Нові підходи і позиціювання політичних сил під час парламентської кампанії

Після неочікуваних результатів баталії на Президентський виборах весь український політику, як і суспільство наближаються до розв’язки парламентської боротьби. Хочеться більш детально зупинитися на корегуванні курсу «призерами» президентської виборчої гонки, хто та які висновки зробив, а також теперішнє позиціювання політсил.

Фото: EPA/UPG

Партія «Слуга Народу» має найвищий рейтинг та претендує на найбільшу фракцію в історії виборів за незалежної України. Вони позиціонують себе як сила, що може за рахунок нових підходів та облич «струсити» країну, акцентуючи на своїй непричетності до старої політики, і своєю близькістю до народу. Активна робота в інформаційному просторі приємно вразила частину виборців, в яких сформувалася прихильність до Зеленського, а мобілізація власних прихильників дала результат у підсумку.

Проведення кампанії Командою Зе дала нашому політикуму і нові способи інтерпретації соціальних взаємодій, відповідно до теорії Еріка Берна описаній в книзі «Ігри, в які грають люди», де визначається три «Я - стани» особистості: Батько, Дорослий та Дитина. Абсолютно новим словом в українській політичній рекламі, яка вигідно відрізняла таке послання від інших, зажованих та однакових, було звернення з позиції Дитини до Дитини («Зробимо їх разом!» та інші подібні гасла), і це принесло успіх.

Основною ж задачею Петра Олексійовича було, як мінімум, утримати свій базовий електорат, і позбутися того антирейтингу, який «Дамокловим мечем» висів над ним протягом усієї кампанії. У досить стислі терміни його команда зробила «ребрендинг» партії, виключила та відправила на мажоритарку найбільш одіозних представників, та взяла на озброєння національні державні кольори. Перед нами постала нова «Європейська солідарність», з новими обличчями у виборчому списку, новою тактикою, але з типовим архетипом лідера – его-стану Батька (зауважу, що по інакшому Петра Олексійовича ніхто і не сприйматиме, а він у цій ролі почувається дуже навіть природно). Однак даному «Я(его)-стану» характерні як сильні, так слабкі сторони: впевненість у своїй правоті, віра в силу моральних вимог, прагнення до заступництву і захисту слабкого, що імпонує виборцю в плані послідовності та безпеки; так і слабкі: свідомість своєї переваги і права "карати", догматизм, безапеляційність, що викликає внутрішній спротив всередині кожної людини.

Завданням Юлії Володимирівної також було і є в утриманні базового електорату, і позиціювання себе як старшого і досвідченішого союзника молодого новообраного Президента. Проведення кампанії стало більш «спокійним, виваженим», акценти перевели на її компетентність в порівнянні з новими політиками, меседжі про «дорослий приклад» в дитячому садочку. Соціологічні опитування показують результативність такої зміни акцентів, так як недосвідченість нових може компенсуватися досвідом і компетентність інших. Важливим є також повернення до класичного стилю, тобто архетипу матері-годувальниці «Деметри», коли виборці відчувають себе тепло, в безпеці, і звісно жінки-професіонала «Афіни». Кольорова гама кампанії, в які превалюють світлі тони, символізує чистість думок і намірів. У той самий час всі розуміють, що «Батьківщина» є системною партією, з розбудованою мережею місцевих «осередків» та організацій. Регіональні представництва висувають достатньо сильних мажоритарних кандидатів, що підсилюють «поле» і роботу по захисту результатів.

Резюмуючи, можна відмітити, що топи президентських виборчих перегонів активно включилися у парламентську кампанію, оперативно відкорегували свої політичні стратегії, і тим самим показали свою здатність до пластичності перед викликами, з якими їм довелося зустрітися, і український народ вже зовсім скоро поставить свою оцінку роботі даних політичних сил.

Катерина Одарченко Катерина Одарченко , Голова політичної партії «Національна платформа»
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram