ГоловнаБлогиБлог Віталія Скоцика

«Беззаконна» децентралізація, або чому парламент не дає громадам розвиватися

Медичні та освітні бунти по всій країні можуть стати нашим недалеким майбутнім. Це почалося вже. В Шаргороді на Вінниччині проти закриття районної лікарні вийшли протестувати тисячі людей. На Рівненщині в Мізочі через закриття відділення в лікарні дійшло навіть до бійки. І хоч пускання в хід кулаків не вихід, але відчай людей можна зрозуміти. Вчора на Волині почув думку, що децентралізація в урядовому виконанні нагадує радянську колективізацію. Тоді людей з хуторів заганяли в колгоспи і зганяли в села, а зараз знищуючи соціальну сферу селі людей зганяють в міста.

Фото: Надано автором

Так, в цьому році територіальні громади отримали багато повноважень і нових обов’язків, але водночас їм не дано інструментів, щоб ці повноваження реалізувати. Складається враження, що влада зумисне перетворює самоврядування на валізу без ручки – щоб і далі тримати громади під контролем. Я вже не раз говорив про фінансовий капкан для громад, закладений у державному бюджеті на 2017 рік. На місцеві бюджети переклали фінансування всього, від чого залежить нормальне функціонування шкіл і лікарень - від комунальних послуг до оплати праці технічного персоналу. Коштів на це місцеві бюджети не мають. При цьому державну освітню і медичну субвенцію вони можуть використовувати лише на оплату праці, а залишки субвенції не мають права витрачати. Більше того, збільшили тарифи майже удвічі на вуличне освітлення.

Це відбувається на тлі посилення фінансування, яким розпоряджаються керівники обласних державних адміністрацій. Тобто при декларованій передачі влади на місця насправді зміцнюється президентська вертикаль (так готуються до виборів), щоб громади були у неї прохачами. Але це ще не все. Крім фінансового тягаря, є ще й саботаж законодавчої роботи, яка б мала дати інструменти, необхідні для розвитку самоврядування.

Досі не ухвалена ціла низка законопроектів, покликаних створити правовий ґрунт для нормальної діяльності об’єднаних територіальних громад. Їх варто згадати.

Законопроект № 4110 «Про внесення змін до деяких законів України щодо набуття повноважень сільських, селищних, міських голів». Він врегульовує питання повноважень сільського, селищного, міського голови і обмежує сумісництво. Іншими словами – це закон, який дозволить чітко визначати повноваження і запобігати корупції, яка виникає за рахунок поєднання несумісних посад. Адже для України є типовою ситуація, коли обрана особа має посаду в якомусь із контролюючих органів і, по суті, контролює сама себе. Це, до речі, одна з головних причин корупції в Україні.

Законопроект № 4742 «Про внесення змін до деяких законів України щодо статусу старости села, селища». Сприяє визначенню статусу старости, встановлює просторові межі його діяльності, кола повноважень, підстави та порядок дострокового припинення повноважень. Сьогодні ж посада старости є, а от повноважень у неї нема.

Законопроект № 4772 «Про внесення змін до деяких законів України щодо добровільного приєднання територіальних громад». Дозволяє спростити приєднання громад до вже існуючих без зайвих витрат, а також створює механізми взаємних бюджетних розрахунків у разі приєднання громади. Без цієї норми часто трапляються ситуації, коли гроші у бюджеті складових ОТГ ніби і є, але використати їх неможливо, бо приєднана громада, яка, наприклад, хоче скористатися дитячим садком у громаді, до якої приєдналася, не може за це внести свою частку бюджету.

Законопроект №2489 «Про службу в органах місцевого самоврядування». Дає чіткий розподіл гілок влади, місцевого самоврядування і державної служби. Робить місцеву владу справді представницьким органом без надмірного контролю згори. Фактично – це перший реальний крок до запровадження в Україні посади управлінця громадою («сіті-менеджера»). Саме так місцеве самоврядування працює у Європі. Воно повинно мати усі повноваження і ресурси для вирішення більшості проблем людини на місці без постійного звернення за дозволом до «вищих органів».

Законопроект № 5520 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей добровільного об’єднання територіальних громад, розташованих на територіях суміжних районів». Законопроект відкриває можливості для об’єднання громад суміжних районів та сіл з містами обласного значення. Адже часто буває так, що до районного центру «чужого району» значно ближче, ніж до свого. Тут розташована інфраструктура, лікарні, адміністративні органи. З цим центром пов’язане господарське життя громади. Але об’єднатися вони не можуть, бо тоді виникає потреба змінювати межі районів, залучивши Верховну Раду. Тобто виникає бюрократична тяганина, де громада не має жодного впливу.

Я вже не кажу, що вже понад рік профільний комітет не вносить до сесійної зали законопроект №4355 для ухвалення у другому читанні, яким передбачено право ОТГ розпоряджатися землями за межами населених пунктів.

Очевидно, що більшість цих законопроектів потребує доопрацювання, але вони нагально необхідні для діяльності місцевих громад. Без цих законів децентралізація залишається фікцією, бо неможливо повноцінно втілити її головний принцип – «Землю, кошти і владу – громадам». Місцеве самоврядування залишається заручником центру практично у всіх питаннях життєдіяльності.

У цій ситуації найбільш незрозуміло одне: чому народні депутати пішли на канікули, полетіли на тропічні курорти чи на інавгурацію американського президента, тоді як їхнє домашнє завдання невиконане? Можливо, декларована владою децентралізація не має нічого спільного з посиленням самоврядування, і ми бачимо лише імітацію боротьби за права громад?

Віталій Скоцик Віталій Скоцик , Економіст, Голова Аграрної партії України
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter