ГоловнаБлоги

Реформа газового ринку: диявол ховається в деталях

В Україні вже давно назріла реформа газового ринку. З метою його запровадження було розроблено Законопроект № 2250 "Про ринок газу", прийнятий Верховною Радою 11 березня в першому читанні, а 9 квітня в цілому. На думку багатьох експертів, цей закон є дуже прогресивним, а його засади відповідають вимогам третього енергопакету ЄС, проте у ньому наявні певні проблеми, які можуть нівелювати реформу ринку. Ми маємо надію, що Президент візьме до уваги ці проблеми під час прийняття рішення про підписання законопроекту.

Фото: EPA/UPG

Задачами нового законопроекту стали:

  1. Забезпечення відповідності принципів регулювання газового ринкутретьому енергопакету ЄС, особливо щодо забезпечення незалежності від діяльності суб’єктів газового ринку та державних органів:
    • національного регулятора;
    • оператора газового ринку;
    • оператора магістральних мереж;
    • оператора ПСГ;
    • операторів розподільних мереж.
  2. Впровадження для учасників оптового газового ринку (ринку двосторонніх договорів, ринку на добу вперед, балансуючого ринку) системи фінансових гарантій оплати за газ та супутні послуги (транспортування, розподіл, зберігання).
  3. Впровадження для всіх суб’єктів газового ринку (оптового та роздрібного) механізму формування ціни на газ з урахуванням фактичних енергетичних характеристик природного газу в точках продажу.
  4. Збереження в законопроекті до впровадження системи фінансових гарантій чинних інструментів - «розподільчих рахунків».
  5. Збереження в законопроекті чинної, узгодженої з електроенергетичним ринком, європейської системи «приєднання до інфраструктури природних монополій», яка передбачає, що розвиток газової мережі за межами земельних ділянок замовників - це відповідальність газотранспортних та газорозподільних підприємств за умови компенсації замовниками витрат на будівництво газових мереж.
  6. Створення умов для допуску до Єдиної газотранспортної системи України (ЄГТСУ) та ринку природного газу виробників біогазу, що відповідає стандартам на природний газ.
  7. Запровадження для послуг природних монополій (транспортування, розподіл) двоставкових тарифів:
    • за приєднану потужність;
    • за обсяг споживання.
  8. Впровадження єдиної ринкової ціни на газ для всіх категорій споживачів.
  9. Впровадження стимулюючого регулювання для формування тарифів на транспортування та розподіл природного газу
  10. Забезпечення 100% достовірного комерційного обліку природного газу у споживачів та на межах балансової відповідальності ліцензіатів.
  11. Підвищення технічних вимог діючих стандартів щодо засобів обліку.

Всі ці завдання передбачали не тільки розробку та прийняття Закону, але й розробку та прийняття цілої низки підзаконних актів на рівні Кабінету Міністрів, а сам закон повинен був мати, за задумкою авторів, рамковий характер.

Проте, як дуже часто трапляється в Україні, раптом в процесі підготовки до другого читання, депутати почали просувати у Закон певні поправки, які можуть спотворити всі ідеї цього законопроекту. Найбільш одіозною, на мою думку, стала поправка № 213, за допомогою якої намагаються звести рахунки із власниками приватних газорозподільних компаній у зв’язку із непрозорою приватизацією цих компаній. Тож про що йде мова у зазначеній поправці?

Поправка №213 народного депутата Ксенжук до законопроекту №2250

“Про ринок газу”: «Газорозподільні системи, власником яких є держава, не можуть знаходитись у користуванні Оператора газорозподільної системи на праві господарського відання, крім випадків належності такого оператора до суб’єктів господарювання державного сектора економіки.” Тобто, ця поправка вимагає, щоб операторами газорозподільчих компаній (облгазів) були тільки державні компанії. Чи не виглядає це як прихована реприватизація (націоналізація) облгазів?

Треба пояснити, що в Україні активи, які використовуються для транспорту газу, не можуть знаходитись у приватній власності, тому вони перебувають у користуванні газорозподільних компаній на правах господарського відання. При цьому, за роки користування газорозподільні компанії ремонтували ці активи та добудовували нові активи, які тепер вже ставали власністю газорозподільних компаній. Поправка, яка пропонується, фактично скасовує право господарського відання у газорозподільних компаній та позбавляє функціонування цих компаній всякого сенсу

На сьогоднішній день газорозподільні підприємства уклали з державою як власником газорозподільних мереж в особі Міністерства вугільної промисловості і енергетики договори господарського відання. Це дозволяє їм ремонтувати, відновлювати та підтримувати газові мережі в робочому стані за рахунок власних коштів,

Перебування газорозподільних мереж на балансі Оператора потрібно для здійснення їх ремонту, відновлення та підтримки в робочому стані за рахунок власних коштів Оператора, оскільки існуюча нормативно-правова база дозволяє витрачати кошти підприємства лише на те майно, яке перебуває на його балансовому обліку.

Поправка 213 суперечить нормам Конституції та законодавства України.

Конституція України забороняє ухвалювати закони, які звужують обсяг існуючих прав (стаття 22), а також закріплює принцип рівності всіх суб’єктів права власності (стаття 13). На момент розгляду поправки існують права господарського відання, які передбачені нормами Господарського ти Цивільного кодексів, Закону України “Про засади функціонування ринку природного газу”, підзаконними актами та закріплені діючими угодами з газорозподільними компаніями.

Господарський кодекс України забороняє органам державної влади ухвалювати акти в сфері господарської діяльності, які ставлять в привілейоване становище суб’єктів господарювання однієї форми власності чи іншим чином порушують правила конкуренції (стаття 25). Встановлення заборон чи обмежень стосовно окремих суб’єктів господарювання визнається дискримінацією таких суб’єктів (ст. 31)

Можливі наслідки прийняття поправки 213.

1. Укладені між Міненерго та газорозподільними підприємствами угоди господарського відання не містять такої підстави для розірвання, як законодавча заборона на укладення договорів господарського відання.

При цьому, стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, запропонована поправкою 213 заборона буде поширюватись на договори, які будуть укладатись після прийняття закону. Автоматичного припинення дії вже існуючих договорів не станеться, а дострокове припинення договорів відбуватиметься лише в судовому порядку.

Вочевидь потрібно очікувати звернень до Конституційного суду України, який з високою імовірністю скасує цю норму Закону.

Судові справи можуть розглядатись відносно всіх 45 газорозподільних компаній України та можуть розтягнутися на невизначений термін.

Судова тяганина в будь якому випадку будуть негативно позначатися на роботі колективів газорозподільних підприємств та галузі в цілому, наслідком чого буде погіршення розрахунків, послаблення контролю за втратами газу, зниження якості надання послуг споживачам і т.п.

2. У випадку виграшу судових справ, органи державної влади зможуть обирати між такими варіантами подальших дій:

  1. визначити інші господарсько-правові основи використання розподільних мереж існуючими Операторами;
  2. створити нового Оператора державної форми власності, який може стати ще одним монополістом.

Що можливо порекомендувати замість цієї поправки?

Багато кого хвилює питання непрозорості приватизації облгазів, що, імовірно, призвело до заниженої ціни продажу, і відповідно - до врат держави.

Звичайно, процедура приватизації облгазів виглядала дуже дивно на стадії її проведення. Більш того, багато хто питав: а що продає держава облгазам? Відповідь на це питання не дуже складна: держава реалізовувала частину прав власності на це майно - а саме, право проводити господарську діяльність на цьому майні, а зовсім не столи, олівці чи навички фахівців, як дехто намагався це представляти. І якщо це право не було оцінене належним чином, то є декілька шляхів вирішення цього питання.

  1. Власники облгазів можуть просто доплатити до ринкової вартості права ведення господарської діяльності. Якщо цей шлях виглядає не дуже справедливим, то можна:
  2. Компенсувати витрати на придбання та витрати на вкладення у мережі і провести новий тендер на визначення власників на конкурентних засадах. При цьому:
  3. Нинішнім власникам надати так зване "Право першої ночі", що означає першочерговість придбання по ціні, яка встановилась у ході аукціону.

Наостанок, хочеться порадити облгазам збільшити прозорість своєї діяльності, якщо вони хочуть відновити довіру населення, зокрема, оприлюднити дані щодо обґрунтування тарифів на транспортування газу.

P.S. 9-го квітня 2015 р Закон був прийнятий у другому читанні та в цілому. Тепер можна сподіватись на виключення вказаної поправки тільки у разі, якщо Президент запропонує це в зауваженнях до Законопроекту. Прийняття цього закону з наведеною поправкою викликало велике задоволення багатьох депутатів, а мене не полишає відчуття, що перемога ця значною мірою марна, бо зазначені норми імовірно будуть оскаржені у судах, і як показано вище, у такого оскарження є усі шанси на успіх. З непрозорістю та олігархами треба боротись, проте робити це більш прозорими та надійними методами, які не порушують Конституцію та права інших громадян.

Стаття підготовлена у рамках проекту VoxUkraine.org спеціально для LB.ua

Людмила Сімонова Людмила Сімонова , провідний акредитований оцінювач Американського товариства оцінювачів, директор Thomas&Simonova
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter