Умови, в яких сьогодні розвивається країна, є унікальними і, водночас, надзвичайно складними. Жодного разу з моменту здобуття незалежності Україна не опинялась в подібних ситуаціях. Держава, яка де-факто перебуває в умовах неоголошеної війни, одночасно готується до масштабної конституційної реформи, а в політичних колах все частіше обговорюється тема дострокових парламентських виборів.
Якщо припустити, що Президенту таки вдасться переконати парламентарів підтримати ідею дострокових парламентських виборів, то вже в жовтні-листопаді вони можуть відбутися. До того часу, в діючих голів ОДА є всі шанси протриматися на керівних посадах. Звичайно, Банкова може і завтра відправити будь-якого губернатора у відставку, але навряд чи Президент піде на такий крок.
Справа в тому, що Порошенку в регіонах потрібні представники виконавчої влади, які злагоджено співпрацюватимуть з місцевими політичними елітами. Будь-які міжусобиці, які в мирний час були звичним явищем для української політики, сьогодні є неприпустимими. Тому ідеальною для Банкової, з точки зору ефективності управління, буде модель, в якій лідери парламентських перегонів в регіоні та виконавча влада будуть формуватися представниками однієї політичної сили.
Варто наголосити, що у випадку підтримки Верховною Радою президентського проекту Закону України "Про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади), повноваження та функції Голів державних представництв (саме так згідно проекту закону називатиметься «губернаторська» посада) суттєво зміняться.
Зрозуміло, що про повну втрату повноважень мова не йде. Навпаки, координуючі повноваження Голів державних представництв, механізм яких сьогодні ще не розроблений, можуть бути досить широкими. За таких обставин, місцеві політичні еліти не захочуть втрачати контроль над цією посадою.
Окремим питання - хто ж переможе в осінній парламентській кампанії. Наразі назвати майбутніх лідерів важко. По-перше, достеменно невідомо чи взагалі відбудуться вибори в парламент цієї осені. По-друге, темною конячкою цієї виборчої кампанії може стати реінкарнована Порошенком «Солідарність», яка, судячи з колосального успіху її лідера, також може претендувати на великий шматок українського електорального пирога. По-третє все частіше дає про себе чути «франкенштейн», якого зшили з залишків Партії регіонів – Партія розвитку. Знаючи фінансові та інформаційні можливості її фундаторів, можна з впевненістю сказати, що технологами робитиметься все можливе аби партія таки потрапила в парламент. Також невідомо, чи проходитиме кампанія в форматі 2012-го року чи буде якось видозмінена. Якщо законодавці залишать діючу на даний момент змішану систему, то в парламент матимуть шанс прорватися деякі регіональні партії, на зразок Єдиного Центру. Якщо ж парламентарі відмовляться від змішаної системи на користь пропорційної, то це закриє шлях в парламент багатьом локальним політичним групам, які змушені будуть інтегруватися у великі політичні союзи задля входження в парламент.
В умовах такої невизначеності призначення керівництва області на три-чотири місяці буде ірраціональним. Такий період є надто коротким для впровадження ефективних змін в регіоні. Порошенко, як досвідчений менеджер, уникатиме подібних маневрів і навряд чи розпочне масштабні зміни в «губернаторському корпусі» до оголошення результатів дострокових парламентських виборів.