ГоловнаБлогиБлог Макса Левина

Зайцеве. Наполовину українське, наполовину мирне

Хотілося почати з "про Зайцево чули мабуть всі". Але це боян. Та й не всі вже слухають і читають зведення АТО. Тому я спробую показати, що селище розделене лінією фронту виглядає майже так само, як і тисячі селищ по всій Україні.

Фото: Макс Левин

Місцеві

Війна - це не тільки кіношні перестрілки і спалахи артилерії. Це ті самі співи соловейка о 5-й ранку, що і на Житомирщині.

Квітучі вишні і старезний мотоцикл з коляскою, що деренчить на півсела. Зелені грядки, які тягнуться вгору після нічного дощику:

Фото: Макс Левин

Все це, тільки з поправкою на смерть. Несподівану і раптову. Вона тут висить в повітрі і розмовах:

Фото: Макс Левин

Місцевих жителів в Зайцево лишилося небагато. Дітей - четверо-п’ятеро. Це в "українській частині". В частині селища, контрольованій "бойовиками", дітей значно більше. На тій стороні знаходиться і школа. Правда, будівлю школи бойовики використовують в якості укріплення. Більшості вікон немає. З території школи обстрілюють позиції українськиї військових:

Фото: Макс Левин

На щастя, більшість дітей з Зайцево вивезли. 6-ти річна Саша живе в приватному будинку з батьками. На вулиці, близькій до крайніх позицій військових. Тато досі сподівається знайти роботу. Мама вже схиляється до того, щоб вивезти дівчинку в Харків, до знайомої.

Фото: Макс Левин

Влітку Саша святкуватиме сьомий день народження, тож час йти в школу. Єдиний варіант працюючої школи біля Зайцево - Курдюмовка (близько 12-13 км). У Саши пофарбоване волосся - тогоріч її маленька голівка густо вкрилася сідиною внаслідок переляку через обстріли.

Фото: Макс Левин

"Если беру ее с собой в магазин, то кто-то из военных обязательно ей что-то купит - шоколадку, сладости. Но от меня ни на секунду не отходит, боится. Да и я боюсь", - каже мати дівчинки.

Фото: Макс Левин

Ще троє дітей живуть у двоповерхівці. Цегляна, з бетонними перекриттями, вона виглядає відносно надійною в порівнянні з більшістю будівель в Зайцево. Насправді підвалу в будівлі немає, тому під час обстрілів ховаються просто в коридорі та під сходовими клітинами. Діти ховаються від фотоапаратів, до незнайомців насторожені. З цікавістю розглядають привезені книги - розваг тут небагато. Навпроти двоповерхівки - свіжий майданчик.

Його поставили зовсім нещодавно, до виборів 2012 року. Слідів обстрілів на майданчику майже немає. Але і бажаючих погратися на ньому - теж.

Фото: Макс Левин

Вчора вдень в бік будинку долетіло кілька куль. Переполохані місцеві одразу пожалілися керівництву 53-ї бригади, підозрюючи в стрільбі військових однієї з українських позицій. Замполіт і ком. 2-го бату проїхали по всім позиціям в Зайцево, закінчивши візитом до мешканців двоповерхівки - з’ясовували, хто стріляв. Насправді така увага до стрільби в селищі на лінії вогню тільки на перший погляд виглядає дивною. Денний час тут вважається мирним. Ніхто не стріляє, військові ходять без бронежилетів, місцеві мешканці ходять вулицями у справах.

Фото: Макс Левин

Наслідки обстрілів на вулиці, яка є фактичним кордоном:

Фото: Макс Левин

Фото: Макс Левин

В село привезли гуманітарну допомогу від продовольчої та сільськогосподарської організації ООН. На сім’ю по два мішка - кормова кукурудза і пшениця. Серед місцевих швидко розлітається інформація, і бувально за півгодини біля будинку медсестри збирається черга.

Фото: Макс Левин

Фото: Макс Левин

Видача суворо за паспортами, по два мішки в одні руки. Керують процесом видачи місцеві гуманітарщики, організація "Ответственные граждане".

Фото: ООН Макс Левин

Двійко місцевих дідусів читають супровідну інформацію на мішках і розглядають триколор - прапор королівства Бельгія, країни походження зерна:

Фото: Макс Левин

Типове покриття дороги в Зайцево - багнюка. До війни було те саме.

Фото: Макс Левин

Фото: Макс Левин

Військові

На позиціях навколо Зайцево стоїть 53-та бригада (деякі батальйони в колишьному 24-та). Вони не купаються в славі, як славнозвісна 95-та чи кіровоградський спецназ. Їх просто систематично ставлять у найбільшу дупу. Кримське, 29-31 блок-пост на "Бахмутці", Авдіївка в 2014 році, тепер - Зайцево біля Горловки.

Фото: Макс Левин

Фото: Макс Левин

Фото: Макс Левин

Залишки від бліндажу, в якому загинув легендарний чоловік, боєць 53-ї, Дмитро Годзенко "Годзилла". Пряме потрапляння міни у бліндаж:

Фото: Макс Левин

Свіжі наслідки обстрілів крупним калібром:

Фото: Макс Левин

На позиції "Ферма" українські військові майже рік. За цей час будівлі, недоруйновані відсутністю господарської діяльності, добили важкими обстрілами проросійські бойовики.

Фото: Макс Левин

Фото: Макс Левин

З характеру руйнувань можна зробити висновки про важкість обстрілів.

Фото: Макс Левин

"Польова кухня" в зруйнованих приміщеннях ферми.

Фото: Макс Левин

Фото: Макс Левин

На цьому місці лежала бетонна плита перекриття. Прямим потраплянням снаряду її розтрощило на маленькі камінчики:

Фото: Макс Левин

Ця дорога з`єднувала Зайцево і Горловку. Раніше:

Фото: Макс Левин

53-та - не десантники:

Фото: Макс Левин

Денне перемир’я - саме час для рибалки. Правда, більшу частину риби вибили гранатами і мінами ще до них.

Фото: Макс Левин

По дорозі на позиції. Ангел-охоронець - дитячий подарунок:

Фото: Макс Левин

В окопі:

Фото: Макс Левин

Замполіт Валентин (в цивільному житті історик) не втомлюється залізати у ями від снарядів, щоб показати їх глибину. Оці дві - свіжі:

Фото: Макс Левин

Фото: Макс Левин

Валентин, по злій іронії долі, сам був військомом. Розносив повістки. Задоволення в цьому мало. Коли прийшла його черга, пішов служити, не зважаючі на здивовані погляди знайомих.

Фото: Макс Левин

Каже, що жарт 

"- Тук-тук!

- Хто там?

- Військом!

- Нікого немає вдома!"

зовсім не жарт, а реальна історія.

Фото: Макс Левин

Показував солдатську бібліотеку, подарував з неї кишенькову збірку Василя Симоненко "Йшов солдат".

Ми з Маркіяном, натомість, подарували "Іловайський щоденник" Романа Зіненко. Насправді війна - чудовий час, щоб прочитати те, що давно хотів.

Фото: Макс Левин

Так виглядає крайній блок-пост, "нульовка". За мішками - вже "не українська" територія. 200-300 метрів "сірої" зони, якою час-від-часу підходять впритул бойовики. Далі, за поворотом їх позиції:

Фото: Макс Левин

Фото: Макс Левин

Руйнування біля блок-поста:

Фото: Макс Левин

Перманентна підлога навесні-восени в окопах:

Фото: Макс Левин

Смертельно красиво:

Фото: Макс Левин

Вид на "нейтралку":

Фото: Макс Левин

Тепловізор від "Повернись живим", яким допомагає вечорам бути більш томними:

Фото: Макс Левин

Хозяін незвичайного розписного АК. Сашко, родом з села Тетіївського району Київської області. Мобілізований. Добряк і творча людина:

Фото: Макс Левин

Фото: Макс Левин

Командир показує грядки, які посадили солдати вже цього року. Війна війною, а свіжа зелень і городина завжди доречні.

Фото: Макс Левин

Так виглядає нічне чергування з тепловізором. Хлопці на посту міняються апаратом час від часу - від тривалого вдивляння в ніч крізь "зелене око" звичайне око на деякий час стає сліпим.

Фото: Макс Левин

Зоряне небо над головою, ночі вже не такі холодні, як взимку. Близько опівночі починається мінометний обстріл. Бойовики проходять віялом по всім позиціям бригади. Біля "нашої" приземляється 3-4 міни. В напруженному очікуванні продовження починається обстріл гранатометами та крупнокаліберною зброєю.

Фото: Макс Левин

Небо підсвічують трасера. Їх червоні промені перетинаються в небі - це схоже на "Зоряні війни":

Фото: Макс Левин

Коли трасера починають літати на мішками поста, хлопці працюють у відповідь. "Луплять зі сторони березки, випусти туди трохи!"

Фото: Макс Левин

Фото: Макс Левин

Фото: Макс Левин

Після профілактичних заходів інтенсивність вогню зменшується.

Фото: Макс Левин

У Сашка (з Тетіївського району, праворуч) останнє чергування перед невеличкою відпусткою. На щастя, воно проходить доволі спокійно.

Фото: Макс Левин

Прокинувшись або дочекавшись ранку на блок-пості, ти розумієш, як це чудово - прожити ще один день.

Фото: Макс Левин

Сашко, змінившись з нічного чергування, готує для нас смажену картоплю на вогнищі. Картопля, домашня ковбаска, солоні огірки, зелена цибулька з городу, ранкові співи пташок і більш ніяких звуків - кращого сніданку годі і уявляти.

Макс Левин Макс Левин , Фотокорреспондент LB.ua
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter