ГоловнаБлогиБлог Михайла Басараба

«Женевська ганьба» замість «Мюнхенської змови»

П’ять кроків Штайнмайєра, на жаль, або видають хронічну нерішучість Європейського Союзу, або таки свідчать про неадекватне розуміння Української проблеми. Це має тішити Путіна, і засмучувати нас. Дорожня карта очільника німецького МЗС викарбувана в стилі протокольної дипломатії. Слушними маємо вважати лише другий, третій і п’ятий пункти пропозиції. Захід послідовний у наполяганні на виборах 25 травня та активній посередницькій місії ОБСЄ. Для годиться, запропоновано роззброїти недержавні формування й звільнити захоплені адмінбудівлі. Водночас, зовнішньополітичний голос пані Меркель анонсував другий етап перемовин у Швейцарії, а також вторує Путіну в необхідності проведення конституційної реформи в Україні.

Фото: zn.ua

Запропонований Штайнмайєром другий раунд переговорів у Женеві може перетворити цей дискусійний майданчик у тривкий і малоефективний процес. Як показує досвід, після другого, буде третій, четвертий, п’ятий… І так на довгі роки. «Присадити» всіх на нудний женевський круглий стіл – чи не головне завдання Росії. Всупереч поширеній думці, Путіна не цікавить гострий і стрімкий конфлікт з Україною. Його мета – розвезти на нашій території велике багно, змусити нас на десятиліття поринути у міжусобиці, постійну напругу і невизначеність. У блискавичному перебігу подій мала б бути зацікавлена Україна. Час грає проти на Москву. Генерал Брідлав справедливо переконує, що Росія не вводитиме регулярні війська. Їхні диверсанти роками, а то й десятиліттями можуть виснажувати Україну спалахами насилля на Сході та Півдні України. Цього достатньо, аби вся держава постійно жила як на кратері вулкану.

Врешті-решт, Захід має бути послідовним. Санкції, що за своєю суттю є ультиматумом, мають бути доповнені колективною ультимативною позицією і на переговорах з Росією у Женеві. У Швейцарії зустрічатися без потреби, доки Кремль не виведе війська з Криму і диверсантів зі Сходу України.

Четвертим пунктом своєї ініціативи пан Штайнмайєр підхоплює російський заспів про конституційну реформу з широким залученням регіонів і громадськості. Ця ідея викликає чи не найбільше роздратування. Не так змістом – власне, нагальністю конституційної реформи – як спробою ініціювати її зовні. Дуже прикро, але тут просяться дуже неприємні аналогії з аншлюсом Австрії і захопленням Судетської області у 1938-му. Австрійцям Гітлер нав’язав квазіреферендум, Судетам виснув вимогу щодо адміністративно-територіальної, читай конституційної реформи. Після цих «демократичних» прелюдій Австрія і Судетська область Чехословаччини були анексовані.

Нав’язування конституційної реформи зовні – ознака поганого тону. Це або вияв зневаги до суверенної держави, або спроба втрутитися у внутрішні справи України. Таким чином європейці приймають за основу дискусії кремлівську максиму, що ми – держава, яка не відбулась. Невже не зрозуміло, що Росія прагне заколисати на «конституційній гойдалці» і Україну, і Захід?

Цілком слушно, коли ЄС зі США пропонують кроки для деескалації збройного конфлікту в Україні. Абсолютно неприпустимо, якщо українська Конституція писатиметься у Женеві. Інакше, згодом історики можуть отримати замість «Мюнхенської змови» нову алюзію, яка називатиметься «Женевською ганьбою». 

Михайло Басараб Михайло Басараб , Політолог
Читайте новости LB.ua в социальной сети Facebook