Поряд з НАТО, ЄС, Росією з’явиться новий військово-політичний союз

8-9 липня у Польщі відбувається саміт країн-членів НАТО. Від цього саміту є багато очікувань у українців. Навряд чи вони справдяться. Нам варто готуватися до нової безпекової реальності, де НАТО відіграватиме меншу роль ніж новий союз тих, хто вже зараз відчуває реальну небезпеку з боку Росії.

Фото: EPA/UPG

На що можна сподіватися

Можна окреслити кілька головних позитивних очікувань від саміту у Варшаві.

По-перше, НАТО хоче показати готовність до застосування сили, як інструменту у зовнішній політиці. Така демонстрація вигідна, у першу чергу, з політичної точки зору. Світ отримує демонстрацію того, що Росії є противага. На саміті будуть розглядатися питання збільшення бюджетних видатків на оборону до 3 % ВВП, як цього вимагає статут НАТО. Досі цих критеріїв раніше дотримувалася тільки Литва.

По-друге, розглядатиметься поглиблення співпраці, так би мовити, у “реальному секторі” оборони. Тобто, крім суто інтелектуальної підтримки, можливим є впровадження спільних програм з модернізації української зброї, використання методології НАТО при комплектуванні Збройних сил України. Це означає, що армія України може стати ближчою до новітніх стандартів ведення воєнних дій. У поєднанні із практичним досвідом війни — це може зробити українське військо одним з найефективніших у регіоні.

По-третє, можливий розгляд питань про інтеграцію української системи протиповітряної оборони до системи ПРО НАТО. Швидше йдеться не про пряме вливання у натівську систему ППО, а про тісну співпрацю. Що додає Україні ваги у можливому загостренні конфлікту з Росією, включно з використанням авіації.

Це позитивний розвиток подій, який був би вигідним для України. Проте в політиці, як показує практика, потрібно готуватися до гіршого.

До чого варто готуватися

Треба визнати. Попри всю свою потугу — НАТО на сьогодні є розбалансованою організацією, яка включає різних членів з різними зовнішньополітичними інтересами.

Одні готові йти на компроміси з потенційним агресором. Зокрема, ми знаємо про заяви французьких, німецьких, італійських політиків. Варто врахувати, що найбільший вклад в спільну оборону робили Франція, Німеччина і Велика Британія, окрім, посильної підтримки США звичайно. Після brexit між континентальною Європою і Британією є і буде багато розбіжностей. В тому числі і щодо питання вирішення конфлікту в Україні.

Друга група — це країни, які вже відчувають реальну загрозу з боку Росії і хотіли б від НАТО реального захисту. До таких належать Польща, Литва, Латвія, Естонія, Фінляндія, Швеція, Норвегія та Туреччина. Окремі з них готові оборонятися навіть поза межами НАТО. Наприклад, злагодженість співпраці у так званій Північній тактичній групі вища, ніж між підрозділами НАТО. До цієї групи входять країни Північної Європи і Прибалтики. Саме ті, які добре розуміють, що погрози Кремля можуть стати реальністю.

Події останнього року дали зрозуміти, що сьогоднішній Росії важко вести війну в Україні.

І з економічної точки зору, і з точки зору військового забезпечення. Проте Кремлю потрібні нові “зовнішні перемоги” для збереження образу “сильного лідера” і виправдання економічних негараздів, що починають дошкуляти росіянам дедалі більше.

Спробою демонстрації може бути провокація конфлікту в якісь з прибалтійських країн, де є великі російські общини. В Естонії або Латвії. Конфлікт може бути спровокований навіть у Білорусі чи Калінінграді, звідки він однозначно перекинеться на Литву.

НАТО змушене буде реагувати. Навіть, якщо йтиметься про “гібридну війну” зелених чоловічків. Це питання може розколоти НАТО. Одні будуть готові воювати і проситимуть про допомогу. Інші — робитимуть вигляд, що не помітили агресії, як це було з Україною.

Чого треба домагатися

Вже сьогодні очевидно, що Україні потрібно докладати максимум зусиль для побудови нової моделі міжнародної безпеки — створення сильного військово-політично-економічного союзу Балто-Чорноморської співдружності.

Це широкий союз тих, хто добре розуміє російську загрозу від країн Північної Європи та Прибалтики до Туреччини, Азербайджану, Грузії.

По-перше, такий союз має достатньо можливостей сформувати сильну протидію у воєнному плані. Сьогоднішня корумпована та економічно-ослаблена Росія не зможе воювати на такому широкому фронті. І саме створення співдружності може зупинити майбутній конфлікт на стадії зародження.

По-друге, такий союз буде вигідним іншим гравцям таким, як Велика Британія та США.

По-третє, це сильне економічне об’єднання, яке контролюватиме шляхи постачання енергоносіїв з Росії в Європу.

Хочу нагадати, що в історії частково ця концепція вже реалізовувалася у часи Великого князівства Литовсько-Руського. На той час — це була одне з найпотужніших утворень Європи, яке значною мірою визначало тодішню “світову політику”.

Очевидно, на створення такого оборонного союзу і має бути спрямована робота української дипломатії. Адже сьогодні тільки Україна усім потенційним жертвам російської агресії може надати допомогу досвідченими підготовленими військовими, які вже навчилися відбивати таку агресію.

Віталій Скоцик Віталій Скоцик , Економіст, Голова Аграрної партії України
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter