По-перше, давайте будемо чесними один перед одним та припинимо це називати виборами, демократичними виборами тим більше. Правильніше це назвати капітал проти капіталу, кримінал проти криміналу (інколи вдавано опозиційному). Про які справді може йтися вибори, коли перша двійка кандидатів застосовує адміністративний ресурс, фінансовий ресурс; за різними оцінками від 0.5 млн дол. до декількох млн дол. Будь яка помітна участь кандидата починається, якщо у тебе в наявності від 50 тис дол., при цьому про які рівні можливості чи хоча б натяк на них може йти мова? А поряд тим цинічно побудована система підкупа, де за 500 грн кандидат забезпечую собі необхідний гандикап за рахунок цинічно пограбованих людей. І треба бути об’єктивним: до підкупу вдаються не лише представники влади, але й представники псевдоопозиції. Саме тієї опозиції, яка системно грабувала нашу країну в період 2004-2010 рр.
Поряд з тим є десятки кримінальних проваджень, в тому числі де прямо говориться про прямий підкуп виборців. Але жодного обвинувального вироку суду в історії країни. Бо немає в цій країні ані правоохоронної системи ані правосуддя.
По-друге. Усім прихильникам дочасних парламентських виборів хочеться сказати: за системи, де половина депутатів легалізується через злочинну мажоритарну систему жодні вибори, що чергові, що дочасні не мають сенсу. З 200 мажоритарників близько 180-ти зажди будуть обслуговувати владу та олігархів. Не вже хтось має ілюзію, що коли в мажоритарний округ «інвестується» мільйони доларів ці люди не отримають «дивідендів»? ВІдповідно жодні партійні рейтинги не мають значення. Долю прийняття рішень у парламенті будуть вирішувати завжди влада та олігархи через мажоритарну більшість.
По-третє. За таких умов жодних реальних змагань справжніх партій, програм, ідей та кандидатів неможливе. Треба припинити бавитися в цю ілюзію.
Еволюційний вихід один: прийняття нового закону про вибори за відкритими регіональними партійними списками. Де також суттєво обмежувалися б: зовнішня реклама, телерадіо реклама, суттєво посилювався контроль над формуванням та використанням виборчого фонду, принципово змінювався підхід до процесу формування дільничних комісій.
Недарма перехід на відкриту пропорційну систему було однією з вимог Майдану, однією з головних передвиборчих обіцянок Президента, та врешті першої коаліційної Угоди, яка б мала це вирішите ще у першому кварталі 2015 року!
Все має свої причини та наслідки.
А на сьогодні за результатами семи округів всі можуть спати спокійно: влада, олігархи та псевдоопозиція. Всім дісталося рівномірно.