ГоловнаБлогиБлог Макса Левина

Наполовину правда, або чи дійсно під час війни можна все?

Мова йде про ефектні фотографії Дмитра Муравського, радника Міністра Оборони, волонтера, які днями поширив Юрій Бутусов, позиціонуючи їх як докумнетальні кадри з передової.

Ці фотографії, а вірніше спосіб їх подання, буду відвертий, обурили спільноту українських фотожурналістів. Зокрема і тих, хто працює для міжнародних агентств.

Фото: Дмитрий Муравский

Спільна заява щодо цих фотографій - за посиланням.

А це мій особистий коментар щодо цієї історії.

Чому ці фотографії зачепили мене та колег?

Інтуітивно і спираючись на досвід, ми розуміємо – більшість з них постановочні (неприроднє, нелогічне розташування предметів, нетиповий дим, неприродня поведінка військових під час “обстрілу” і т.п.). Але подаються вони як документальні.

Тобто це обман. Обман, який можуть використати проти нас і вже використовують.

Іноземне видання businessinsider.com публікує такі фото як репортажні з передової.

Польське видання Kresy.PL публікує матеріал з сумнівами про достовірність таких фото.

з тезами про те, що українці фабрикують інформацію про війну, для того, щоб зібрати більше допомоги.

Фотографію з альбому Муравського публікує у себе в твіттері Карл Більдт.

Вже два роки як в Україні триває війна. Гібридна війна. Великою складовою якої є війна інформаційна. Ми, маю на увазі громадян України, обурюємся неправдивою подачею інформації російськими ЗМІ (LifeNews, Russia Today і т.п).

В той же час ми не навчилися ставитися до інформації відповідально.

Перевіряти інформацію. А не ставити інформацію напряму з ФБ чи соц.мереж, як практикує це більшість укр.ЗМІ.

Ставитися до інформації критично.

Шукати першоджерело і по можливості зв’язвуватися з ним.

Мене вразила реакція на опубліковані фотографії в ФБ – однозначне схвалення, захоплення фотографіями. Засудження тих, хто сумнівається в правдивості світлин.

Навіть думки про те, що немає різниці, які це фото - постановочні чи ні, головне - щоб привертали увагу.

Сам Дмитро зізнається і в коментах в ФБ і в інтерв’ю “Радіо Свобода”, що не бачить різниці між постановочною фотографією та документальною.

“Фотографую на фронті з 2014 року, але ніколи не вивчав правила документального чи постановочного фото”.

“..если яркие и постановочные фото Вам не по вкусу, Вы можете посмотреть мой альбом 2014 года где есть практически все горячие точки августа 2014 в ЧБ‬ ‪Иловайск, Красногоровка, Пески и пр”.

Скажу чесно, це сумно. Якщо радником Міністра Оборони в країні, де іде гібридна війна, стає людина, яка не розуміє різниці між постанкою і реальністю.

Це сумно, що більшость читачів теж не бачить цієї різниці.

Це сумно, що за два роки військових дій журналісти, які доводять свою чесність і професійність кожного дня, не мають такого доступу до військових, як волонтер.

Ми не можемо потрапити і знімати на передовій офіційно через прес-службу АТО чи Міноборони. (Я відмовився від акредитації АТО в жовтні 2015 через її неефективність. Після цього мав можливість працювати в Зайцево, Авдіївці, Гранітному тільки завдяки волонтерам). Схоже, що держава не зацікавлена у правдивому висвітленні війни. Простіше підмінити реальність пропагандою.

Макс Левин Макс Левин , Фотокорреспондент LB.ua
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter