межах коштів, які щорічно передбачаються Міністерству юстиції України у державному бюджеті на оплату послуг з надання відповідної правової допомоги. З метою ліквідації такого протиріччя, ініціаторам законопроекту варто провести відповідні соціально-економічні розрахунки.

Також варто звернути увагу на перелік умов, що є підставою для звернення за безоплатною вторинною правовою допомогою. А саме – «з питань, пов’язаних з надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру». На нашу думку такі обставини не можна вважати такими, що є зумовленими будь-якими бойовими діями і тому не можуть підпадати під дію Закону.

Разом з тим, після доопрацювання та внесення відповідних змін, проект Закону України про внесення доповнення до статті 14 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" (щодо мешканців тимчасово окупованих територій), може прийматись Верховною Радою України.

Володимир Бочаров-Туз Володимир Бочаров-Туз , Керівник медичної групи Коаліції громадських організацій Кіровоградської області «Рада Експертів»
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram