Міжнародна оборонна виставка ADEX 2018 в Баку
ADEX - сьогодення
ADEX, безперечно, не претендує на рівень виставок на кшталт IDEFчи «Eurosatory», однак вона є достатньомасштабною для Кавказького регіону. Щорічно в ній приймають участь більше 200 компанійз більше ніж трьох десятків країн. Так, в 2018 році за даними організаторіввиставки участь у заході взяли 224 компанії з 29 країн світу. При цьому захід став рекордним за кількістю іноземнихделегацій. Цього року його відвідали 34 офіційні делегації високого рівня з 23країн світу. Вперше на виставці були представники з Єгипту, Узбекистану,Казахстану та низки африканських країн.
ADEX-2018 засвідчила, що Азербайджан почав поступово акліматизовуватися до нових економічних реалій, зумовлених різким падінням вартості вуглеводнів у 2014 році, експорт яких є головною бюджетоутворюючою складовою країни. Однак, в сегменті оборонних та безпекових витрат ще не вдалося вийти на показники, які були у 2013 році. Якщо тоді вони становили 2,967 млрд манатів ($3,798 млрд), то у 2018 році склали 2,905 млрд манатів ($1,709 млрд). При цьому у 2017 році оборонні витрати становили 2,621 млрд манатів ($1,541 млрд).
Одночасно з цим, після протистояння з Вірменією в Нагірному Карабасі у квітні 2016 року військове керівництво Азербайджану зробило певні висновки в контексті пріоритетів оснащення. Особлива увага приділяється системам управління військами, безпілотним авіаційним комплексам (як ударним, так і розвідувальним), ракетно-артилерійському (особливий акцент на міномети різного калібру, високоточним боєприпасам, керованим бомбам), стрілецькому (нахил в бік снайперських гвинтівок дальньої дії та великого калібру) озброєнню, розвідувальним системам та комплексам радіоелектронної протидії.
Тим не менш, з кожним роком виставка дещо змінюється. Вимальовується певне домінування одних виробників та країн постачальників зброї, і лише часткова участь інших. Так, на виставці у 2018 році було представлено 11 національних стендів, що в 1,5 рази більше ніж минулого разу - з Азербайджану, Китаю, Франції, Ірану, Ізраїлю, Росії, Сербії, Туреччини, Республіки Білорусь, України та Пакистану. При цьому, найбільша кількість представлених компаній були з Туреччини (41 компанія), Росії (25 компаній), Ізраїлю (14 компаній) та Білорусі (13 компаній) (якщо не говорити про Україну, яка була представлена кількома десятками підприємств зі складу ДК «Укроборонпром» та кількома приватними компаніями). За попередніми оцінками в цьому році на близько 30% збільшилася участь турецьких підприємств в порівнянні з 2016 роком.
Фактично, азербайджанський ринок ОВТ набуває певної сегментованості з домінуванням Туреччина, РФ, Ізраїль, частково Україна, куди поступово потужно входить Республіка Білорусь. І всі вони конкурують між собою на місцевому ринку. І це не висновок за підсумками виставки. ADEX лише віддзеркалення характеру військово-технічної співпраці Азербайджану за останні 5-10 років.
Достатньо яскравим свідченням досягнень ВТС Баку став військовий парад в Баку з нагоди 100-річного ювілею створення Збройних сил Азербайджанської Республіки, який пройшов напередодні виставки ADEX-2018. Тоді, окрім значної кількості російської техніки, вперше на параді були продемонстровані: ізраїльський безпілотний літальний апарат Elbit Systems Hermes 900, турецька авіаційна оперативно-тактична крилата ракета SOM (у виконанні SOM-B1), білоруська РСЗВ «Полонез», ізраїльська ОТРК «LORA», чеські 152-мм самохідні гаубиці Dana , чеські РСЗВ RM-70 Vampir, пускові установки ізраїльського розвідувально-ударного безпілотника IAI Harop і ізраїльські ПТРК Spike-ER на шасі бронеавтомобіля Sand Cat.
Окремий акцент
Однак цікаво, що незважаючи на достатньо потужну присутність РФ на азербайджанському ринку загалом, а також в рамках виставки ADEX-2018 зокрема (а це 25 оборонних підприємств з великими арсеналом різноманітних зразків озброєння та військової техніки), у відносинах між країнами присутня певна напруга.
Відомо, що РФ раніше займала одне з провідних місць серед країн, у яких Азербайджан закуповував військово-технічну продукцію. Так, 1 вересня цього року президент республіки Ільхам Алієв за підсумками переговорів з Володимиром Путіним заявив, що Азербайджан загалом придбав в Росії військову продукцію на більш ніж $ 5 млрд. А за оцінкою Стокгольмського інституту дослідження проблем світу (SIPRI), в 2006-2016 роках частка російських озброєнь в сумарному імпорті оборонної продукції Азербайджану взагалі становила близько 22%.
Лише в період з 2013 по 2018 роках Баку придбав у РФ 100 основних танків Т-90С, 118 бойових машин піхоти БМП-3, 230 бронетранспортерів БТР-82А, 166 артилерійських систем, в тому числі 18 самохідних гаубиць «Мста-С» калібру 152 мм, 18 самохідних гармат «Вена» калібру 120 мм (Азербайджан став їх стартовим замовником), 18 бойових машин реактивної системи залпового вогню «Смерч» калібру 300 мм, 24 бойові машини важкої вогнеметної системи ТОС-1А «Солнцепьок». Вартість цього портфеля контрактів склала близько $1 млрд. За оцінками експертів російського Центру аналізу стратегій і технологій, в цей пакет також входили два дивізіони самохідного протитанкового ракетного комплексу «Хризантема-С», гаубиці «Мста-Б» калібру 152 мм, міномети «Сані» калібру 120 мм, автотранспорт, інженерне майно, броньовані ремонтно-евакуаційні машини БРЕМ-1М і БРЕМ-Л, інженерні машини розгородження ІМР-3М і боєприпаси.
До цього Азербайджан отримав від РФ 24 бойових вертольоти Мі-35М, 71 багатоцільовий вертоліт Мі-17-1В, 300 пускових і 1500 зенітних ракет ПЗРК «Ігла-С», ЗРК малої дальності «Тор-М2Е», ЗРК С-300 і багато іншого. Тобто по факту арсенал ОВТ, що поставлявся до Азербайджану є достатньо великим і об’ємним.
Однак останнім часом ситуація дещо змінилася і пов’язано це з російською стороною, до якої Азербайджан дещо охолов. Справа в тому, що зовсім нещодавно - навесні 2018 року в білоруських опозиційних ЗМІ була поширена скандальна інформація щодо невдоволеності Азербайджаном російським озброєнням. Так за повідомленням ресурсу «Беларуская Праўда», в кінці 2017 року, під час закритого засідання російсько-азербайджанської комісії з військово-технічного співробітництва Баку підняв питання і приділив особливу увагу виконанню Росією своїх зобов'язань з постачання військової техніки до Азербайджану в рамках виконаних і діючих контрактів.
Під час проведення засідання комісії Баку висловив безліч претензій до розвитку і стану російсько-азербайджанського військово-технічного співробітництва. Зокрема: було висловлено невдоволення до виконання умов контрактів на поставку Т-90С, БМП-3, БТР-82, САУ «Мста-С», РСЗВ «Смерч», ЗРК «Тор-М2» та інших російських озброєнь. При цьому, основні претензії полягали у невідповідності поставленої техніки технічній комплектації, відсутності технічної документації, виходу з ладу деяких зразків озброєнь через явний заводський брак, а також у відсутності комплектуючих для проведення поточного ремонту.
Крім того існують проблеми з ракетами для РСЗВ «Смерч», які не вибухають при стрільбі, боєприпасами до кулеметів БТР-82А , а також з вертольотами Мі-35, на яких постійно фіксуються поломки термопари, що не дає можливості запустити двигун.
На вимоги азербайджанської сторони усунути визначені проблеми протягом 2018 року, російська сторона зазначила, що внаслідок недофінансування свого військово-промислового комплексу та зайнятістю виконанням в першу чергу внутрішніх зобов’язань здатні усунути зазначені недоліки виключно до 2021 року.
Безперечно, це питання не виноситься в публічну площину. Ані Азербайджан, ані РФ офіційно не підтверджують ці обставини. Однак якщо Баку просто відмовчується, то Москва традиційно відносить це до категорії «ви всьо врьотє» і через своїх експертів заявляє, що це «брехня» та «бажання Заходу розсварити країни».
Однак, насправді це не так. Неофіційно азербайджанці підтверджують, що проблеми все ж таки існують і носять системний характер, але Баку не хоче загострення відносин між країнами.Все б залишалося не поміченим, якби Москва вирішила на подібні закиди нормально відреагувати і як відповідальний постачальник вирішити проблемні моменти, що виникли між країнами в сфері ВТС. Натомість Баку запропонували обіцянки, замість конкретних дій. Безумовно, це не залишилося без певних висновків, про що засвідчили подальші події, спрямовані на посилення співпраці з іншими, більш відповідальними країнами. Це вилилося, наприклад, в нарощуванні закупівлі ОВТ та послуг в Республіці Білорусь, де зокрема були придбані сучасні РСЗВ «Полонез».
До речі, саме білоруси виявились найбільш відповідальним до питань виконання своїх контрактних зобов’язань, що дуже сподобалося Баку. Саме тому військово-політичне керівництво Азербайджанської Республіки цього року зробило кілька візитів до Мінську, а білоруська сторона на ADEX-2018 взагалі, достатньо масштабно представила власну новітню продукцію. Серед експонатів були бойові роботи, системи розвідки та РЕБ, безпілотні літальні апарати комплексу управління вогнем артилерії, ракетно-артилерійське озброєння, тощо.
Однак Баку не прагне розірвання відносин з РФ в сфері ВТС. Занадто багато в цьому питанні політики. Існують різні думки, чому так відбувається. Одні вважають, що купуючи в РФ зброю Азербайджан забезпечує собі довготривале партнерства з Росією, яка в поточних умовах зацікавлена в підтримці російського ОПК та наповненні валютою власного бюджету. Інші, вважають, що офіційний Баку у загостренні відносин з Москвою бачить ризики ескалації ситуації в Нагірному Карабасі, а також загрозу дестабілізації власної країни через радикальні мусульманські течії, які присутні в Азербайджані. Фактично, Баку, як це не грубо сказано, певною мірою «купує мир» та «толерантні відносини» з РФ.
Існують також і інші міркування. Зокрема вважається, що надсилаючи до Азербайджану неякісне ОВТ Москва умисно це робить, щоб не дати Баку наростити військові можливості і не дратувати союзну Вірменію. Відбувається умисне затягування ремонту техніки, до більш сприятливих для Москви часів.
Однак, на противагу цій позиції є інша - аналогічні проблеми в поставленою військовою технікою Москва має не лише з Азербайджаном, а й, наприклад, з Бразилією та Індією. Так, наприклад, у 2007 р. росіяни продали Бразилії гелікоптери Мі-35М (AH-2 «Sabre»). Зараз з поставлених 12 машин реально може літати лише кілька, а переважна більшість стоять з причини технічної несправності. Ці гелікоптери потребують обслуговування та ремонту, але Мі-35 має обслуговуватись лише в Росії. Натомість росіяни виставили монопольно високі ціни, що безперечно не сподобалося бразильцям.
Стосовно давнього партнера РФ Індії, то тут ситуація не краща. Як вже відомо, в грудні 2015 року індійське аудиторський агентство CAG представило експертний висновок про експлуатацію куплених у Росії винищувачів Су-30МКІ. Аудитори повідомили, що в середньому з 210 експлуатованих індійськими льотчиками винищувачів від 115 до 126 одиниць постійно знаходяться на землі через поломки. У серпні ж 2016 року стало відомо, що Росія знову продала Індії браковані винищувачі: в цей раз мова йшла про літаки типу МіГ-29К і МіГ-29КУБ, поставки яких почалися в кінці 2014 року. Аудит показав, що 62% російських двигунів були визнані непридатними. У той же час Москва, незважаючи на значні дефекти в літаках, відмовилася безкоштовно їх обслуговувати.
Під час змагання по танковому біатлону два танка російської розробки і індійської зборки Т-90С «Бхишма» - основний і запасний - вийшли з ладу. В результаті індусів зняли зі змагань. При цьому раніше індійські військові скаржилися, що танки не можуть працювати тривалий час при високих температурах через проблеми з радіатором.
Саме через ці та низку інших проблемних моментів Індія намагається поступово переорієнтовуватися на партнерів із західних країн.
Тобто азербайджанські проблеми з неналежним виконанням РФ своїх зобов’язань по експортним контрактам, останні декілька років стосується не лише Баку. Вони стали носити системний характер і свідчать про існуючи проблеми в російській оборонці.
Тим не менш, Росія Росією, а оборонну промисловість Азербайджану потрібно розбудовувати самостійно. Поки Баку це з перемінним успіхом вдається і виставка ADEX це періодично демонструє. Однак складні ігри з недостатньо відповідальними гравцями на ринку торгівлі ОВТ не завжди можуть вирішити спірні питання та задовольнити наявні потреби. Вони іноді призводять до зовсім інших, неочікуваних результатів.