ГоловнаБлогиБлог Валентини Кузик

Тарифне прокляття

З 1 квітня газ для населення подорожчав в середньому в шість разів, що потягло за собою підвищення і інших тарифів, а також зростання соціальної напруги.

Цим у свою чергу користуються політики та олігархи, які хочуть переламати політику нинішнього уряду. Наприклад, організатори кампанії “Ціна життя” (разом зупинимо тарифний геноцид), яка стартувала в середині травня, встигли створити сторінку у Facebook та вже набрати 26 тис “лайків”. До початку свого першого мітингу кампанія активно рекламувала себе через Google, але реклама зникла якраз у день проведення заходу. Учасникам маніфестації роздавали бутерброди, а немісцевих возили на екскурсію. Серед мітингарів - як бабусі (“девочки, давайте не будем ссориться, ведь мы тут тоже за деньги и за еду”), так и молоді хлопці, які на намагання поспілкуватися з ними відповідали “ми німі”.

Були на мітингу і ті, хто брав участь у заході, судячи з усього, із власної ініціативи. Пенсіонер-киянин, мешканець Троєщини Олександр Суков прийшов з папкою документів, платіжками та чітким уявленням про те, якими мають бути справедливі тарифи. Пан Суков раніше за газ для приготування їжі платив 5,85 грн, тож недивно, що нова платіжка у 43,35 грн його обурює. Визнає свою пенсію “непоганою” (2300 грн), однак за умов сплати інших платежів (наприклад, 168 грн - за утримання будинку ОСББ) нові тарифи для нього непідйомні.

“Справедливою” Олександр вважає стару ціну, головний аргумент - “населенню має вистачати газу внутрішнього видобутку, а його ціна має бути низькою”.

Втім, за даними аналітиків Інформаційної кампанії “Сильніші разом!”, дешевизна та достатність газу внутрішнього видобутку - всього лише один із поширених міфів, яким нині особливо часто спекулюють.

У 2015 рік в Україні планують видобути 19,5 млрд куб.м газу, з яких 16,2 млрд куб.м - державними компаніями «Укргазвидобування» і «Укрнафта». Навіть якщо не враховувати газ, добутий приватними компаніями, внутрішнього відобутку не вистачає для забезпечення потреб населення (14 млрд куб м потрібно для роботи газових плит, колонок та автономного опалення, а такоже ще 6,8 млрд куб м - для теплокомуненерго та ТЕЦ, щоб забезпечити теплом у багатоквартирні будинки).

До того ж частину газу спалюють на забезпечення роботи компресорів та необхідного тиску у трубопроводах. Отже принаймні 24% необхідного для населення обсягу все ж доведеться покривати за рахунок дорогого імпорту.

У “Нафтогазі” запевняють, що собівартість газу внутрішнього видобутку - $315 за 1 тис. куб.м., однак аналітики “Сильніші разом!” вважають цю цифру маніпулятивною.

Згідно із документами “Укргазвидобування” операційна собівартість газу -$ 14,5 за 1 тис.куб.м (державі цей газ “дістається” за $72 за теперішнім курсом) - в цю суму включають експлуатаційні та адміністративні витрати, пов'язані безпосередньо з добуванням. Однак це не означає, що “державний” газ можна продавати населенню по $15. Справа в тім, що українська державна газовидобувна галузь потерпає від нестачі інвестицій. Результат - падіння обсягів видобутку протягом останніх п'яти років (з 19,3 млрд куб.м в 2009 р до 16,2 млрд куб.м, запланованих на 2015 г.): низькі тарифи не дозволяли вкладати в розвиток.

У цьому році видобуток знизиться на 1 млрд куб.м в порівнянні з 2014 р. Інвестиції (близько 4 млрд грн. щороку) потрібні тільки, щоб зупинити падіння, не кажучи вже про нарощування обсягів.

Єдине, в чому організатори “Ціни життя” та інших подібних заходів мають рацію: розрахунок тарифу дійсно має бути прозорим і обгрунтованим. Здається, флешмоб, звернений до влади “Поговори зі мною” знову актуальний. Реформувати мало, потрібно ще й комунікувати зміни.

Валентина Кузик Валентина Кузик , Економічний журналіст
Читайте новости LB.ua в социальной сети Facebook