ГоловнаБлогиБлог Лесі Соловчук

«Навколо світу»: Самба, сальса, кумбія та інші відкриття капели «Дніпро»

5 листопада у Мистецькому салоні Національного університету імені Тараса Шевченка відбувся концерт сучасної музики «Навколо світу» хорової капели «Дніпро».Половину програми капели хористи готували спільно з іменитими еквадорськими музикантами - диригентом Фернандом Гіль Естрада та солістом і перкусіоністом Хорхе Вега. Решта пісень – українською, англійською, французькою, латиною – «дніпряни» додали з власної програми.

Фото: Anna Putilina

Почути, як звучать пісні у міжнародному проекті університетської капели прийшли сотні людей. Це була справді навколосвітня подорож. Адже під час одного концерту прозвучали хорові обробки пісень Англії, Франції, США, Швеції, України, Аргентини, Болівії, Еквадору, Пуерто-Рико, Колумбії, Куби.

Хористи запросили публіку до подорожі піснею «O mistress mine, where are you roaming?» із шекспірівської комедії «Дванадцята ніч», яка вустами блазня вчить «ловити момент» життя, насолоджуватися ним тут і зараз.

Музична подорож перенесла слухачів до США, разом з хітами «Crazy» та «Beggin’», до Франції з легендарною піснею «Non, je ne regrette rien», де голосом Едіт Піаф стала соліст капели Аліна Онанко. Додали також українського колориту гуцульською піснею «Дримба». Завітали до Бразилії, заспівавши молитву, яка є симбіозом джазу і класичної музики, – «To the Mothers in Brazil: Salve Regina» («До матерів Бразилії: Радуйся, Царице»).

Та звісно ж, родзинкою програми стала латиноамериканська частина за участю музикантів з Еквадору. Усі шість пісень, які шліфували протягом тижня українські хористи на майстер-класах Фернандо Гіль Естради, зірвали оплески у публіки.

Екваторіальна спека посеред київської зими

Фернандо Гіль Естрада, професор мистецтв з хорового диригування, академічний директор Експериментального інституту музики при Університеті Гуаякіля, диригент хору та камерного оркестру цього Університету, привіз в Україну шість найкращих пісень з різних країн Латинської Америки.

На майстер-класах він ретельно описував ритміку та мелодику кожної пісні. Ритм самби передає таку ніжність і чутливість, яку пан Фернандо порівняв із завоюванням чоловіком жінки. Для демонстрації запального кубинського ритму гуарача чи сальси з «Cumbanchero» підключився перкусіоніст Хорхе Вега.

Врешті-решт, усі шість пісень з Латинської Америки, хоч вони і дуже різні за тематикою, мелодикою та ритмом, у цьому проекті об’єднані одним посилом – любов’ю до своєї культури і та землі, до своєї історичної спадщини. Свої відкриття – багатство музичної культури Латинської Америки – хористи «Дніпра» прагнули передати всім слухачам, які прийшли на концерт.

Фото: Anna Putilina

«Кожна пісня справді передає відчуття своєї країни, її ритміку і культуру. Наприклад, «Кумбія» – типова пісня для Колумбії. «Vasija de Barro» у ритмі дансанто – Еквадор. «Cumbanchero» – Пуерто-Рико. «La Fiesta de los Ratones» у ритмі гуарача – це справжнісінька Куба. Балада «Zamba para olvidar» - родом Аргентини. «Arreglo sobre 3 temas cruceños» – це Болівія. Яка з цих пісень для мене є найкращою? Напевне, передовсім це пісня моєї країни. Тим паче що текст та й історія її народження справді дуже особливі», - розповідає Фернандо Гіль Естрада.

Легендарна еквадорська пісня «Vasija de barro» і справді проймає, зачіпаючи найтонші струни душі. Її ще називають «духовним гімном», і не лишень Еквадору, а й всієї Латинської Америки. Тут кожне слово просотане любовю до рідної землі, до сонця, що світить саме для тебе. І за чутливою і тужною мелодією відразу важко вгадати заповіт, яка закликає нащадків інків згадати свої витоки часів доколумбової історії. Починається пісня саме словами «як умру, то поховайте мене, як і моїх предків». У приспіві герой звертається до Матері-Землі:

«У тобі я народився, до тебе повертаюсь - у глечик з глини,

Коли я помру, то лежатиму в улюбленій порохняві».

Кардинально інші ритми – у запальних «Кумбанчеро» та «Фієста де лос ротонес», які капела «Дніпро» виконувала під супровід знаменитого перкусіоніста та соліста Хорхе Вега.

Перша з них – давно стала світовим пуерто-риканським хітом, вона власне й розповідає про «гарячу» музику Латинської Америки та людей, які її створюють, – кумбанчеро та бонгосеро. «Ель кумбанчеро» з іспанської – це людина, яка танцює і веселиться. Тому ключовий акцент – на рікіті-рікіті-ритмах бонго кубинського здвоєного барабану. Друга пісня – жартівлива кубинська сальса, діалог кота та п’яної миші – про те, що не треба забувати про субординацію... навіть якщо ти в дупель п’яний.

Найніжніша з усіх латиноамериканських – болівійська «Arreglo sobre 3 temas cruceños» - поєднала в одній пісні аж три балади про кохання, які то переплітаються, то зливаються в одну музичну лінію.

І солістам з українського та еквадорського боку - Наталії Куприненко, Яні Прохоренко-Деньгуб, Хорхе Вега та Юлії Файдюк – вдалося передати іспанською мовою всю глибину шаленого і відданого кохання до болівійської дівчини Кунумісіти та любов до рідної землі.

Пісня між двома півкулями планети

Україно-еквадорський проект народився так само у творчій атмосфері. Його появі слід завдячувати художньому керівнику Народної хорової капели «Дніпро» Ірині Душейко. Як вона сама розповідає, ідея про спільний проект виникла рік тому під час хорового фестивалю в Познані. А два роки до того, у 2013-му на цьому ж фестивалі зав’язалась дружба «Дніпра» з еквадорським хором та його харизматичним диригентом Фернандом Гіль Естрада.

Фото: Anna Putilina

«Спочатку ми потоваришували із чудовим диригентом, музикантом, як кажуть, запальним «macho man» Фернандо. Він зголосився підіграти на фортепіано нашій солістці Аліні Онанко у пабі, де була вечірка для всіх хорів. А у 2015-му, коли доля звела нас на фестивалі вдруге, зрозуміли, що настав час провести в Україні майстер-клас із латиноамериканської хорової музики», - розповідає Ірина Душейко.

Зрештою, подібні проекти Фернандо вже проводив, зокрема, з Камерним хором Університету імені Адама Міцкевича Познані (Chór Kameralny UAM), з Технічним університетом міста Щецін, з університетськими капелами Болгарії, Мексики, Чилі та Іспанії. Чималий досвід та ентузіазм допомагає йому сіяти зерно латиноамериканської музики по всіх країнах Європи.

«Тепер прийшла черга України поринути в ритми і мелодику іншої, непізнаної для нас давньої культури, проникнути в її серце через пісню. Це дивовижне відчуття і безцінний досвід! Не менший, ніж сама поїздка до Латинської Америки!», - вважає художній керівник капели «Дніпро».

Задоволений проектом і сам Фернандо Гіль Естрада, який вважає своєю місією популяризувати у світі багату музичну культуру Латинської Америки.

«Дуже радий, що доля привела мене і наш музичний проект в Україну. Я давно прийшов до висновку, що тяжіння всього світового музичного контексту до європейської культури – це нездорова тенденція. У нас, як і в Україні, в університетах та консерваторіях також вивчають переважно музику Європи. Але насправді наша музика і ритміка не менш цікаві та самобутні. Куди б ми не приїжджали з нашими піснями – бачимо цікавість і підтримку. І скільки б не проводили майстер-класів, хористи завжди залишаються щасливими після наших спільних концертів. Це справжнє культурне взаємозбагачення», - переконаний пан Фернандо.

До того ж, за тиждень перебування в Україні еквадорські музиканти закохались у Київ та Україну.

«Перше враження від України та людей – вони дуже теплі і щирі. Нас зустріли як королів. Попри те, що для нас є незвичною така київська зимова погода, зустріч із друзями і сама атмосфера підготовки до концерту для нас як справжнє літо. Київ вразив Київ розкішними краєвидами, парками та бароковими церквами, дуже схожими на наші храми. Та моє найбільше відкриття – це українські вишиванки. Така ж техніка і яскравість кольорів, як і в сорочках на наших широтах! Я не сподівався, що наші традиції такі близькі», - розповів Фернандо.

Фото: Anna Putilina

Перкусіоніст Хорхе Вега побачив Київ як місто з хорошим музичним смаком. «Ми відвідали концерт студентського хору в Консерваторії - вони чудово співали! Дуже музикально! І ще одне враження: Київ – дуже культурно насичене місто. Коли ми ходили центральними вулицями, скрізь бачили рекламні постери з оголошеннями про концерти. Джаз, класична музика, всесвітньо відомі музиканти, які приїжджають в Україну. Це дуже тішить», - поділився враженнями музикант.

Самі ж хористи капели «Дніпро» після навколосвітньої мандрівки зізнаються, що знайомство з еквадорськими музикантами навчило їх не тільки співати й відчувати музику іншого континенту, а й заразило великою шаною до своєї рідної, самобутньої музичної культури. Адже українська пісня теж варта того, щоб бути почутою у світі.

Леся Соловчук Леся Соловчук , Журналістка, хористка хору "Дніпро"
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter