ГоловнаБлогиБлог Ірини Сисоєнко

АТО і гепатити: війна невидимого фронту

Результати різних досліджень показують, що рівень захворювань на гепатити В та С серед цивільного населення України сягає від 7 до 10 відсотків від загальної кількості. Проте, ця статистика не є точною, оскільки повномасштабні дослідження МОЗ останнім часом не проводилися й офіційної статистики щодо цих захворювань наразі ми не маємо.

Фото: Макс Левин

На сьогодні проблема зростання рівня захворюваності постала із новою загрозою, оскільки в країні триває війна і більшість призову припадає саме на цивільне населення – добровольців АТО. Проблема полягає в тому, що при призові в зону АТО сьогодні не проводиться належне тестування на гепатити та інші захворювання, такі як ВІЛ чи СНІД. А тому хлопці відправляються воювати за Україну навіть не маючи уявлення про хвороби людей, які служать поряд з ними.

Небезпека криється у тому, що військовий з вірусним захворюванням може стати донором вірусу для інших. В умовах бойових дій, цей ризик зростає: зараження через відкриті рани або якщо раптом потрібно робити прямі переливання крові. В умовах інтенсивного навантаження будь-яке захворювання набуває гострої форми. Це означає, що в критичний момент особа може вийти з ладу сама та вивести інших бійців, які надаватимуть такій допомогу такій особі.

Міноборони, яке має опікуватися цим питанням чомусь мовчить. Чинна редакція наказу Міноборони України № 402 “Про затвердження положення про військово-лікарську експертизу у Збройних силах України” (далі – “Наказ МОУ №402”) передбачає аналіз крові на антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), антиген до вірусу гепатиту "В" (HBsAg), антитіла до вірусу гепатиту "С" (anti-HCV) для призовників, військовослужбовців на контрактній службі та резервістів. Між тим, військовозобов’язаним, яких мобілізують в особливий період для виконання військового обов’язку жодних тестів на вірусні захворювання не проводять.

Така законодавча неврегульованість питання сприяє стрімкому поширенню гепатитів та інших вірусних захворювань серед військових, а зрештою і населення України. У зв’язку з цим Міноборони мало би терміново прийняти відповідні зміни до наказу Міністерства Оборони України «Про внесення змін до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України від 14.08.2008 N 402 (далі – Наказ №402). Однак Міністерство чомусь поки що не зробило жодного кроку аби виправити ситуацію.

Після спілкування з керівниками центрів переливання крові, виявилося, що випадки зараження гепатитами у зоні АТО вже траплялись. Однак із за відсутності тестування, довести, що військовий захворів саме в зоні АТО практично не можливо, оскільки відсутні дані щодо тестування перед мобілізацією.

На сьогодні умови для проведення аналізів належного рівня на виявлення цих захворювань є в обмеженій кількості державних закладів охорони здоров’я, які знаходяться в основному в обласних центрах. Поінформованість населення щодо загроз цих вірусних захворювань також залишається низькою. Тому, оскільки сьогодні в країні військовозобов’язані поповнюють ряди ЗСУ із числа цивільного населення та, враховуючи пандемічний рівень захворювання серед цивільного населення, проводити тестування військовозобов’язаних на ВГВ, ВГС, ВІЛ/СНІД перед їхнім відправленням для виконання обов’язку військової служби в АТО, - видається вже за необхідне.

При цьому, тестування має проводитись незалежно від того, чи проводилось воно раніше під час проходження особою строкової військової служби. Винятком можуть бути лише особи, яким робили щеплення від гепатитів та інших вірусних захворювань.

Вважаю, що тестування або повторне тестування на вірусні захворювання дасть можливість виявити осіб, які мають відповідні захворювання та вжити відповідних заходів для попередження розповсюдженню цих вірусів. При цьому хочу зазначити, що жодним чином проведення такого тестування не вплине на так званий зрив мобілізації.

По-перше, наявність цих захворювань не є обмеженням для служби в армії. По-друге, наявність достовірної інформації про кожного військовослужбовця, навпаки, дає можливість зменшити загрози для здоров’я та життя: уникнути зараження медичного персоналу та інших військовослужбовців з необережності. Знаючи про захворювання, медики можуть вживати додаткових заходів безпеки при наданні допомоги відповідним особам.

Ну і звісно ж, тестування на вірусні захворювання також важливо проводити і по закінченню виконання обов’язку військової служби, перед поверненням особи до цивільного життя. У разі якщо виявиться, що військовий отримав зараження під час несення служби, держава повинна буде забезпечити повне безоплатне лікування.

У зв’язку з вищевикладеним, вважаю, що Міноборони має в найкоротші терміни внести відповідні зміни до Наказу № 402, якими встановити обов’язкове тестування на віруси гепатитів та ВІЛ, СНІД для військовозобов’язаних при їх мобілізації в особливий період та зобов’язати всіх демобілізованих пройти тестування вже після демобілізації.

Ірина Сисоєнко Ірина Сисоєнко , Народний депутат України. Заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я.
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter