Протягом останнього півроку Український інститут книги провів зустрічі з різними групами гравців книжкового ринку, запитуючи їх про основні проблеми, про бачення того, що має робити УІК. Збираючи думки видавців, авторів, перекладачів, бібліотекарів, ілюстраторів, виходячи зі статутних завдань установи, із власного розуміння того, до чого покликана така інституція в Україні, керівники відповідних відділів сформували план діяльності на 2018 рік і на дальшу перспективу. Зауважимо, що УІК як державна установа працює за кошти платників податків, а отже, має орієнтуватись на інтереси суспільства й держави. Наші плани спрямовані на те, щоб країна була читаючою, помітною своєю культурою на міжнародному рівні, бо культура – потужний чинник дипломатії.
Втім, навіть за наявності коштів, виділених з державного бюджету, УІК є обмеженим у їхньому використанні. «За статутом, Інститут має працювати у кількох напрямках – програми «Українська книга», «Цифрова бібліотека», заходи в Україні та за кордоном. Законодавець передбачає у статті бюджету України певні асигнування під ці завдання, одним рядком записана стаття державного бюджету України на забезпечення діяльності УІКу, в тому числі випуску друкованої продукції за програмою «Українська книга», бюджет – 144,3 млн грн.
Кошти є, але як їх ефективно реалізувати? Певний механізм прописаний у Постанові № 562 від 09.08.2017. У преамбулі зазначено функції Інституту, однак куди спрямовуються кошти, виділені з держбюджету? Вони спрямовуються на дві речі – 10 % на зарплату, комунальні послуги, податок на зарплату – і 90 % на програму «Українська книга». Виходить, що інших статутних завдань ми реалізувати не можемо, попри всі плани. Разом з Міністерством культури ми звернулися з ініціативою до Уряду, внесли проект постанови уряду про зміну цієї постанови, щоб поширити кошти на весь спектр діяльності Інституту. Тобто все те, що перераховано у Постанові № 562, спрямувати на всю діяльність, на всі завдання УІК. Процедура внесення передбачає, що документ іде на попередній розгляд у Міністерство фінансів, Міністерство економіки, вони дають свої висновки, після цього йде правова експертиза від Міністерства юстиції і увесь пакет документів іде на урядовий комітет», – пояснює виконувач обов’язків директора Українського інституту книги Сергій Ясинський.
Фактично, нині УІК перебуває у режимі очікування, маючи добрі наміри, здійснення яких обмежено «згідно з чинним законодавством». Спробуємо перерахувати пункти з програми діяльності УІК, які є не менш важливими, ніж програма державного фінансування видань «Українська книга».
Міжнародна виставкова діяльність
Участь України у міжнародних книжкових ярмарках – одне з першочергових завдань УІК. Ми повинні охопити якомога більшу кількість країн, адже вітчизняна книжка - якісна, цікава - є потужним засобом культурного представлення країни в цілому. Кілька років поспіль національним стендом України на найбільшому у світі книжковому ярмарку у Франкфурті опікувався Мистецький Арсенал. З появою УІК логічним виглядає передача повноважень профільній інституції. Ми надіслали лист у Міністерство культури з проханням затвердити нас офіційним організатором стенду і розробили план заходів до підготовки. Але поки що не отримали підтвердження.
Ґранти для іноземних видавців на переклади книжок українських авторів
Багато років українські видавці мріяли, щоби зсунулася справа у справі купівлі прав іноземцями на переклад і видання книжок українських авторів. На жаль, не так багато іноземних видавців готові ризикувати й видавати українців. Тому що українська література у світі малознана й не всі книжки наших авторів можуть окупитися. Саме тому держава має стимулювати іноземних видавців, щоб вони купували права й видавали нашу літературу. Від самого початку своєї діяльності УІК наполягав на необхідності запровадження ґрантів на переклад для іноземних видавців. Але наразі є обмеження: ми не маємо права сплачувати кошти іноземним резидентам.
Резиденції, освітні проекти, премії та відзнаки для перекладачів-україністів
Освіта перекладачів-україністів – це робота на перспективу, саме тому ресурс у це має вкладати держава. Іноземних перекладачів з української мови по світу небагато, більшість, хто хоче перекладати зі слов'янських мов, обирають російську чи польську, бо ці літератури відоміші, крім того, Росія та Польща пропонують значно більше можливостей. Українська держава наразі не пропонує жодних можливостей у цьому аспекті. Тому ми хочемо заснувати резиденцію для перекладачів-україністів, щоб вони розвивали своє знання української та вміння перекладати з нашої мови. Необхідно стимулювати переклади в тих мовах, які ми вважаємо першорядними для популяризації нашої літератури – передусім англійську та німецьку. Вважаємо, що треба відзначати найкращі переклади у межах цих мов.
Поїздки українських авторів на міжнародні книжкові заходи
Наразі ми не маємо механізму надавати таку фінансову допомогу, але травел-ґранти – поширена практика у світі, так працюють багато країн. Письменник є культурним посланцем. Його присутність у програмі заходів міжнародних ярмарків чи фестивалів ‒ теж важлива складова культурної дипломатії.
Соціологічне дослідження читання в Україна
Нині в Україні немає масштабного соціологічного дослідження читацьких запитів, книгочитання загалом. Саме від його результатів варто відштовхуватися під час реалізації програми «Українська книга» та промокампаній, що теж входить у повноваження УІК.
Регіональні книжкові ярмарки в Україні
Підтримка книговидання ‒ це не тільки виділення коштів на книжки, але й забезпечення їх розповсюдження. У більшості українських малих міст немає жодної книгарні, в обласних центрах книгарень дуже мало. «Ми не можемо змусити підприємців відкривати книгарні ‒ стимулювання їх до цього є завданням на дальшу перспективу, тут не обійтися без законодавців, але важливо почати принаймні з організації регіональних книжкових ярмарків, які б розрухали попит», ‒ зазначає заступниця директора УІК з розвитку Анастасія Левкова.
Програма «Українська книга»
Програма є наріжним каменем у діяльності УІК. 15 січня ми надіслали у Міністерство культури проект порядку реалізації програми «Українська книга», який розроблявся попередні півроку. Про те, що вона потребує кардинальних змін, йшлося неодноразово. Ставлення до реформи програми є своєрідною перевіркою на те, чи готове Міністерство культури надати УІК свободу дій як сучасній, незаангажованій інституції. Чекаємо затвердження чи зауважень від Міністерства культури, адже без них ми не можемо запустити програму.
Усвідомлюючи свою відповідальність перед платниками податків, представниками книговидавничої галузі, Український інститут книги не просить додаткових коштів, а лише права розпоряджатися тими, що є, відповідно до своїх планів і статутної діяльності. У режимі очікування доволі легко поринути у бюрократичну рутину й забути, заради чого створювалася інституція. Проте ми маємо надію, що УІК омине ця участь і всі перераховані тут плани будуть здійснені.