Нескорені «ангели». Від евакуації до реабілітації

«Мене вже, мабуть, навряд чимсь налякаєш! – сміється вона. – Я завжди сподіваюся на краще. Думаю, всі ці випробування нам лише на користь зрештою, хоча це дорого обходиться – це життя, це кров, це здоров’я людей – і військових, і цивільних».

У її виконанні слова «сподіваюся на краще» набувають особливої ваги. Командир евакуаційного відділення 61 госпіталю, а також командир добровольчого евакуаційного медичного підрозділу «Ангели Тайри» Юлія Паєвська, більш відома як «Тайра», на війні з перших днів. Із березня 2017 працює в селищі Широкине.

Фото: Хелен Божко

«Ангели» не знають вихідних і канікул – щодня трапляється щонайменше одна евакуація: «При такому ритмі працюють в основному мої «ангели», я частіше за все тепер координую і допомагаю, коли потрапляю в машину. Вони в мене вже «дорослі». Робота дає свої результати!» Опікуються не лише військовими, але й цивільними – адже в ті краї «Екстерна допомога» не добирається. Нещодавно евакуація відбувалася з щасливого приводу: везли жінку до пологового.

«Характер війни змінився, ми підкорегували нашу роботу, щоб бути найбільш ефективними, - коментує Тайра шостий рік війни. – Менше поранених не стало. Останні кілька місяців збільшилася кількість мінно-вибухових травм, і стало менше осколкових поранень. Загалом виріс рівень домедичної допомоги. Зросла виживаємість. Армія усвідомила свою силу, з’явилися досвідчені командири, і професіоналізм армійців не викликає сумнівів».

«Ангелам» не бракує підтримки: «Будь-які проблеми закривають наші співвітчизники – заради котрих це все власне і відбувається. З людьми також напрягу немає! Звісно, хотілося б машини поновіше, щоб вони менше ламалися – ремонти обходяться дорого. Але загалом ситуація стабільна».

Командир підсумовує рік, що минає: «Невизначеність у внутрішній і зовнішній політиці не вселяє оптимізму. За цей рік я ще раз переконалася, що всім повинні займатися професіонали».

Тайра – єдина жінка, що представлятиме Україну в наступному році на міжнародних «Іграх нескорених» у Гаазі. «Я дуже хотіла потрапити туди, але не для того, аби покрасуватися, а щоб поспілкуватися з ветеранами і організаторами на предмет організації подібних речей у нас, - коментує вона. – Зокрема мене цікавить реабілітація поранених і бійців із посттравматичним синдромом. Я б хотіла організувати центр, у мене грандіозні плани, думаю зайнятися цим після того, як піду у відставку». Саме для цього Юлія вступила до Бердянського педагогічного університету на психологію.

Паєвська почала брати участь у «Іграх» після другої операції на суглобі. Каже, що це неабияк сприяє реабілітації. У відбірковому турі більше вболівала за бойову подругу Ганну Ілющенкову: «В мене, вочевидь, фізичні кондиції кращі. Тому обрали мене. Мене це трохи муляло, бо Ані дійсно дуже потрібна реабілітація. Я сильна, я й так впораюся». Однак подруга таки їде до Гааги – у якості групи підтримки. Для неї уже зібрали потрібну суму.

Попри те, що Тайра все життя займається спортом і, здавалося б, мала хорошу форму, підготовка до змагань показала: є над чим працювати: «Зараз, слава Богу, війна прийняла такий характер, що дозволяє знайти час для тренувань. Я знаходжуся на фронті, і в той самий час тренуюся. Керівництво іде нам назустріч у створенні умов – все круто. Ефект від тренувань помітний щодня. З кожним днем я краще володію ногами, кращою стає координація».

«Я очікую побачити свято, близьких по духу людей, поспілкуватися і подивитися, як у світі реабілітують воїнів – поранених, і просто постраждалих, - ділиться вона сподіваннями. – Я роблю це, аби достойно представити Україну, щоб програма реабілітації в подальшому отримала розвиток, щоб весь світ побачив, які круті наші воїни, сміливі і гонорові».

А підтримати їх можна, придбавши календар із «Нескореними» від фонду «Повернись живим». Кожна покупка – не лише стильний подарунок, а й інвестиція у збережене життя.

Олена Максименко

Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram