Ринок сільськогосподарських земель: міфи vs реальність

Питання відкриття ринку землі сільськогосподарського (СГ) призначення протягом майже тридцяти років залишається, без перебільшення, найбільш заполітизованим в Україні. Навколо цієї теми й досі вирує нескінченна кількість міфів як про небезпеки, так і про переваги відкритого ринку. Через що наша країна залишилася на роздоріжжі, з року в рік продовжуючи мораторій на продаж СГ земель.

Фото: pridnestrovie-daily.net

Вперше про формат ринку СГ земель в Україні заговорили одразу після здобуття незалежності. На першому ж році Парламент ухвалив новий Земельний кодекс в якому легалізували приватну власність. Проте, коли мова зайшла про СГ землі, комуністична більшість наполягла на встановленні шестирічного мораторію. Скасувати який не вдалося й до сьогодні.

Таким чином Україна залишилася останньою країною в Європі де повністю відсутній ринок СГ земель. В світовому масштабі таких країн, окрім України, всього п'ять і відверто це не найприємніша компанія: Північна Корея, Куба, Венесуела, Таджикистан та Конго.

Розглянемо п’ять основних міфів які домінують у вітчизняному інформаційному просторі. Перший, це страх перед іноземним капіталом, який “за безцінь викупить всю українську землю”. Насправді ніхто не зможе силоміць забрати у власника будь яке його майно. Це ж стосується і СГ земель. Купити зможуть лише те, що буде виставлено на продаж. Окремо, важливо зауважити, що існують різні формати ринку. І на законодавчому рівні може бути встановлене обмеження продажу СГ земель нерезидентам.

Другий міф дуже схожий на перший, але замість “страшних” іноземців з’являються вже українські агрохолдинги, “латифундисти-олігархи” які також “неодмінно скуплять українські СГ землі”. Насправді більшість великих компаній що працюють в аграрному секторі вже давно володіють сотнями тисяч гектарів земель через процедуру емфітевзису (довгострокова оренда на десятки років з правом успадкування, продажу, застави). А введення комерційного обігу СГ земель створить додаткову конкуренцію і тим же агрохолдингам необхідно буде або покращувати умови оренди, або викуповувати паї у селян. Це потребує величезних фінансових ресурсів, які не кожен агрохолдинг зможе акумулювати в короткий термін.

Третій міф пов’язаний з безконтрольним виснаженням земель новими власниками. Проте, як показує практика, ставлення до орендованого майна суттєво відрізняється від власного. Якщо земля не належить компанії яка її обслуговує, то й мотиву бережного ставлення, не кажучи вже про додаткові інвестиції, просто немає. А коли компанія обслуговує власну землю, тоді й зацікавленість у родючості й загальному стану ґрунтів набагато вища.

Четверте, “відкритий ринок відбире землю у селян за безцінь”. Про те, що ніхто не зможе заставити селян продати майно ми вже згадували. Стосовно ж ціни яка виникне після впровадження ринку землі СГ призначення, позиції експертів збігаються. Ціна за гектар однозначно виросте. Проте наскільки точно не знає ніхто. Все залежатиме від моделі ринку яку обере законодавець.

І, нарешті, п’ятий, нейцинічніший міф - відсилка до голодомору. Що “українці будуть позбавлені “куска хліба” і повториться голодомор 1932-33 рр.”. Насправді, ринок землі встановить цивілізовані відносини і дозволить власникам СГ земель повноцінно розпоряджатися своїм майном. Будь які паралелі з найбільшою трагедією українського народу - неприпустимі. Адже в умовах капіталізму людям більше не потрібно вирощувати продукти щоб ними харчуватися.

В серпні минулого року набуло чинності рішення Європейського суду з прав людини, згідно з яким мораторій на продаж земель СГ призначення визнаний таким, що порушує права людини. Адже право розпоряджатися власним майном є основоположним правом людини.

Чудовою ілюстрацією абсурдності ситуації з відмовою держави забезпечити конституційне право громадян на вільне розпорядження власним майном є приватизація помешкань власниками багатоквартирних будинків. На зорі незалежності існувало чимало міфів стосовно того, що громадянам не варто давати право приватизувати своє житло. Аргументація була приблизно схожою. Проте, зараз не знайдеться жодного коментатора який би заперечив необхідність приватизації житла у “дев'яностих”.

Окремо важливо зауважити, що навколо відкритого ринку, його крайні прихильники, також згенерували чимало міфів. Найпопулярніші з них - вартість гектару виросте у десятки разів, адже транснаціональний капітал лише й чекає відкриття ринку і одразу ж інвестує десятки мільярдів доларів у наш агро-сектор.

Насправді це не зовсім так. Для кумулятивного ефекту від запуску ринку СГ земель недостатньо скасувати мораторій та запровадити ринок. Адже в українських реаліях існує чимало інституційних перешкод: від зарегульованості економіки до високого рівня корупціогенних ризиків, що відверто не сприятиме інвестиційній привабливості вітчизняного агросектору. Якщо до цього ще додати проблеми з доступом до правосуддя та недосконалість реєстру власності, що допускає практики рейдерства, то іноземному інвестору, особливо західному, простіше працювати на передбачуваніших ринках.

Міжнародний досвід у цьому питанні різноманітний, адже земля - дуже чутлива тема для будь якого демократичного суспільства. Через це ринок СГ земель, по суті, зводиться до двох основних моделей: високоефективне, інноваційне сільське господарство або забезпечення соціального значення сільської місцевості, з високими дотаціями дрібним фермерським господарствам.

Який з форматів обере законодавець побачимо згодом. Нова парламентська більшість спільно з новообраним президентом декларують прийняття необхідного законодавства вже цієї осені. А повноцінний запуск ринку анонсують з нового календарного року. Отже, майже тридцятирічна епопея, схоже, підходить до свого логічного завершення.

Дмитро Рибальченко Дмитро Рибальченко , голова фінансово-аудиторського комітету Групи компаній “Октава Капітал”
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter