Як не треба писати закон про столицю

Раніше казали, що кожен новий президент переписує під себе Конституцію. Тепер, вочевидь, черга дійшла й до закону про столицю – тут також виникла гостра потреба переписати законодавство «під себе». Команду влади можна зрозуміти: вона кує залізо, доки воно гаряче. Себто перебудовує під себе столичну вертикаль, доки високий рейтинг це дозволяє.

Александр Ткаченко
Фото: telekritika.ua
Александр Ткаченко

Але з законом про столицю «зелені» депутати явно перемудрили. Спочатку існував проект №2143 авторства Андрія Клочка та ще кількох десятків його колег по «Слузі народу». Цей законопроект Верховна Рада почала було розглядати, але вирішила відкласти до наступної сесії, тобто до лютого 2020 року. Потім виникло ще три законопроекти, два – від опозиції і один – також від «Слуги народу», але тепер вже за підписами Олександра Ткаченка та інших. Оцей останній документ набув номер 2143-3 і був рекомендований профільним комітетом до розгляду та ухвалення Верховною Радою.

Чим відрізняються між собою №2143 та №2143-3?

№2143-3 має відчутно виражений присмак середньовічної естетики. Чому на неї потягнуло авторів – знають тільки вони. Якщо у законопроекті №2143 йшлося про те, що при міській раді працює виконком, то в законопроекті №2143-3 йдеться вже про магістрат. Якщо №2143 вводить районні ради, то №2143-3 пропонує ще одну надбудову – на додачу до райрад він впроваджує ще й… ратуші в кожному окремому районі. Їхній функціонал виписаний надто туманно, але про це – трохи згодом.

Ще одна відмінність у тому, що законопроект №2143 скорочує кількість депутатів київської міської ради з нинішніх 120 до 84, а альтернативний йому №2143-3 йде ще далі і заокруглює цю цифру до 80. Він же регламентує і чисельність складу районної ради. В ній, згідно бачення Ткаченка, має бути 20 депутатів.

І останній момент – ймовірно, найбільш важливий. В законопроекті №2143 у перехідних положеннях містилася дата дострокових виборів мера столиці та депутатів Київради. Йшлося про 8 грудня 2019 року. В проекті закону №2143-3 такої дати нема. З чим це пов’язано – сказати складно. Можливо, у Зеленського вирішили «перекинути» вибори за опалювальний сезон чи взагалі відмовитися від ідеї проведення дострокових виборів (хоча це малоймовірно). Але якими б не були резони творців законопроекту №2143-3, питання дати проведення наступних виборів вони лишили відкритим.

Що ж стосується іншого, то між №2143 та №2143-3 суттєвої різниці я не побачив. А тому казатиму загалом про ті зміни, які в команді Зеленського готують для столиці.

Отже, можна стверджувати, що проект закону про столицю в разі його ухвалення повністю перекроїть вертикаль столичної влади. Відтепер вона буде складна, витіювата та – в силу своєї складності та витіюватості – абсолютно неефективна. В законопроекті №2143-3 йдеться про те, що «система місцевого самоврядування у місті Києві включає: територіальну громаду міста Києва; київського міського голову; київську міську раду; київський магістрат; територіальні громади районів у місті Києві; районні у місті Києві ради; районні у місті Києві адміністрації; органи самоорганізації населення».

Одним словом, «змішались у купу коні, люди» – тут тобі і громади, і ради, і райадміністрації, і «органи самоорганізації населення». Такої кількості суб’єктів влади в Києві ще не було, бо навіть проект №2143 пропонував відмовитися від райадміністрацій.

Що ж стосується райрад, то їх у Києві то скасовували, то поновлювали. Проблема з ними полягала в тому, що районні ради, по суті, не мали жодної влади і, що важливіше, – бюджетів на розвиток району. А хто володіє грошима, той володіє і владою (або навпаки). Тобто мешканець району міг прийти на прийом до «районного» депутата і окреслити йому проблему, наприклад, із перманентно відсутньою гарячою водою через катастрофічний стан труб. Але депутат не мав можливості цьому зарадити, виділивши гроші на латання водогону. В кращому разі він міг виступити в ролі медіатора і попросити кошти у депутата Київради.

Крім цього, районні ради міста не фігурують в Конституції України в переліку суб’єктів місцевого самоврядування. Правники вказували на цю колізію не одноразово, підкреслюючи, що райради міст не відповідають духу та букві Основного закону. Але у Зеленського, схоже, вирішили із цим не заморочуватися.

Відносно повноважень депутатів райрад, то вони є доволі скромними. Владі цього рівня буде дозволено, наприклад, розпоряджатися комунальним майном, здавати його в оренду тощо. Плюс регулювати діяльність ринків (і одержувати з цього прибуток). Так буде формуватися мікробюджет окремого району, котрий може бути використаний на гуманітарні потреби.

Тепер стосовно ради міської. Що передбачено для неї? Як вже було сказано, кількість депутатів Київради скоротиться з 120 осіб до 80. Але це стосується не лише столиці. Встановити таке ж число депутатів міської ради пропонується у всіх містах з кількістю виборців більше мільйона осіб.

І – з приводу повноважень міської ради. Умовно їх можна поділити на три групи: гуманітарні (школи, дитячі садки, лікарні, музеї, соціальний захист населення), інфраструктурні (транспорт і дороги) та містобудівні. Зокрема, міська рада затверджує генеральний план міста і встановлює правила забудови.

Але всю виконавчу владу в місті здійснює та уособлює Київська міська державна адміністрація (КМДА). Вона контролює роботу усіх державних органів, моніторить дотримання ними законів, опікується тим, аби центральні органи влади та місцеві працювали в синергії. Іншими словами, вся реальна управлінська вертикаль зосереджується в руках голови КМДА, якого призначатиме президент за поданням уряду. А за всенародно обраним міським головою залишаються здебільшого представницькі та церемоніальні функції.

Більше того: розгалужена схема децентралізації, яка бере початок на рівні району, виглядає як фікція, якщо врахувати те, що КМДА може зупинити дію акту місцевого самоврядування шляхом висловлення протесту. Простіше кажучи: те, що навирішували «на районі», може бути перекреслене одним розчерком пера голови КМДА.

В кожному разі, якщо Верховна Рада України підтримає законопроект №2143-3, всю повноту столичної влади в своїх руках зосередить саме очільник КМДА. Цього факту не здатне нівелювати навіть очевидне бажання сподобатися виборцю, яке проявили автори законопроекту, придумавши для нього «ратуші» як центри надання адміністративних послуг та місця зустрічі депутатів райради з населенням. (Питається, а що тоді робитимуть такі депутати на своєму робочому місці та хто взагалі оплатить весь цей банкет?).

Про 30-сторінковий законопроект №2143-3 можна говорити ще довго, але, підсумовуючи вже сказане, відзначу одне. Все це – ніяка не децентралізація і навіть не її імітація. Це взагалі знущання над містом та його мешканцями. Стількох «прокладок» між жителем Києва та уповноваженими на ухвалення рішень чиновниками ще не було. Цим нагромадженням бюрократії, на моє переконання, маскують неспроможність до справжніх змін. Плюс – намір насадити скрізь «своїх» людей. До всього іншого, цей законопроект повністю суперечить ратифікованій Україною в 1997 році Європейській хартії про місцеве самоврядування.

Із подібним підходом про нього можна забути взагалі.

Михайло Поживанов Михайло Поживанов , Політик, громадський діяч, депутат Верховної Ради чотирьох скликань
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter