ГоловнаБлогиБлог Станіслава Шуха

Межа розумного. Особливості «раціональної» операції із затримання бійців «Правого Сектора» на Закарпатті

Спробуйте забити цвях в звичайну цегляну стіну за допомогою багатотонного штурмового тарану – стіна впаде… Те саме буває, коли для пошукової операції та нейтралізації невеликої групи осіб використовується ціла армія.

Фото: EPA/UPG

Масштабна пошукова операція правоохоронців на Закарпатті своєю «ефективністю» все частіше нагадує резонансне затримання банди Дікаєва, яке проводилося 2011-го року в Одесі. Тоді, як і зараз, кількість задіяних правоохоронців набагато перевищувала кількість затримуваних, але результати операції не виправдали колосальних затрат на її проведення. Сьогодні таку картину можна спостерігати у зазвичай тихому Закарпатті. Викликає подив, чому замість проведення точкових заходів по затриманню, керівництво силових структур вирішило зігнати на територію Закарпатської області ледь не всі наявні і незадіяні зараз на Сході резерви.

Демонстрація сили? Якщо такими діями українська сторона хоче продемонструвати, в т.ч. і європейським державам-сусідам, що в нас все під контролем і з глухого оточення не пролетить навіть горобець, то результати операції навряд-чи дадуть можливість стверджувати цей факт – горобці літають і не тільки горобці… Судячи з повідомлень в ЗМІ, група ПС змогла пройти з території Мукачівського аж до Великоберезнянського району, а це не один десяток кілометрів по важкодоступній гірській місцевості.

Ще одна з версій: офіційний Київ просто не володіє чіткою інформацією по Закарпаттю і воліє перестрахуватися в очікуванні непередбачуваного сценарію.

На підтвердження цієї версії працює і той факт, що в перші дні Мукачівських подій правоохоронці шукали невідомо кого і невідомо де, але ніяк не реальних учасників інциденту.

Так, в перелік осіб, які на думку правоохоронців переховувався в мукачівських лісах, потрапив прикордонник Олександр Сабо, мукачівець, який в часі згаданих подій знаходився за більш, ніж за півтори тисячі кілометрів від їх епіцентру, а саме в зоні проведення АТО на території Луганської області. Факт, став відомий після виходу в ефір сюжету каналу «Інтер» від 16.07.2015 року, в якому журналіст каналу, посилаючись на джерела в міліції, продемонстрував скріни сторінки Олександра в одній із соціальних мереж. Уявіть собі стан людини, яка вже майже рік знаходиться на Сході України і є безпосереднім учасником АТО, після почутої інформації. Уявіть стан його близьких і родини.

Банальної помилки вдалось би уникнути, якщо б принаймні один із тисячі силовиків, задіяних в операції, спромігся зателефонувати або заїхати у військкомат та уточнити особи всіх, на той момент розшукуваних осіб. Далі дзвінок в Луганський прикордонний загін, уточнення даних і все. Натомість була продемонстрована імітація роботи напередодні приїзду вищого керівництва. Подібні випадки в роботі правоохоронної системи демонструють повну відсутність будь-яких позитивних зрушень в її реформуванні.

Імітацією роботи можна назвати і десятки зібраної з усіх наявних резервів бронетехніки, яка зараз присутня на Закарпатті. Кількість такого спецтранспорту дійсно величезна і використати її проти не надто чисельної групи практично нереально.

Натомість наявність новітніх «Спартанів», «Кобр» та «Кугуарів» на пару з БТРами та вертольотами неабияк дратує громадськість. Навіть сьогодні, незважаючи на значні кроки в модернізації спеціального автопарку, українські силовики відчувають дефіцит броньованих автомобілів на Сході України. Більшість втрат на транспорті пов’язано з відсутністю «легкої броні», яка може захистити екіпажі від стрілецького озброєння, мін та фугасів. Часто роль держави в плані такого забезпечення беруть на себе волонтери, які самостійно переобладнують звичайні автомобілі, адже прекрасно розуміють, що кожна нова бронепластина це шанс для українського вояка повернутися живим… Зрозуміло, що величезна колона броньованої техніки, яка рухається в протилежному від фронту напрямі, навіть теоретично заради доброї цілі, буде викликати обурення у людей, особливо тих, які займаються допомогою силам АТО.

Не виключено, що весь це військово-показовий і надзвичайно затратний в фінансовому плані парад, викликаний побоюваннями в Києві не ПС, а скоріше їхніх опонентів. Як видно з перебігу мітингу на підтримку міліції, який відбувся в Ужгороді 14 липня, організаційний ресурс у нардепа Михайла Ланьо є і, при бажанні, він може його використати в будь-якому напрямі.

Тому колосальний людський потенціал, який сьогодні задіяний в області, варто сконцентрувати на нейтралізації спроб вчинення незаконних дій усіма сторонами конфлікту. Якщо ж розглядати всю дану операцію як спецзаходи тільки проти кількох бійців Правого Сектору, то межу розумного давно перейдено.

Станіслав Шух Станіслав Шух , Журналіст
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter