Я особисто за сценарій No 1. А Ви?»
Поки йшло обговорення в коментах, дуже швидко перші два сценарії стали не актуальні.
Як показали події першої половини дня, ніхто з влади не лише не збирався слухати людей, а й про дотримання законів не йшлося. «Правоохоронці» на дахах будинків, завезені бойовики («тітушки» то заслабке слово) в лавах і за спинами спецпризначенців, вогонь на ураження, загиблі, десятки поранених, по-звірячому побитих тощо. А в цей час в парламенті вже на жаль звичні пісні кукловодів від партії регіонів «о главном». Суть їх зводиться до одного, - ні кроку назад, триматися, жодних компромісів. Відать вказівка зверху, а власного «я» давно вже немає.
Далі більше, - так звані депутати від повладних фракцій тікають з найвищого «законодавчого» органу країни як… ну самі знають. Всі, кому вдається.
З усього цього випливає один висновок. Події 30 листопада, 1 грудня, 19 січня та й загалом всі майже тримісячні протести по всій країні нікого у владі нічому не навчили. Сценарій у Я. і Ко на порядку денному один – гра в наперстки по крупному з власним народом.
Ну а що ж цим усім робити нам, простим громадянам України? Всім, - підприємцям, юристам, дипломатам, менеджерам, інтелігенції (таких, як Коротич, до уваги не беремо), студентам, шахтарям, викладачам, медикам, робітникам, аграріям, спортсменам, державним службовцям і всім іншим нашим небайдужим співвітчизникам… Не лише в Києві. А й по всій Україні, - у Львові, де вдруге обласна рада висловила недовіру Салу, в Донецьку, де гопники нападають на мирних відвідувачів кафе, у Дніпропетровську, де людей хапають на вулицях без жодних пояснень, в Одесі, де збираються тисячні мітинги євромайдану біля Дюка, в моєму рідному Харкові, де ДопоГепа створило якийсь «укрофронт» для захисту від космічних прибульців, в Херсоні, де губернатор організовує санітарні аварії в бібліотеці, щоб не допустити зустрічі з людьми, яким не байдуже майбутнє України, в Криму, де роздерибанили вже майже всю чорноморську землю й тепер звертаються за захистом, знову ж таки мабуть від інопланетних загонів, до керівництва іншої держави. І подібна картина по всій країні, - дерибан, шизофренія, вакханалія беззаконня, агонія режиму одним словом!
Мої пропозиції такі:
1) Перестати бути рабами, не брати подачки від іуд і не йти на всіляки потєшні антимайдани та інші зборища, спрямовані проти народу.
2) Підтримувати всім, чим хто може, тих, хто вже бере участь у протистоянні з владою.
3) Самоорганізовуватися в загони громадської варти, самооборони, охорони громадського порядку тощо. Правоохоронні органи нас захищати не будуть треба це робити самим, можливостей до речі закон дає вдосталь.
4) Координувати свої дії з сусідніми мікрорайонами, районами, містами, областями, по всій країні.
5) Ігнорувати будь-які незаконні чи навіть просто сумнівні накази, доручення та вказівки «начальників» від влади.
І останнє, нам нарешті треба почати не лише співати гімн України на майданах, в метро чи на кухні, а й діяти кожну хвилину. Дієвість – то єдиний шлях до порятунку нашої країни, наших з Вами сімей і спосіб забезпечити несовєтське майбутнє нашим нащадкам.