ГоловнаБлогиБлог Геннадія Бобова

Куди заведе сільське господарство міністр Швайка?

Місяць тому я відкрито звернувся до міністра аграрної політики та продовольства України Ігоря Швайки з питаннями, що турбують сьогодні всіх, кому небайдужа подальша доля сільського господарства. Нагадаю, що мова йшла, наприклад, про ГМО, вільний продаж земель, розкуркулення агрохолдингів, яке було анонсоване міністром, недостатню підтримку тваринництва і т.п.

Игорь Швайка
Фото: Макс Левин
Игорь Швайка

Звернення моє міністр отримав, але відповідати не збирається, хоча озвучені мною питання, судячи з відгуків, цікавлять тисячі людей по всій Україні. Ігнорувати думку громадян стало нормальним явищем для Ігоря Швайки. Не так давно він просто не з’явився по запрошенню на Всеукраїнський аграрний форум, хоча близько 500 агровиробників приїхали з усієї України для того, щоб поставити владі проблемні запитання, що потребують якнайшвидшого вирішення. Адже була вкрай складна ситуація щодо посівної, кредитування, молока. Фермери і керівники агрохолдингів, які під час посівної виїхали до Києва в надії бути почутими, так і не дочекалися міністра. У результаті обурені люди майже одноголосно проголосували за недовіру керівнику відомства. Але ніякого намагання почути представників галузі з боку міністра не було й після того. Він пішов проторованою доріжкою та ініціював процес створення підконтрольних громадських організацій, від яких не лунали б слова критики на його адресу.

Що ж, сучасна українська історія вже знала діячів, які не дослухалися до голосу людей та ігнорували нагальні проблеми. Чим це закін чилося для них – відомо. Думаю, якщо Швайка буде продовжувати ігнорувати людей, то його винесуть із Міністерства разом із кріслом.

Я ж хочу зупинитися на декількох ініціативах міністра, які, на мою думку, можуть призвести до повного колапсу українського сільського господарства. Сьогодні всі українські й світові експерти говорять про те, що аграрно-промисловий комплекс України може стати основним «локомотивом» економіки країни, якщо недолуга державна політика не розірве його непродуманими діями на шматки. Серед факторів успіху сільського господарства – родючі ґрунти, інвестиції в галузь і збільшення рівня врожаїв з гектара, конкурентоздатність продукції на світових ринках за рахунок співвідношення ціни та якості. Всі ці фактори будуть знищені, якщо в Україні буде реалізовано політику, яку анонсує міністр Швайка.

Розпочну з інвестицій. Без них сільське господарство не зможе розвиватися. Ми знову відкотимося в 90-і, коли землі стояли не ораними, а заводи й ферми розвалювали авантюристи. Сьогодні міністр Швайка пропонує провести розкуркулення агрохолдингів, які, на його думку, мають занадто багато землі в оренді. Наведу слова міністра з його недавнього інтерв’ю виданню “Forbes” щодо майбутнього великих агровиробників: «У бізнесу буде півтора року, щоб перебудуватися, продати частину, переорієнтуватися на той чи інший ринок, зайнятися переробкою».

До обрання народним депутатом я займався сільським господарством. Агрохолдинг, який я очолював, мав середній банк землі, згідно з класифікацією міністра. Це означає, що він би виграв від того, якби в більших агровиробників Швайка забрав би землі. Тож, за логікою речей, я мав би підтримувати міністра. Але вважаю, що таке рішення є вкрай шкідливим для сільського господарства. Поясню чому.

Сільське господарство – це завжди робота на перспективу. Вкладені кошти повертаються нескоро. Тож компанія, що вкладає кошти, думає на 7–10 років наперед. Вона прораховує, як буде розвиватися, чи нарощуватиме банк орендованої землі, які кредити під це можна отримати. Не можна просто взяти й розрубати агрокомпанію на шматки, бо так чомусь вважає міністр, який жодного дня в своєму житті не проробив у сільському господарстві.

Авантюристи при владі небезпечні, бо вони можуть розламати те, що потім потрібно буде відбудовувати роками. Якщо міністру дозволити провести хоча б одне авантюрне рішення, то завтра він буде намагатися знищити все, до чого дотягнуться руки.

Є таке твердження: найгірше для справи – ініціативний непрофесіонал на високій посаді. Що чекає на людей, якщо Швайка раптом вирішить, що закуповувати молоко в населення не можна, бо воно не відповідає стандартам якості, та зобов’яже молокозаводи закуповувати сировину тільки на сертифікованих фермах? Цього сьогодні виключати не можна, особливо враховуючи те, що на шляху до Європи наші непрофесіонали при посадах можуть зробити все, що їм скажуть, без жодних консультацій із суспільством. Тож зупиняти всі авантюрні ідеї треба одразу.

Повернімося до спроби знищити великих агровиробників. Акції багатьох українських агрохолдингів розміщені на закордонних біржах – від їх ціни залежить рівень інвестицій. Уявіть ситуацію, коли інвестори, які купили невеликий відсоток акцій, чують, що компанію, в яку вони вклали гроші, збираються розкуркулювати. Це означає відтік інвес тицій, який може призвести в окремих випадках аж до банкрутства (через паніку інвесторів). У такій ситуації ніхто більше не довірятиме державі Україна. Нас просто вважатимуть дикунами і ставитимуть в один ряд із країнами Африки, з якими працювати занадто ризиковано. Тож нових інвестицій в сільське господарство нам не бачити, як і дешевих кредитів. Це взагалі ставить під сумнів увесь розвиток українського АПК.

Окреме питання – це собівартість виробленої продукції. Не секрет, що чим більше господарство, тим менша собівартість виробленого зерна, м’яса, молока. Така компанія менше залежить від погодних умов, бо її землі розташовані в різних місцях. Вона може отримати значно дешевші кредити, тому що банкіри знають і довіряють їй. Великий агрохолдинг завжди має кращу техніку, кращі добрива, краще насіння, оскільки може купити більш якісний товар. Саме агрохолдинги мають найбільший експортний потенціал, платять людям більші заробітні плати й краще допомагають селам. Єдине, що потрібно сьогодні зробити якнайшвидше, це законодавчо встановити плату сільрадам у розмірі 100 грн з гектара орендованої землі та 4,5% пайових виплат. Це вирішить питання розвитку населених пунктів і встановить рівні справедливі умови для всіх.

Але якщо розкуркулити агрохолдинги, то хто ж зможе платити ці гроші в нових умовах? Думаю, що тоді про підвищення виплат потрібно буде забути.

Сьогодні гостро стоїть питання низьких закупівельних цін на молоко. Вважаю, що держава дуже оперативно має відреагувати на це. Ми повинні зберегти поголів’я корів на нинішньому рівні. Інакше нас чекає катастрофа. Держава має надавати прямі грошові виплати власникам корів. Це те, що потрібно було зробити ще вчора. Але Міністерство сьогодні не чує тих, хто виступає з подібними ініціативами.

На стратегічному рівні нам потрібна широкомасштабна програма для відновлення тваринництва. Полягати вона має в створенні системи невеликих молокозаводів районного масштабу й ферм, які будуть працювати під них. Це дозволить усунути посередників і, як результат, збільшити закупівельні ціни на молоко в населення та виробників при зниженні цін на продукти його переробки (сир, сметану, масло) для жителів району. Інвестувати в такі підприємства під силу тільки великим агрохолдингам, які вже працюють у регіоні. Потрібно лише створити умови. Відповідний законопроект був поданий мною ще минулого року, але ні стара, ні нова влади поки що не цікавляться реальними діями щодо спасіння галузі.

Замість цих простих і зрозумілих кроків міністр вдався до, м’яко кажучи, незрозумілих дій. З одного боку, він звернувся до переробників молока і закликав не знижувати ціну, а з другого – зустрівся з послом Білорусі Валентином Величком з приводу розширення ввезення білоруських молокопродуктів в Україну. Тобто, в той час, коли люди в усій країні бідують через різке зниження цін на молоко, міністр аграрної політики, який би мав захистити їх, домовляється про збільшення поставок білоруської молочної продукції на ринок України.

Мені важко уявити, що має творитися в голові, щоб таке робити. Це не можна назвати непрофесіоналізмом, це межує зі злочинною діяльністю проти свого народу. Я сподіваюся, що Швайка робив ці кроки через свої нерозуміння і недалекоглядність. Бо коли він насправді розуміє що робить, то його потрібно звільняти й судити. І чим швидше це буде зроблено, тим краще для України.

Ще одне нагальне питання – це збереження родючості відомих на весь світ українських чорноземів. Сьогодні Міністерство пропонує послабити контроль держави за сівозміною. До чого це призведе, пояснювати, мабуть, не потрібно. Наші поля будуть ще більше заповнені культурами, що виснажують ґрунти. Це означає, що природна родючість буде падати, а кількість добрив, що будуть вноситися в землю, зростатиме. У такому випадку в жодному колодязі в сільському регіоні не можна буде випити води, тому що вона перенасититься хімією. Ми вже зараз близькі до цього, але така непродумана політика тільки погіршить ситуацію. Для чого це робиться? Міністр не хоче відповідати на це та інші запитання.

Окрема тема – ГМО. Вже в найближчий час Україна може стати найбільшим виробником генномодифікованої продукції в усій Європі. Міністр Швайка в своєму інтерв’ю агенції «Інтерфакс» говорить, що «ГМ-продукція може бути на рівні технічних культур». Тобто, нинішній міністр виступає за легалізацію генномодифікованих технічних культур в Україні. Нагадаю, що ставлення до ГМО в світі неоднозначне. В ЄС, наприклад, Німеччина й Польща відмовилися від їх вирощування. В Угорщині показово знищують поля з урожаєм генномодифікованої кукурудзи. У той же час у США, Аргентині, Бразилії, країнах Африки ГМО набуває дедалі більшого розповсюдження. Найбільша кількість площ під ГМ-рослини відводиться зараз у країнах так званого «третього світу», де велика бідність, і національні уряди не можуть опиратися лобістам величезних світових корпорацій, які просувають генномодифіковане насіння. В останній час лише дві країни дозволили вирощувати ГМО на своїй землі – це Південний Судан і Куба. У той же час у розвинутих країнах Європи та навіть США вводять усе нові й нові заборони на вирощування ГМ-продукції.

Переконаний, що, вибираючи між концепцією розвитку африканського Південного Судану й концепцією розвитку Польщі, Україні потрібно обрати все-таки європейський вектор розвитку. Нам не потрібно засмічувати свої чорноземи насінням, яке розвинуті країни Європи не хочуть бачити на своїй землі. Так ми дуже швидко перетворимося з аграрної держави на смітник і полігон для досліджень. Над людьми і землею будуть ставити експерименти. На жаль, Швайка не бачить у цьому ніяких проблем, виступаючи за легалізацію генномодифікованих рослин.

Сьогодні квота міністра аграрної політики належить партії «Свобода». Я звертаюся до представників цієї політичної сили. Переконаний, що серед вас повинні бути люди, які розбираються в сільському господарстві й мають бодай якийсь досвід управління в галузі. Я особисто знаю таких. Зробіть заміну або, в крайньому випадку, поміняйтеся квотою з якоюсь політичною силою. Аграріям зараз дуже й дуже важко. Галуззю має керувати професіонал, а не людина, яка, судячи з усього, просто не розуміє, що вона робить. Сподіваюся, у вас вистачить на таке рішення духу, розуміння й патріотизму. В іншому випадку Швайка за декілька місяців розламає локомотив української економіки до останньої гайки. У результаті вітчизняний АПК уже ніколи не стане на рейки розвитку.

Міністра треба зупинити. Інакше жодних перспектив розвитку в наших сіл не буде.

Геннадій Бобов Геннадій Бобов , Народний депутат України, група "Економічний розвиток"
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram