ГоловнаБлогиБлог Віктора Галасюка

Бюджет – «затягування пасків» чи відбудова України

Є різні погляди на те, яким має бути український Держбюджет-2015. Хтось вважає, що він має стати передусім інструментом економії і зменшення ролі держави. Інші кажуть, що головна функція бюджету – виконати вимоги МВФ і забезпечити отримання чергової фінансової “допомоги” для виживання. Все частіше лунає, що “затягування пасків” ніби то є безальтернативним.

Фото: Макс Требухов

З подібними підходами категорично не можна погодитись. Спробую пояснити чому. Почну з останньої тези.

Чи треба “затягувати паски”?

Звісно ж “затягувати паски” треба. Тільки не малим підприємцям, студентам, пенсіонерам, безробітним. Обкладання податками населення, простих людей, дрібного бізнесу – іллюзорний спосіб наповнення бюджету. Сподіваюся, що він не буде взятий за основу формування нового бюджету.

Адже, це хибний шлях, коли економіка країни стрімко падає через втрати промисловості і старих ринків, коли понад 50% економіки знаходяться “в тіні”, коли в країні півмільона внутрішньо-переміщених осіб (біженців з Донбасу і Криму) та понад півтора мільона безробітних.

Збільшення податкового тиску на простих людей та малих і середніх підприємців в Україні ще більше зажене економіку в тінь. За впливом оподаткування на мотивацію інвестувати Україна і так займає майже останнє 137-е місце в світі (наші “сусіди” в рейтингу – Сербія та Бурунді, а Гондурас нас випереджає на 5 позицій). Адже саме надвисокий податковий тягар обумовлює критичну тінізацію економіки. Тіньовий сектор в розвинутих країнах вдвічі-втричі менше (в ЄС 18,5%, в Ірландії та Данії 12-13%), при тому що податкове навантаження там нижче. Загальне податкове навантаження в Україні сягає 55% від заробленого підприємствами (ми на 123-му місці з 144 країн).

Насправді ми маємо значно більший потенціал додаткового наповнення бюджету за рахунок детінізації економіки, ніж за рахунок підвищення фіскального тиску. Наочний приклад – зниження єдиного соціального внеску (ЄСВ). Якщо знижувати поступово по 5-10% на рік – бізнес не вийде з тіні. Необхідне радикальне зменшення ЄСВ більш ніж вдвічі, наприклад до 18%, як це передбачено Коаліційною угодою. А щоб бюджет не втратив – встановити запобіжник, згідно якого надходження від кожного платника мають бути в абсолютному вимірі не менше ніж минулого року. При такому підході тому хто отримував ще одну зарплатню в конверті, буде вигідно вивести її з тіні і бюджет отримає додаткові кошти через ПДФО.

Масштабна детінізація зарплати – це понад 20 млрд грн на рік додаткових бюджетних надходжень, причому не за рахунок додаткових податків, а навпаки.

Але є в країні і дехто, кому дійсно варто було б “затягнути паски”.

Це казнокради на митниці, яких треба знищити радикально – запровадивши єдину з ЄС систему митного оформлення. Потрібен наскрізний митний контроль, адже не може бути так, щоб з одного боку кордону товар обліковувався по одному, а з другого – вже по-іншому. Це не потребує особливих витрат з бюджету, але принесе за самими скромними підрахунками понад 30 млрд грн на рік додаткових бюджетних надходжень.

Це люди, які купують розкішні автівки за сотні тисяч доларів, літаки і яхти за мільйони, фантастичні годинники й ювелірні прикраси. Має бути введений податок на розкіш як елемент податку на майно. З чітким переліком того, що оподатковується і з простою системою адміністрування. Це ще мінімум +300-500 млн грн до бюджету щорічно. І цей податок відчує на собі максимум 3% населення країни, а може й того менше.

Це ті, хто виводить капітали в офшори, майже повністю уникаючи оподаткування. Треба обирати найбільш дієвий спосіб – чи то денонсація конвенцій і угод про уникнення подвійного оподаткування з офшорними юрисдикціями й Кіпром, чи то підписання додаткових угод, щоб унеможливити повне уникнення від національного оподаткування. Крім того це завдасть значного удара по політичній корупції. По тих, хто виводить зароблені в Україні злочинним шляхом доходи за кордон та ховає їх в офшорах, де їх власника неможливо буде ідентифікувати.

Це ті, хто свідомо занижує ціни експортованої продукції, щоб отримати прибуток, не сплачуючи податків в Україні, користуючись так званим трансфертним ціноутворенням. Один з головних рецептів боротьби з цим добре відомий – це застосування для оподаткування експорту сировини цін міжнародних товарних бірж, на яких проводиться котирування відповідних товарів, на дату вивезення. Це забезпечить додаткові надходження до бюджету в сумі понад 5 млрд грн на рік і збільшення надходження валюти в Україну близько 5 млрд дол. США. Це вагомий крок на шляху ліквідації торгівельного дефіциту і підсилення стабільності курсу гривні.

Це ті, хто заробляє на українських надрах, видобуваючи газ, нафту та інші корисні копалини. Рента, і не тільки по газу й нафті, але й по спеціальному використанню води, лісу, радіочастотному ресурсу та ін., має бути піднята до економічно обгрунтованого рівня та прив’язана до індексу промислових цін. Адже гривня девальвує, а більшість товарів мають експортні ринки, тож їх оподаткування має автоматично коригуватись в частині плати за сировину з українських надр. Це орієнтовно + 15 млрд грн на рік бюджетних надходжень.

Це ті, хто навіть продаючи той же обсяг продукції як і раніше на експорт, суттєво нарощують виручку завдяки ослабленню гривні, але при цьому не піднімають заробітню платню та не платять більше податків до бюджету. Адже падіння гривні за законами економіки робить сировинних олігархів вдвічі багатшими за рахунок автоматичного перерозподілу національного багатства на їх користь. І роль держави не в тому, щоб нейтрально спостерігати за цим, а в тому щоб активно регулювати процес створення та справедливого розподілу національного багатства.

Інший приклад соціалізації економіки – військовий збір. Це тягар, який сьогодні несуть найбідніші люди в країні, багато з яких живуть саме на заробітню плату і працюють в державному секторі. Вони не отримують зарплату в конвертах, тож реально віддають 1,5% зі свого доходу у вигляді військового збору. А ті хто мають пасивні доходи – отримують дивіденди, роялті, інвестиційний прибуток, проценти на вклади банківських та небанківських установ – з цих доходів жодної копійки військового збору не платять. Чи це є справедливо? Чи не є правильнішим знизити військовий збір для населення і встановити його єдиним для всіх видів доходів, наприклад на рівні 1%. Тим більше що це, за умови зниження розміру ЄСВ та детінізації заробітної плати, дасть понад 1 млрд грн на рік до бюджету.

Тобто «затягування пасків» усіма громадянами – жодним чином не аксіома і не є безальтернативним способом наповнення бюджету. І навряд чи воно дозволить кардинально виправити ситуацію з бюджетом, коли середньомісячний наявний доход населення 2 300 грн (менше $130) на особу. Бюджет не наповнить, а платоспроможний попит населення, і без того поділений на два падінням гривні, додатково знизить і матимемо перспективу, що дорогі автівки та годинники стануть чи не ліквіднішими за хліб і молоко, бо у перших будуть платоспроможні покупці, а у других – ті, хто “затягнув паски”. Якщо ми навпаки, в тому числі за рахунок додаткових видатків державного бюджету і підвищення доходів населення, не посилимо внутрішній попит та не захистимо ринок, то й надалі житимемо в борг та за рекомендаціями поважних зовнішніх організацій та “запозичених” з закордону неоліберальних економістів.

А наповнення бюджету можна і треба вирішувати радикально - за рахунок «затягування пасків» корупціонерів, контрабандистів та бюрократів. За рахунок детінізації, деолігархізації та демонополізації економіки можна одночасно суттєво покращити інвестиційний клімат та залучити понад 100 млрд грн до бюджету.

Віктор Галасюк Віктор Галасюк , Народний депутат України, Радикальна партія
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter