ГоловнаБлогиБлог Макса Левина

Іловайськ. Не забуду ніколи

Не забуду ніколи. Ніч перед виходомМи з Маркіяном, Ванею і Гошею доїхали до Многопілля, сподіваючись виїхати із санітарною колоною. Колону обстріляли, повернулася. Нас не пустили.

Школа у Многопіллі, серпень 2014
Фото: Макс Левін
Школа у Многопіллі, серпень 2014

Ночували в школі у Многопіллі. З речей тільки техніка. Рюкзаки в машині, під боком тільки камера: щоб не втрачати секунди на збори в разі чого.

Бійці тут і там в коридорах, просто на бетонній підлозі. Підвалу немає. 

"Буде вихід. Під ранок". Коридорами ходять чутки про перемовини з росіянами. Обмін на полонених росіян. Торги. Розуміння невідворотності настання ранку трусить тіло. Контролювати неможливо. Страшно. Ще й холод собачий під ранок. Працюють "Гради". Я знайшов місце на підлозі під стінкою. Колотить. Підходить хтось з командирів і накриває мене своїм кітелем. Турботливо, як батько. Залишатися людиною в будь-якій ситуації... Згадую щороку. Дякую тобі, війна, що познайомила зі стількома надзвичайними людьми.

Пам'ятаю тих, хто не повернувся. Кожного. Якась маленька деталь, спогад - і вже очі на мокрому місці.

P.S. У пам'ять про надзвичайних людей, які пройшли Іловайськ, ми робимо проект Afterilovaisk. Власними силами, за свій кошт. Хто хоче долучитися, допомогти - велкам, мінстець і грантодавці такі проекти не фінансують ("цю сторінку в історії краще забути").

Макс Левин Макс Левин , Фотокорреспондент LB.ua
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter