ГоловнаБлоги

ФАПи уряду не потрібні, а що замість них?

В Україні анонсовано чергову медичну реформу. У зв’язку з цим формування госпітальних округів було однією з основних тем для виступів депутатів у Верховній Раді протягом останнього парламентського тижня. Особливо це стосується депутатів-мажоритарників, які ретранслюють у парламенті ті проблеми, що найбільше обговорюють їхні виборці на місцях. Зараз же ні місцева влада, ні медики, ні тим більше їхні пацієнти не розуміють всіх нюансів реформи. Зокрема, всіх непокоїть майбутнє первинної ланки медицини, особливо в сільській місцевості.

Фото: Александр Рудоманов

Хочу зазначити, що ні в розпорядженні Кабміну №1013-р «Про схвалення Концепції реформи фінансування системи охорони здоров’я», ні в постанові уряду №932 «Про затвердження Порядку створення госпітальних округів» немає такого поняття, як фельдшерсько-акушерський пункт (ФАП). Там, де у цих документах йдеться про первинну ланку медицини, згадується лише про сімейних лікарів, амбулаторії і поліклініки, і жодного слова немає про ФАПи. Це дає всі підстави припускати, що від ФАПів у їх нинішньому вигляді при проведенні медичної реформи є намір відмовитися. Між тим, саме ФАПи зараз надають першу медичну допомогу в сільській місцевості, це та ланка, яка, що називається, найближча до людей. Зрозуміло, що стан більшості фельдшерсько-акушерських пунктів в Україні залишає бажати кращого: там немає не те що високотехнологічного обладнання, але часом навіть і сучасного тонометра. До прикладу, робочі місця стоматолога служать по 40 років і вже давно не те що не відповідають сучасним вимогам, а взагалі ставлять під сумнів можливість надання якісної медичної допомоги.

Технічний стан приміщень ФАПів – це окрема проблема: десь тече дах, десь проблеми з опаленням, не всі приміщення забезпечені водою та каналізацією. Ситуацію з медичним обслуговуванням в сільській місцевості я дуже добре знаю, адже працював депутатом трьох скликань Полтавської обласної ради, і вже вдруге був обраний депутатом ВРУ від 147-го виборчого округу на Полтавщині. Якщо оцінювати вирішення проблеми в межах всієї України, то все це вимагає астрономічних капіталовкладень. Десь ситуація може бути і значно кращою – зокрема, в тих населених пунктах, де якесь місцеве підприємство допомагає соціальній сфері села, і сільський голова, що називається, на місці. Але так чи інакше, в цілому ситуація критична, і мережа ФАПів наразі не може забезпечити високий рівень надання медичних послуг. Це очевидно.

Але ж, тим не менше – що ми можемо запропонувати взамін ФАПів на даному етапі? Принаймні до ФАПу людина зможе звернутися цілодобово і отримати хоч якусь медичну допомогу. Якщо на сьогодні ми не можемо надати людям якісну медицину, то це не значить, що можна не надавати ніякої. Коли мова йде про здоров’я і життя людей, треба дуже зважено підходити до таких речей, як закриття ФАПів.

У зв’язку з цим постає ціла низка запитань. Якщо від ФАПів є намір відмовитися, то хто в такому разі надаватиме першу медичну допомогу жителям сільської місцевості? Якщо це повинні робити сімейні лікарі, то яким чином вони будуть забезпечені транспортом, пальним, в якій кількості буде наданий цей транспорт і пальне, хто прораховував його потребу, наприклад, для якогось району? Крім того, враховуючи стан наших доріг, чи зможуть сімейні лікарні вчасно дістатися до хворого? Медики озвучують припущення, що сімейних лікарів взагалі збираються зробити фізичними особами-підприємцями, і навряд чи в такому випадку вони візьмуть ФАПи собі на фінансове утримання. Тож чи не відділятимемо ми такою реформою медицину ще далі від пересічного українця?

Важливим питанням є майбутня доля тих медичних працівників, які сьогодні працюють в сільських ФАПах. Нині і без того дуже гостро стоїть соціальна проблема працевлаштування медиків на селі. Зараз молоді спеціалісти не хочуть їхати в сільську місцевість, навіть в районні лікарні. І це при тому, що десь влада навіть готова забезпечити їх житлом. Наприклад, Зіньківська районна лікарня на моєму виборчому окрузі вже рік шукає спеціалістів, і туди ніхто не їде. Подібна ситуація в багатьох інших районах Полтавщини. При постійному дефіциті медичних кадрів ми не можемо собі дозволити залишити без роботи медичних працівників ФАПів у сільській місцевості.

Ще одне гостре питання, яке постає у зв’язку з планами уряду щодо цієї реформи в секторі охорони здоров’я: який же механізм надання медичних послуг передбачається для мешканців спеціалізованих будинків-інтернатів? Система надання медичних послуг підопічних цих закладів поки що залишається незрозумілою, принаймні вищезгадані документи Кабміну на це питання світло не проливають. Тож викликає дуже велике занепокоєння доля медичного обслуговування цих людей, зокрема – інвалідів. Адже, нагадаю, що це в тому числі і хворі психоневрологічного профілю. Вони постійно проживають в таких інтернатах, це фактично єдиний їхній дім.

Ми повинні зрозуміти, яку ціль переслідує ця медична реформа: покращення якості медичних послуг чи просто банальна економія бюджетних коштів? Якщо друге, то, погортавши видатки державного бюджету, можна знайти десятки і десятки статей витрат, фінансування яких викликає не те що сумнів, а і подив. Якщо ж ми дійсно робимо медичну реформу в інтересах людей, то повинні виходити в першу чергу з їх потреб, і скасовуючи щось, повинні пропонувати їм більш якісну альтернативу. Думаю, саме цей принцип повинен визначити майбутнє сільських ФАПів. І поки цієї альтернативи не запропоновано, закриття ФАПів буде антисоціальним кроком.

Олег Кулініч Олег Кулініч , депутат Верховної Ради, група "Відродження"
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter