У жовтні середньозважені ціни на яйця зросли на 54,6% - за десяток в магазинах уже просять понад 23 гривні. Це на 8 гривень дорожче, ніж іще місяць тому. За даними Держстату, найдешевші яйця в Закарпатській області - 21,93 грн., а найдорожчі на Львівщині - понад 25 гривень. Для більшості людей, навіть у Києві, це недешево. Тож ринок реагує «гнучкою пропозицією» - яйця почали продавати поштучно за ціною від 2,3 до 3,5 грн. за одиницю. Це було би смішно, якби не було так сумно.
За минулий місяць також помітно здорожчало молоко і молочна продукція. Літр молока жирністю 2,5% уже коштує понад 18 гривень. Кефір - майже 20 гривень. Кілограм сиру «Російського» за місяць подорожчав більше, ніж на 8 гривень, і коштує 135 гривень. Масло додало в ціні 14 гривень, і тепер за кілограм потрібно віддати аж 116 гривень.
Збуваються наші найгірші прогнози – звичні продукти харчування стають для українців делікатесом. Це результат бездумної податкової політики уряду, підтриманої депутатами. Адже український виробник поставлений на межу виживання саме їхніми зусиллями. Імпорті складові виробництва дорожчають синхронно з доларом, і в цей час влада закручує податкові гайки, щоб витиснути з агробізнесу останні соки. Замість стимулювання виробництва, підприємства душать податками. В результаті виробництво падає, а продукти дорожчають.
Собівартість виробництва продукції сільського господарства постійно зростає. Лише за перше півріччя витрати на рослинництво зросли на 9%, а на тваринництво – більше, ніж на 20%. Якщо говорити про готові продукти, які люди купують у магазинах, то на ціну іще впливає підвищення тарифів. Коли збільшували вартість енергоносіїв, ми попереджали, що розхвалені урядом субсидії – не вихід. Адже на харчі субсидій нема, а вартість енергоносіїв закладається в кінцевий продукт для споживачів.
Чим займається влада в час, коли люди витрушують останні копійки з панчіх? Це ми прекрасно бачимо в електронних деклараціях майна чиновників і депутатів. Центнери готівки під матрацами, пальта з крокодилячої шкіри, власні колекції вин, приватні церкви і, звісно, коштовні яйця Фаберже – це забаганка російської імператорської сім’ї. Новітні українські «аристократи» виявилися вірними цьому стилю – у розграбованій країні, яка веде війну.
Саме в цих яйцях Фаберже і криється секрет байдужості влади до проблеми цін. Якщо народ на харчування витрачає понад 70% своїх коштів, то «еліта» тратить середню місячну зарплату українця на вечерю в ресторані. Марно запитувати цих людей, скільки коштує хліб, масло чи яйце поштучно...
Уряд з легкістю перекладає свою нездатність боротися з кризою на плечі споживачів. Тому в людей уже немає грошей, щоб купувати найелементарніше. За стандартами ООН, якщо особа витрачає менше 5 доларів на день - вона уже за межею бідності. А більшість українців живуть всього лише на 1,5 долара в день.
Коли аграрії виходили на страйк, ми говорили: оподаткування АПК – це не питання бізнесу, це можливість народу купувати продукти харчування. Якщо влада не змінить свою політику, на жаль, тенденція подорожчання харчів продовжиться. Коли золоті батони і золоті яйця – це будні української «еліти», то народу доведеться звикати до того самого, тільки в переносному сенсі. Бо навіть яйця і хліб стають недоступними.
Сьогодні єдиний спосіб стабілізувати ціни – це повернути систему оподаткування, яка діяла до 1 січня 2015 року. Підтримати виробників, щоб вони могли розвиватися. Тоді буде більше продукції і ціни стабілізуються. В іншому випадку, влада, яка забуває про свій народ, дуже легко може повторити долю свого попередника, який теж піклувався більше про страусів, ніж про людей.