ГоловнаБлогиБлог Ольги Терещенко

Земля українського народу

Декілька років точиться дискусія про відкриття ринку землі в Україні. Законопроекти відправляють на доопрацювання і постійно міняють формулу підходу: яку землю продавати? кому? за скільки? Не розуміючи, що земля – це первинне джерело усього людського багатства, а українська земля взагалі найцінніша за своїми властивостями у світі.

Фото: Макс Левин

Досить кумедно слідкувати, як змінюються питання щодо суб’єктів: спочатку вирішили продавати землю всім, потім не продавати іноземцям, зараз не продавати іноземцям до 2024 року. Чи це поставили умовний термін за який вирішили скупити всю українську землю?

Який же об’єкт продажу, власне яку українську землю вирішується продавати? Чи лише державну? – Витягнути з потаємної кишені – відкрити всі державні земельні фонди і спустити майже разово все надбання українського народу для швидкого наповнення однорічного бюджету, – за яке проливали кров всі, хто на ній жив. Щодо продажу землі селян – вважайте, що ми вирішуємо, як забрати у простої людини останню можливість заробити або приробити, як говорять в народі, на життя.

Якщо відповісти на вищевказане - питання ціни на землю просто зникає. Оскільки земля – це не товар і ні в якому його вигляді, тому й ринку, обігу землі не може бути. Це аксіома передбачена статтею 13 Конституції України, земля та її надра, є об'єктами права власності Українського народу. І якщо хтось наважиться ставити питання продажу землі – це питання має вирішувати Український народ на референдумі.

Сьогодні нова регуляторна політика у аграрній галузі безумовно необхідна у вигляді формування правил поводження українців зі своєю землею. І новий прийнятий закон, перш за все, має відстоювати інтереси українського народу. Тому, доцільно налагодити юридичний зміст власності на землю, який зокрема деталізується ст. 319 Цивільного кодексу України "власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд".

На жаль, останнім часом певні процеси вже відбуваються зі скуповування сільськогосподарської землі у селян через різні сіро-чорні схеми. Активно використовуються підставні особи, на які оформлюються ділянки. Саме тут законодавство може «просідати», наприклад, коли визначаються граничні норми володіння землею у 200 га в одні руки. Втрачається прямий зв'язок з володільцем.

Крім цього, активно використовується скупка земельних ділянок, що видані атовцям. Так, зацікавлена особа, збирає необхідну кількість учасників АТО та оформлює бажану ділянку. Як відомо, ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються, серед інших земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства — не більше 2,0 га в одні руки. Контролювати це «особистого» досі ніхто не береться, тому за останні роки, наша держава, через ці «схеми» вже юридично втратила сотні тисяч гектарів землі.

На мій погляд, сьогодні існує шлях вирішення Земельного питання Українського народу. Він вирішує не тільки проблемні обставини повернення відібраної землі селянина та збереження суб’єктності права власності на українську землю, а і не порівняно швидке економічне зростання аграрної економіки. Для цього достатньо взяти за основу пропозиції, які відображені в Народній земельній рефомі Головіна.

В її основі лежить формування з селянина-власника землі власника аграрного виробництва, припинення оренди і самостійна обробка землі її власниками, збільшення доходів власників землі в 2-4 рази. Головне, Земельна реформа Головіна реалізується без загрози національній та продовольчій безпеці України, без порушення соціально-культурних прагнень українського народу.

Ольга Терещенко Ольга Терещенко , юрист-міжнародник
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter