У той час, коли в Україні йде боротьба за кожен клаптик землі - 7% території країни займають сміттєзвалища. Це площа, яка майже вдвічі перевищує весь природно-заповідний фонд України. За розмірами це саме стільки, як площа всієї Данії. Щоб зрозуміти до кінця обсяги проблеми, погляньте на карту і уявіть, що Данія повністю вкрита сміттям, яке гниє, виділяє токсини і знищує життя довкола.
Лише в Київській області є понад 1000 сміттєзвалищ. Усього в Україні їх більше ніж 6 тисяч, і щороку кількість зростає. Кожне літо на звалищах стаються пожежі через накопичення газів – продуктів гниття органічних відходів. Ніколи не опинялися там, де хтось палить пластик? Не помічали, як починає розколюватися голова від цього диму?
А тепер уявіть масштаби пожежі на звалищі – токсичні пари, канцерогени, з'єднання свинцю, ртуті та інших важких металів, уже не кажучи про діоксини, які є однією з найсильніших отрут, у великій кількості разом з димом розносяться по околицях. Безпліддя, злоякісні пухлини та онкологічні захворювання – лише малий список того, як таке палаюче на звалищі сміття може вплинути на здоров'я людини.
Щороку ситуація погіршується. Україна уже стала європейським лідером за кількістю відходів на душу населення. За даними організації «Україна без сміття», щорічно населення нашої країни «виробляє» 14 млн тонн побутових відходів, ще 434 млн тонн генерують підприємства.
При цьому належним чином упорядковуються лише мізерні 5,6% побутового сміття та ще 1,4% спалюються на єдиному діючому підприємстві з утилізації відходів. Решта 93% викидаються на легальні і нелегальні звалища.
Чи можемо ми байдуже спостерігати за тим, як наш дім перетворюють на сміттєве пекло? Чи варто думати, що за нас цю проблему вирішить хтось інший. Кожен повинен усвідомити, що викинуте в лісі чи на вулиці сміття – це непоправна шкода природі, адже більшість дуже звичних для нас речей розкладаються по кілька десятиліть, а то і століть. Приміром, папір руйнується через 2-10 років, консервні банки - майже 100 років, поліетиленові матеріали – 200 років, пластмаса – 500 років, а скло для повного розкладу потребує 1000 років.
Однак найбільше питань все-таки до держави. Влада мусить розробити – і що значно важливіше – впровадити дієву стратегію поводження з відходами. Припинити, врешті-решт, лобіювати бізнес, який наживається на сміттєзвалищах, і дати змогу реалізовувати в країні проекти з сортування, переробки та утилізації сміття.
Очистити Україну ще можна. Швейцарія в ХХ столітті була далеко не екологічною країною. У знаменитому Женевському озері риба дохла від отруєння токсинами. Але Швейцарія визначила чистоту довкілля своїм пріоритетом і стала взірцевою країною в цьому сенсі. Чим Україна гірша?