ГоловнаБлогиБлог Миколи Голомші

Українство: цивілізаційний дискурс як національна перспектива

«Упадок української автономії в кінцї XVIII в. і поверненнє України в звичайну провінцію росийської імперії не знищили одначе українства» – так писав далекого 1916 року у своєму дослідженні «Українство в Росії. Новійші часи» видатний бібліограф, знавець української історії, громадсько-політичний діяч Володимир Дорошенко. Зрештою, органічні процеси зростання громадянськості національного духу привели до формування, за його висловлюванням, «свідомого українства».

Фото: Макс Требухов

Цьому українству була уготована нелегка доля боротьби за незалежність з уламками російської імперії і зародками імперіалізму більшовицького, відстоювання свободи в борні із західними загарбниками, чергове поневолення… Та зоря вільної нації не згасла ні під гнітом комуністичного деспотизму і масових репресій-геноциду, ні в умовах підпільної розбудови визвольних рухів за кордоном, ні в сталінських концтаборах-гулагах після поразки Української повстанської армії…

Українство виявилося розпорошеним і роз’єднаним, але не втраченим. З настанням державницької незалежності воно знову набуло яскравості. Так, понад чверть століття волі і свободи наразі не дали абсолютного розквіту українству (про причини не будемо зараз говорити), однак ми твердо можемо заявляти про формування такого цілісного і цивілізаційно-ціннісного явища як світове українство.

Воно нині набуває абсолютно нових рис, виходячи далеко за межі діаспорних контурів окремої держави. За офіційними даними, від 7 до 9 мільйонів українців працюють за межами України на непостійній основі, тобто як сезоні працівники. Трохи більше 3 мільйонів наших співгромадян постійно живуть і працюють за кордоном.

За інформацією Міжнародної організації з міграції (МОМ), закордонні українці переказали додому 12, 1 мільярда доларів у 2017 році (а це 11 відсотків вітчизняного ВВП). Щоправда, НБУ оприлюднив цифру у 9,3 млрд доларів за цей рік (це 8 відсотків ВВП).

Та вже за 2018 рік НБУ говорить про 11 мільярдів надходжень із-за кордону, в реальності ж ця цифра може бути на 2-3 мільярда більше. Таким чином, нинішнє активне українство за кордоном щорічно направляє на Батьківщину суму, яка орієнтовно дорівнює мінімум 10 відсоткам ВВП. Водночас уряд звітував про отримання наприкінці минулого року першого траншу від міжнародного валютного фонду за програмою stand-by у розмірі 1,4 мільярда доларів. Цифри, хоч з якого боку на них дивитися, несумісні.

Втім, розглядати нинішнє світове українство лише як фінансового донора не варто. Навіть категорично протипоказано. Бо таким чином ми (держава, передусім) демонструватимемо неповагу до найактивнішої частини українського суспільства, з одного боку, і фіксацію управлінсько-економічної неспроможності діючих владних інститутів, з другого.

Безперечно, фінансова допомога, нехай і таким чином, є важливою для суспільства нашої країни. Нашому уряду варто було б дослідити рівень і масштаб представлення нинішнього світового українства в економіці тих країн, де є найбільші громади, вивчити сферу докладання їхніх талантів і вмінь та еквівалентні оцінки їхніх результатів, які наші громадяни там отримують. А потім задуматися, чому тут, на рідній землі, вони не змогли себе реалізувати так, як за кордоном.

Та значення фінансової допомоги меркне на тлі того потужного позиціонування України, яке роблять ці люди у світі. Після тривалого забуття вони, передусім, представляють нашу країну як самостійну, самобутню, самодостатню націю і державу з глибиною історією і культурою, потужним творчим народом, великою перспективою не тільки своєю, а для світової цивілізації.

І якщо ми – суспільство і діюча держава – зуміємо по-сучасному, в парадигмі глобалізації 4.0, поєднати потенціали українства вітчизняного і закордонного, включно з діаспорою (від 12 до 20 мільйонів осіб за підрахунками МОМ), отримаємо шалений потенціал для майбуття України. Якщо додамо до цього друзів України, то цей потенціал геометрично збільшується. Ця людська синергія в такому випадку продемонструє світові випереджальний у всіх відношеннях цивілізаційний дискурс українців, які у боротьбі з апологетом глобального гібридного тероризму – путінським режимом – виборюють право ініціативи та лідерства в презентуванні міжнародній громаді ціннісного виміру життя та адекватного розуміння реалій у викликах та загрозах сучасній земній планеті мирної цивілізації.

Те, що українство стає не тільки економічною силою (українство долучилося до створення PayPal, WhatsApp, маси глобальних стартапів тощо) на Заході, а й культурно-громадським явищем свідчать численні факти. Ось один із них: італійська дослідниця в університеті міста Павія (один із найстаріших і найвпливовіших закладів об’єднаної Європи) Елеонора Сакко нещодавно захистила наукову роботу на тему “Соціолінгвістичні особливості української громади в Італії”. Мовно-концептосферна енергетика світового українства стає партнерською для сучасних спроможних націй як латентно-поживне середовище гармонізації сучасного життя не тільки в Україні, а й на просторах об’єднаного європейського континенту

Інноваційно-креативні, громадянсько-культурні, ментально-історичні, інтелектуально-менеджерські, національно-цивілізаційні потенціали світового українства ми ще не усвідомили адекватно масштабам цього явища і світовим процесам ні в державі, ні в суспільстві. Більше того, не маємо чіткого розуміння, як його дієво та відповідально використовувати повсякчас. Чи бачить цю проблему і чи намагатиметься її вирішити діючий політикум та персони, які претендують на посаду лідера держави? Побачимо згодом…

Микола Голомша Микола Голомша , Голова політичної партії "Патріот"
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter