ГоловнаБлогиБлог Станіслава Шуха

Всі дороги ведуть в Мукачеве

Вже кілька днів поспіль Мукачеве перебуває в епіцентрі уваги суспільства. Не вперше за свою історію спокійне закарпатське місто може стати генератором змін загальноукраїнського масштабу.

Фото: EPA/UPG

Подібна резонансна ситуація відбувалася в місті 2004-го року, під час виборів міського голови - саме в Мукачеві були апробовані масові технології по фальсифікації напередодні президентської кампанії. Як наслідок, Україна отримала першу в історії і, на жаль, останню безкровну революцію - Помаранчеву. Сьогодні місто знову в центрі уваги і не дарма. Конфлікт, істинні причини виникнення якого нам точно не стануть відомі найближчим часом, може серйозно ускладнити і без того непросту ситуацію в державі. Одразу після перших повідомлень в пресі, стрілянина між бійцями ПС, міліцією та охороною нардепа Михайла Ланя отримала безліч версій свого походження, більшість з яких зводилась до банального розподілу сфер впливу в контрабандних потоках, які давно стали одним з найвигідніших видів бізнесу на Закарпатті. Хоча пізніше з’явились і більш глобальні версії. Достеменно невідомо хто зі сторін став ініціатором загострення даної ситуації, була це банальна сутичка між двома угрупуваннями чи «Правий сектор» став жертвою або учасником добре спланованої провокаційної кампанії. Зрозуміло одне, стрілянина в Мукачеві в чергове стала каталізатором змін в цілій країні. Механізм уже запущено і навіть якщо зараз вдасться оперативно врегулювати даний конфлікт, його наслідки будуть відчутними на всій території України.

Без сумніву, офіційний Київ намагатиметься по максимуму використати даний інцидент у своїй політиці, направленій на дискредитацію добровольчого руху, масштаби якої останнім часом стали колосальними. Заяви більшості представників політикуму, наближених до діючої влади є в цьому плані безкомпромісними, а слово «бандитизм», адресоване головним чином бійцям ПС звучить у кожній подібній заяві. Це і не дивно. Як для влади так і для командування сил АТО добровольчі батальйони давно перестали бути зручним союзником.

По-перше, на відміну від кадрових військових, затиснутих в тісних рамках Статутів та контрактів, добровольці можуть дозволити собі (і це буває досить часто) думки відмінні від генеральної лінії, яка диктується з Банкової. Вільнодумство ніколи не віталося у воєнізованих структурах, навіть тих, які відверто прагнуть добра своїй країні.

По-друге, добровольчі батальйони, які з перших днів свого існування навчились забезпечувати себе всім необхідним самостійно, є практично незалежними від керівництва АТЦ. Ну і по-третє, практика показала, що добровольча спільнота з бойової може легко трансформуватися в політичну силу, яка є досить конкурентною на сьогоднішній день.

З іншої сторони подібна резонансна подія може розцінюватись і як тривожний дзвінок для влади і, судячи з усього, резерв таких дзвінків вже дуже швидко буде вичерпаним.

Головною з причин виникнення конфлікту називають колосальні потоки контрабанди, які за своїми об’ємами подекуди перевищували бюджет цілої області. З цього моменту не особливо суттєво хотів ПС перевести на себе ці потоки чи зламати багаторічну схему.

Головним є те, що майже півтори року після кривавих подій на Майдані в країні все стабільно - жодних змін. В державі залишилися і успішно функціонують ті самі злочинні схеми, які роками вдосконалювались і вигодували вже як мінімум два покоління людей. Тому не важливо хто сидить на контрабандних потоках Балога, Ланьо, правоохоронні структури, Правий сектор чи всі ці суб’єкти разом узяті, важливо, що ці потоки є, що мер міста Мукачева абсолютно спокійно про них розповідає журналістам. Важливо, що про істинні розміри цих потоків знають і далеко за межами Мукачева, але нічого не роблять аби поламати згадані схеми. Важливо, що резонансні справи, на кшталт, виявленого словаками контрабандного тунелю, закінчуються абсолютною тишею і умовним строком для двох підставних осіб. Важливо, що провідні гравці української політики не соромлячись занурюються в ці фінансово-грязьові потоки і готові поставити на карту долю країни аби тільки не упустити свій шанс зайвий раз поживитися. В даній війні немає героїв, бо навіть якщо повірити в благородність намірів ПС, то методи їх втілення, були абсолютно безграмотними. Йдучи на подібні кроки, доросла людина зі зброєю в руках повинна розуміти і прораховувати завчасно всі наслідки і ризики такого небезпечного союзу.

А наслідки виявились катастрофічними. Російська пропаганда «до кісток» продовжує обсмоктувати ситуацію навколо Мукачева, подекуди випереджуючи в своїй оперативності місцеві ЗМІ та загальноукраїнські медіа. Путін в ці дні «зриває» джекпот за джекпотом, демонструючи своїм чергову жахалочку про українських «каратєлєй», паралельно лякаючи і без того налякану Європу бойовими діями за кількадесят кілометрів від кордону з ЄС. І яким би не був подальший розвиток ситуації, Москва вже зібрала з цього «вершки» і вдосталь ними поживилась.

Щодо Європи, то тут важко погодитись з позицією Дмитра Кулеби, який де-факто звинуватив ПС у провалі процесу впровадження безвізового режиму України з ЄС. Справа в тому, що як би не розвивались обставини, ЄС все рівно знайшов би тисячу і одну причину аби в чергове відкинути питання безвізового режиму на дальній план. Така практика застосовується європейським функціонерами вже більше десяти років і судячи з усього подібна тенденція збережеться ще не на один десяток років.

Більш актуальним на сьогодні питанням є оперативне врегулювання конфлікту, адже кожен день зволікання послаблює позиції нашої держави. Силовий варіант, який розглядає зараз багато гарячих голів можливо і вирішить проблем на місці, але однозначно спровокує серйозну реакцію по всій Україні. Сподівання Банкової на те, що регулярні військові части послухаються наказу та заблокують Правий сектор по всій Україні, є примарними. На сьогоднішній день невдоволення діями військового керівництва в рядах кадрових силових структур, особливо армії, зростає. Яскравим прикладом є 2-й батальйон 17-ї танкової бригади, бійці якого зовсім нещодавно відмовились виконувати накази та виступили у своєму відеозверненні зі звинуваченнями на адресу командування частини, погрожуючи дати відсіч спробам силового тиску на них.

І це тільки вершина айсбергу – надто багато невдоволених діями штабів, особливо після Іловайська, Дебальцевого та низки інших трагічних подій в історії українсько-російської війни. Тому більш компромісним є варіант мирного вирішення питання.

Києву необхідно зрозуміти, що винними в конфлікті є всі без виключення сторони, а зрозумівши це, негайно приступати до дій. Першочергово в Закарпатті необхідно змінити весь без виключення силовий блок. Керівництво СБУ, міліції, прокуратуру, навіть якщо і не було причетним до переділу сфер впливу в регіоні, то несе відповідальність за допущення подібної ситуації. Дії обох активних сторін конфлікту мають бути оперативно розслідувані, а громадськість повинна мати змогу відкрито спостерігати за даним процесом. Керівництво областю необхідно віддати безкомпромісній людині, на кшталт Геннадія Москаля, який за останні роки продемонстрував свої уміння і не був втягнутий в жоден корупційний скандал. Ну і звичайно потрібно посилити контроль за зберіганням зброї у збройних формуваннях – зброя повинна стріляти там, де сьогодні є зовнішній ворог України.

Станіслав Шух Станіслав Шух , Журналіст
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter