ГоловнаБлогиБлог Бориса Малишева

Силова Конституція П. Порошенка

Пропонується до уваги завершення авторської експертизи проекту змін до Конституції України, який був поданий Президентом України до Верховної Ради України. У попередній публікації було розглянуто ті положення проекту, які стосувалися місцевого самоврядування та реформування місцевих державних адміністрацій. У цій статті увага буде присвячена перерозподілу повноважень між Верховною Радою та Президентом.

Фото: Макс Левин

Однією із новацій цієї частини проекту змін до Конституції є вилучення норми, згідно з якою однією із підстав дострокового припинення повноважень народного депутата України є його невходження до складу депутатської фракції політичної партії (виборчого блоку політичних партій), від якої він був обраний, або його вихід із складу такої фракції.

Логічним продовженням цієї позиції є заміна по тексту Конституції категорії «коаліція депутатських фракцій» на категорію «парламентська коаліція». Різниця між вказаними категоріями є принциповою і полягає вона у відповіді на питанні про те, хто є первинним суб’єктом коаліції: депутатська фракція чи окремий депутат. Президентський варіант змін до Конституції пропонує визначити таким суб’єктом саме народного депутата України, дозволивши йому при цьому безперешкодно і фактично безкінечно змінювати «прапори» фракцій за власним бажанням. Тим самим роль депутатських фракцій та їх лідерів у політичному житті Парламенту суттєво зменшується.

Законопроектом пропонується наступна редакція норми щодо сутності коаліції: «У Верховній Раді України на основі узгодження політичних позицій формується парламентська коаліція, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України».

Але найголовнішим є, звичайно, запропоновані проектом корегування у кадрових повноваженнях Верховної Ради України та Президента України.

Почнемо з Прем’єр-міністра та складу Кабінету Міністрів України. Проектом передбачено, як і у чинній Конституції, що за кандидатуру Прем’єра Верховна Рада голосує за поданням Президента, а за склад Уряду – за поданням Прем’єр Міністра.

При цьому подання Прем’єр-міністра про призначення Верховною Радою Міністра оборони та Міністра закордонних справ має бути погоджене із Президентом. В даному випадку чинна Конституція містить положення про те, що вказані міністри вносяться до Парламенту самим Президентом. Таким чином, у цій частині Президент буде дещо зв’язаним кандидатурами на посади вказаних двох міністрів, які пропонується Прем’єром. Зважаючи на те, що Президент є Головнокомандуючим, то залишається питання, навіщо змінювати чинний порядок призначення Міністра оборони.

Кардинальною є зміна щодо Голови Антимонопольного комітету України: тепер Президент самостійно, без участі Верховної Ради призначати та звільняти його з посади.

На рівень Конституції України піднято питання призначення на посади та звільнення з посад голів і членів національних комісій, що здійснюють державне регулювання природних монополій, у сферах зв’язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг. Мова йде про контроль над керівництвом таких комісії: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації; Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики; Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг; Національна комісія, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг; Національна комісія, що здійснює державне регулювання ринку цінних паперів. Встановлено, що вказане питання належить до компетенції Президента. У такому доповненні Конституції не потрібно шукати перерозподілу повноважень, адже за чинним законодавством Президент і так самостійно призначає та звільняє голів та членів відповідних національних комісій. Відтак тут скоріше за все має місце страхування з боку Президента від можливого бажання Ради простим внесенням змін до низки законів позбавити його вказаних кадрових повноважень.

Також плануються зміни у частині призначень на керівні посади у силовому блоці. Генеральний прокурор України, Голова Служби безпеки України зараз призначаються і звільняються з посади Президентом України за згодою Верховної Ради. Пропонується, що згода Верховної Ради буде потрібна лише для призначення вказаних осіб. Такий самий порядок визначено і для Голови новостворюваного Державного бюро розслідувань. Тобто звільнення перших осіб трьох зазначених силових відомств пропонується залишити на розсуд Президента. (Щоправда, передбачено, що Генеральний прокурор, як і за чинною Конституцією, може бути відправлений у відставку самою Радою без участі Президента. Так само планується, що Рада вправі без участі Президента відправити у відставку Голову Державного бюро розслідувань). Крім того підвищується статус Служби зовнішньої розвідки України, Голова якої буде призначатися і звільнятися Президентом України та входити до складу Ради національної безпеки і оборони України.

Новацією є згадка у проекті Конституції парламентської опозиції. Проте регулювання її статусу, на жаль, якраз і можна прирівняти лише до лаконічної згадки: опозиції гарантується діяльність (не до кінця зрозуміло, що мається на увазі), а питання організації і порядку цієї самої діяльності пропонується врегулювати у Законі про Регламент Верховної Ради України.

Викладене надає можливість зробити такі висновки.

1. Проект змін до Конституції в цілому спрямований на відчутне збільшення ролі Президента у політичному житті держави. Особливо показово повноваження розширено у сфері керівних кадрових призначень у відомства силового блоку. При цьому Президент здобуває нових можливостей не за рахунок Парламенту (за винятком позбавлення Парламенту права призначати та звільняти голову Антимонопольного комітету), а внаслідок вирівнювання повноважень Президента та Верховної Ради у сфері звільнення Генерального прокурора, Голови Служби безпеки України і Голови Державного бюро розслідувань. Тобто Парламент зберігає належне йому за чинною Конституцією право на звільнення цих впливових правоохоронців (крім Голови СБУ), але при цьому змінами до Конституції Президенту надається можливість самостійно вирішувати це питання. Зрозуміло, що указ Президента про звільнення певної особи підписується в десятки разів швидше, ніж процес переконання 226 депутатів проголосувати за постанову про відставку. Відтак працювати керівники цих потужних правоохоронних органів будуть з оглядкою на можливу негативну реакцію саме Президента, а не Верховної Ради.

2. Слід відзначити чітко виражений «правоохоронний ухил» змін до Конституції України, що проявляється у появі у тексті Основного Закону згадки про два силових відомства (Служби зовнішньої розвідки та Державного бюро розслідувань), а також у змінах щодо звільнення і призначення з посад Генерального прокурора та Голови Служби безпеки України.

3. Скасування такої підстави для дострокового позбавлення депутатського мандату, як перехід депутата до іншої фракції або вихід із фракції, призведе до посилення ролі окремих депутатів на противагу керівників фракцій. Наслідки такої новації для розвитку принципів парламентської демократії в Раді складно спрогнозувати, адже це залежатиме від ціннісних і моральних установок народних обранців. З іншого боку, одним із результатів такої зміни може бути зростання впливу на парламентську коаліцію з боку Президента.

Борис Малишев Борис Малишев , експерт з публічного права і прав людини, доктор юридичних наук, професор
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram