При цьому перший підхід мало кого з тих, хто прагне до відповідальної професійної позиції може ще обнадіювати, бо у соціумі «запахло» розуміння наступних природно впливових речей.
По-перше, існуюча модель оцінки діяльності вчителя є сильно залежною не лише від рівня кваліфікації самого вчителя як такого, а й у більшій мірі від успадкованої життєвої орієнтації його учнів, котра надто часто не передбачає внутрішнього бажання дійсно вчитися. Вже не кажучи про симпатії/антипатії особистісного рівня.
По-друге, підсумкові засідання міської/районної атестаційної комісії для тих, хто претендує на вищу категорію чи звання проходять протягом трьох годин так, що директор щодо кожного свого вчителя має час на дві-три фрази – не більше. Детальним об'єктивним вивченням кожного окремого претендента тут як ніколи не пахло, так у цій моделі ніколи і не з'явиться, бо ж над всіма висять нагальні поточні справи.
По-третє, будь-яка складна та ще й суб'єктно перевантажена система є нестійкою та малоефективною.
По-четверте, відсутність єдиної «шкали вимірювання» системного рівня завжди надає лише спотворені індикатори стану системи.
Ось живий недавній приклад. Ми у своєму ліцеї шукаємо на наступний навчальний рік високо кваліфікованого вчителя математики. Приходить кандидат з вищою категорією та званням «Старший вчитель» і виконує запропонований варіант ЗНО (2010 рік) так, що 35-те і 36-те завдання зовсім «валить», 5 завдань середнього виконує повістю неправильно, а 7 - частково. Дивитись його в роботі з нашими ліцеїстами на «пробному» уроці вже не має сенсу, бо ж самі учні зіпсують йому як його власну самооцінку, так і офіційний статус від «державної» атестаційної комісії.
Постає питання: «Чи розуміють менеджери освіти вищого рівня безперспективність не лише наших псевдодержавних (ДПА) для школярів, а й щоп'ятирічних псевдодержавних атестацій для вчителів?»
Невже досі не видно, що ніякого суттєвого впливу на мотивацію як школярів до навчання, так і вчителів до підвищення кваліфікації у масових вимірах така модель вже не додає? Невже не зрозуміло, що без дієвої мотивації учасників діяльності зовнішніми незалежними чинниками не буває гарно діючих моделей, адже люди і не ангели «во плоті», і не «шестерні» стальної машини?
Ту ж до деякої міри позитивну дію, що частково маємо просто за інерцією забезпечує природний вплив на якість діяльності, що йде від стажу роботи. Тільки ж цього замало, якщо йде мова про управління процесами.
Перехід
У контексті останнього, звісно, нічого нового не хочуть і чути ті експерти, посадовці, депутати та освітяни пересічного рівня, котрі поділяють ще й думку, що нам, власне, і ЗНО для учнів не є потрібним. І таких багато.
Тому й втрапила країна у стан неминучого у період змін реваншизму прибічників старої моделі суспільного самоврядування життя у різних його сегментах. В освітніх процесах у тому числі.
Втім, не менш очевидним є й зворотне: в інтегральному підсумку суспільство попри все таки порве з традиційним пострадянським форматом прийняття «комісійних» рішень «своїми людьми» у вигляді якби демократичного «підняття рук/заповнення бюлетенів».
Парадоксально, але в основі цього тренду змін лежать неминучі для існуючого стану реваншистські намагання блокувати можливості громадянин до прямого впливу на власну долю. Звісно, що від цього суспільний протест буде лише зростати.
Тому за цих умов очікуваним інноваційним проектом буде така нова модель, котра навпаки мінімізуватиме суб'єктно залежні складові, а натомість розширюватиме можливості кожного до незалежного самовираження своєї професійної здатності. Для тих, хто того прагнутиме. Від держави тільки й потрібно буде, що таких підтримати і припинити «тягнути до гори» тих, хто не бажає працювати над собою.
Мова не лише про вимоги вищого рівня оплати праці як такого. Це саме собою. Тут (щодо атестації) кореневим питанням є формування такого механізму незалежної атестації, який би знімав усі перепони до запровадження дійсно мотивуючої суттєвої різниці в оплаті праці початківця-випускника університету та практикуючого педагога. Так, щоб її вплив став помітним в очах батьків та учнів, чого суспільству бракує зараз.
Світло
Зазвичай речовина випромінює чи поглинає світло вже тоді, коли навіть ДЕЯКІ її представники (електрони) переходять з одного енергетичного стану в інший. При чому після викиду у простір кванту світла атом переходить у стан такої нової стійкої рівноваги, коли подальшого існування йому потрібно МЕНШЕ енергії ніж це було до того.
От і давайте у контексті схильності природи до формування універсальних базових принципів врахуємо те, що :
- по-перше, новоякісний стан система отримує історично помітну перспективу лише тоді, коли
передбачатиме для того мінімальні енергетичні потреби;
- по-друге, людські мрії мають здатність збуватися, бо для їх втілення прийнято працювати, а
для просування у життя не потрібно чекати, щоб всі «цеглинки» системи до того дозріли. Досить і активних проектно-здатних окремих «центрів конденсації» перспективних ідей та задумів.
Щодо нашого контексту (атестація вчителів) пропоную, наприклад, наступну НОВУ модель атестації вчителів у вище зазначених параметрах «ціна – якість». Звісно, поки що лише ескізно. При цьому прохання не реагувати відразу з першого чи другого речення, а дочекатися всього викладу.
Отже, пропоную задуматися у проектній площині над наступними ключовими точками ідеї:
Генеральний інспектор
Ввести для кожної області посаду ОДНОГО генерального інспектора закладів
загальної середньої освіти (школи, гімназії і ліцеї, якщо по-новому). У сітці штатного розпису центрального державного рівня. Задля його незалежності від місцевої територіальної влади;
При цьому:
а) надати йому для офісного приміщення кімнату в одній зі шкіл обласного центру;
б) створити для нього на базі потужного комп'ютера з ліцензованим програмним забезпеченням електронний офіс та забезпечити безлімітним виходом в Інтернет;
в) доручити розгляд апеляцій педагогічних працівників області щодо результатів їх атестації, яка буде здійснюватися по новій моделі;
г) зобов'язати вести ВІДКРИТІ: реєстр, базу даних атестацій та результатів апеляцій
всіх педагогічних працівників області;
д) уповноважити відслідковувати і знімати присвоєну категорію (діє безстроково
за умови неперервного стажу роботи) у тих випадках, коли перерва у роботі складе більше ніж три роки поспіль;
Атестація
Вона має передбачати:
- ПО-ПЕРШЕ, предметно-педагогічні її складові у незалежній ЕЛЕКТРОННІЙ формі:
а) предметне ЗНО для вчителів;
б) есе-відповідь на загально-педагогічну тематику на кшталт: «Ваші дії у наступній ситуації…» з числа тих, що подає під час процедури електронна програма-генератор «сліпого вибору»;
в) заявку педагога (за бажання) на проходження атестації своєму генеральному інспектору і у призначений час її відпрацювання або в офісі генінспектора, або деінде, але в он-лайн режимі прямого зв'язку з інспектором, що супроводжується відеоспостереженням та записом;
г) перевірку предметного ЗНО автоматизовано, а захищений від втручань файл есе-відповіді – інспектором;
д) відображення (автоматичне) результатів атестації у ВІДКРИТІЙ базі даних, які може переглядати кожен громадянин (умови проходження атестації мають передбачати відповідну згоду);
є) 60% від максимально можливої кількості балів на вище описаний блок атестації;
- ПО-ДРУГЕ, дисциплінарно-посадові її складові та рівень суспільно-професійної активності, партнерства і співпраці педагога з батьками та учнями ЯК ТАКІ, що визначаються персонально директором закладу (40% від сумарного максимально можливого балу) з дотриманням наступних вимог:
а) відкритості (розміщується у базі даних атестації генерального інспектора);
б) підзвітності для можливих апеляцій, котрі має здійснювати генінспектор (легко здійснюються завдяки порівняльному аналізу анонімного анкетування учнів того, хто апелює і учнів тих його колег, що мають показник, бажаний для заявника апеляції);
в) адміністративно-посадову відповідальність директора за наслідками результатів апеляції на користь педагога-заявника;
г) адміністративно-посадову відповідальність генінспектора у випадку перевірки апеляції вчителя на об΄єктивність оцінювання «своїм» генінспектором вже з боку центрального апарату генінспекції.
Критерій
Для істини, особливо технологічної природи, критерієм є життєва практика. Зовсім не потрібно аж надто розвиненого проектного бачення, щоб побачити в описаній моделі реалістичний механізм. Хоча б тому, що подібні моделі діють у сотнях країн світу. При чому тих країнах, котрі давно успішно здолали проблему надмірної бюрократизації освітньої сфери. Крім того, запропонована модель є оптимально затратною. Значно дешевшою за існуючі зараз супутні до педагогів-практиків структури. При цьому точно вона буде значно ефективнішою щодо мотивації педагогів до професійного росту та відповідальності перед своїми учнями і їх батьками.
А ще - ніде у світі не має такої моделі атестації працівників, в основі якої був принцип кругової поруки! Навіть у колишньому СРСР брався до увагу лише однозначно виразний індикатор – педстаж.
Питання у готовності менеджменту вищого державного рівня ризикнути розпочати заміну старої моделі. І тут буде доречним нововведення заявленої у проекті закону «Про освіту» сертифікації педагогів, котра має діяти паралельно з існуючою процедурою атестації. Це ж якщо й є доречним, то лише як перехідний етап до створення цілісної системно вивіреної атестаційної процедури єдиного національного виміру та з однаковими для всіх потенційними можливостями. Відтак зможемо перевести у практичну площину відоме гасло політикуму: «Школа тримається ВЧИТЕЛЕМ», бо ж за дійсно гарного, сильного вчителя тримається, але приходить у занепад за слабкого.
Наші сусіди з колишнього соцтабору вже дійшли до практичного усвідомлення того, що у нових умовах саме моделі, подібні до запропонованої тут, можуть бути дійсно дієвими. Так міністр освіти Грузії щодо нещодавніх тестувань вчителів країни «подчеркнула, что в течение трех лет у педагогов есть шанс пересдать тестирование. Среди не сдавших экзамены многим не хватило балла или полбалла. Они потенциально смогут сдать повторный экзамен. Если бы новую систему внедрили пять лет назад, у нас были бы другие результаты", - резюмувала Санікідзе (Вестник Кавказа).
Додам, що наразі у Грузії більше 80% вчителів не змогли здолати мінімальний рівень компетентності (60% від змісту завдання), а під час тестування вчителів Азербайджану майже три сотні вчителів не здолали навіть рівень у 10% правильно виконаних завдань. Так завідувач відділу інформації Міністерства освіти Азербайджану Ельнур Алієв підкреслив: «Діагностичне оцінювання педагогів дало змогу зрозуміти, що у школах сотні і тисячі вчителів із низьким рівнем знань. Були випадки, коли викладачі з ученим ступенем могли відповісти лише на 5 – 6 запитань».
Шкода, що у нас же з цього питання досі лише «відкладений сир на завтра» - дискусії і не більше. Так, з одного боку, маємо щодо цієї пропозиції: «Подобається, доречно було б взяти за основу та доопрацювати» (Юрій Шукевич, член колегії МОН), а з іншого: «Але не можу навіть уявити, при яких умовах центральна влада наважилась би на такий варіант кардинальних змін. Оскільки опір системи відбувся би надто потужним» (він же).
Втім, надії мають властивість не лише бути втраченими. Чи у нашому випадку знову буде не так?