Люстрація чи інквізиція

Після «помаранчевої революції», гаслом якої було «бандитам - тюрми», в Україні дуже багато говорили про люстрацію. Але і через дев'ять років, бандити, як і раніше, на волі, а закону про люстрацію як не було, так і немає.

Фото: EPA/UPG

«Очищення» влади Україна, мабуть, повинна була провести ще з початку 90 -х. В такому разі, на 23 -му році незалежності країни, українцям навряд чи довелося б вгадувати, за якого кандидата в президенти голосувати: вихідця з партосередку КПРС, представника олігархії, випестуваного на рейдерських схемах кінця минулого століття, чи ватажка КПУ. Втім, проведи Україна люстрацію ще на початку незалежності, комуністів у владі сьогодні, мабуть, не було б взагалі.

Як би там не було, «прокинулися» українські політики тільки в 2004 -му, в розпал «помаранчевої революції». Тому, починаючи з 2005 року, кілька законопроектів про люстрацію все ж реєструвалися в парламенті. На жаль, в них були присутні безліч аргументів на користь «очищення», але ніякої конкретики: хто, як і щодо кого буде його проводити.

Наприклад, у проекті закону України "Про люстрацію" 2005 від ВО «Свобода» засуджувалася антиукраїнська і антидержавна діяльність чиновників і держслужбовців: «Цей Закон спрямований на подолання залишків московської колонізаційної політики в Україні, очищення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підпріємств, установ та організацій, тощо від ідеологів та реалізаторів цієї політики, недопущення новітньої колонізації України , Усунення Загрози суверенітету та теріторіальній цілісності України, встановлення історічної та соціальної справедливості, Зміцнення духу и моралі Українського народу». Конкретики — нуль.

Проект Закону 02.10.2012 пропонував встановити певні обмеження при зайнятті посад у державних органах влади України, а також вводив п'ятирічну заборону на зайняття керівних посад в органах законодавчої, виконавчої та судової влади та ЗМІ, всім причетним до керівництва КПРС і КДБ, а також резидентам, агентам, інформаторам і позаштатним співробітникам служби безпеки, які, до слова, і так поступово вимирають, бо час же іде.

На жаль, не дають ясності в питанні люстрації і законопроекти, підготовлені волонтерами для новоствореного Люстраційний комітету. Зокрема, в Законі про пожиттєву люстрацію Януковича йдеться про заборону займати певні посади всім високопоставленим особам, причетним до злочинів, скоєних проти Майдану. Починаючи від екс -президента Віктора Януковича і закінчуючи екс-міністром юстиції Оленою Лукаш. І все б добре в цьому законопроекті, але в ньому - давно відомий всім перелік людей, які, ні в доступному для огляду майбутньому, ні взагалі будь-коли, навряд чи будуть займати хоч які-небудь посади в Україні .

Другий законопроект «Про люстрацію осіб, причетних до грубих порушень прав та свобод людини і громадянина в період проведення масових акцій громадського протесту в Україні» дещо краще попереднього. Так як він, зокрема, передбачає певний перелік посад, які підпадають під люстрацію, без поіменної конкретики. Йдеться про президента країни, керівників його адміністрації, прем'єр-міністра і членів Кабміну, керівництва СБУ та Генеральної прокуратури. Але є один неприємний нюанс. На думку авторів документу, всі ці люди протягом 10 років не мають права займати високі посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, судів, прокуратур та інше. Тобто, виходить, що і цей законопроект спрямований лише на люстрацію тих, хто вже був при владі і викритий у порушеннях проти України та українців.

А як же бути з тими, хто тільки приступив до виконання своїх обов'язків на високих посадах? Наприклад, у регіонах і сьогодні, після зміни влади, система взаємовідносин «бізнес-влада», не змінилася. Немає сумнівів, що з часом, якщо не прийняти міри зараз, «запливе жирком» і столичне керівництво. І як тоді бути з «довірою до влади»?

І чи варто обходити увагою таких «видатних» діячів сучасності як екс -президенти Віктор Ющенко та Леонід Кучма? Або Віктора Медведчука, який взагалі сьогодні розперезався, відпрацьовуючи кумівство з очільником Кремля? Хіба вчинених ними діянь недостатньо для люстрації ?

Тому, логічним було б не поспішати приймати закон про люстрацію Януковича і його компанії з високих кабінетів. Натомість, розробити дійсно якісний законопроект на десятки років вперед, використовуючи досвід тієї ж Грузії, Прибалтики чи Польщі. Прописати в ньому чіткі критерії, що не дозволяють перебувати у владі не тільки першим особам держави, викритим у корупції, а також усим, хто має «багаж» з корупційних схем, неправомірних судових рішень чи приховує свої доходи. Люстрація повинна стосуватися всіх представників виконавчої та судової влади, починаючи з 2010 року, не менше. Адже передусім народ вимагає очищення держапарату від корумпованих чиновників різних рангів, розуміючи, що «стара гвардія» ніколи не змінить систему, і в разі чого, знову будуть ''таращанське тіло' й політичні в’язні.

Саме тому, у другому читанні законопроекту «Про відновлення довіри до судової системи України», прийнятому 27 березня депутатською більшістю у першому читанні, мають бути враховані всі нюанси. Бо інакше, тільки спираючись на певні моменти з достатньо «яскравої» історії вітчизняного судочинства, як то відповідно (до законопроекту), ували рішень в період з 21 листопада 2013р, участь у судових процесах пов’язаних з проведенням виборів до ВРУ 7-го скликання чи наявність конкретного оскарженого Європейським судом з прав людини рішення – бо інакше, тільки спираючись на поодинокі люстраційні моменти, українська Феміда так і не відновить довіру людей.

Крім того, такий ємний документ як закон про люстрацію, повинен містити чіткі норми і механізми відсторонення від посади, покарання і недопуску до посад у майбутньому. Більше того, щоб «діячі» не потрапляли у владу в майбутньому, не варто обходити стороною і принципи призначення на державні посади. Інакше хто дасть гарантії, що в Україні, в 21 столітті, на базі Люстраційного комітету не з'являться «трійки» осучасненого НКВД, які розшукуватимуть винних зі своїх власних суб'єктивних причин або ж за хабар? Повторюсь, обов'язок люстраційного комітету полягає якраз не в тому, щоб «полювати на відьом» чи наслідувати китайських хунвейбінів, а в тому, щоб чітко відслідковувати відповідність роботи високопосадовців букві новоствореного закону.

Чи усвідомлюють українці та активісти з Люстраційного комітету, що найважливіша мета люстрації - це недопущення до влади людей, які перебуваючи «у керма» та «у годівниці» вчиняли кримінальні злочини й політичні репресії? Чи усвідомлюють необхідність чіткого розмежування понять політичної люстрації та кримінального переслідування, укладання чіткого списку посад і осіб, які підпадатимуть під процедуру люстрації, критерії й механізми прозорості люстраційного процесу?

Думаю, досить швидко ми (наша громадська організація) своїми силами розробимо закон про люстрацію, запропонувавши оцінити його громадськості через соціальні мережі. Якщо є охочі реально допомогти, долучайтеся.

Олександр Федоренко Олександр Федоренко , Депутат Київради VII скликання, представник Фонду «Рідна країна» у Києві