ГоловнаБлогиБлог Бориса Кушнірука

Ставку податку на додану вартість потрібно не зменшувати, а збільшувати ч.2

В першій частині статті була розглянута економічна суть ПДВ, а також пояснювалося, чому ставку цього податку є сенс не зменшувати, а, навіть, трохи збільшити – до 22-23 відсотків. Але, зрозуміло, це доречно робити, одночасно прибираючи ті недоліки, що пов’язані з функціонуванням ПДВ, які сприяють корупції та зловживанню при його адмініструванні.

Фото: www.e-go.gr

Основні проблемні питання функціонування ПДВ

1) Складність обліку

Справді, ПДВ вважається складним податком з точку зору обліку, на що я вже звертав увагу раніше. Тому в усіх країнах світу, де є цей податок, встановлюється обсяг доходу, до досягнення якого суб’єкт підприємницької діяльності (СПД) не зобов’язаний вставати на облік з його сплати. Зараз в Україні ця сума доходу встановлена на рівні 1 млн грн. На мою думку, її доречно було би збільшити, щонайменше, в два-три рази. Бо реальний обсяг ПДВ, який має сплатити суб’єкт підприємницької діяльності в такому випадку (з урахуванням різниці між податковим кредитом та податковим зобов’язанням), не дуже значний для держбюджету, а витрати на його облік та адміністрування з боку податківців є суттєвими.

При збільшенні граничного обсягу доходу може бути зменшена кількість суб’єктів підприємницької діяльності, які мають вставати на облік. А це автоматично зменшує витрати на загальне адміністрування сплати ПДВ.

До речі, значна частина малих СПД зацікавлені в тому, щоб бути платниками ПДВ. В іншому випадку з ними не хочуть мати справу підприємства, які є платниками ПДВ. Бо здійснюючи купівлю товарів чи послуг у СПД, що не є платником ПДВ, вони не можуть формувати податковий кредит.

У зв’язку з цим я би вважав доцільним збільшити мінімальний обсяг доходу СПД, до досягнення якого він може бути платником ПДВ лише на спрощеній системі оподаткування за єдиною ставкою з включенням ПДВ до складу податку.

Зараз ця сума становить 20 млн. грн. Я би її теж вважав доцільним підняти в два-три рази. Бо це також сприятиме суттєвому зменшенню кількості СПД, які підлягають більш ретельному контролю з боку податківців.

При цьому слід зазначити, що сама філософія ПДВ та логіка його обліку не настільки вже і складна. Всі товари та послуги, які придбало підприємство протягом податкового періоду, мають вхідний ПДВ, що формує податковий кредит. Всі товари та послуги, які підприємство продало, має вихідний ПДВ, що формує податкове зобов’язання. Різниця між цими двома сумами підлягає сплаті в бюджет або відшкодуванню.

Але, при притаманній цьому податку об’єктивній складності обліку та адміністрування, значних проблем додає величезна кількість операцій з купівлі-продажу товарів та послуг, які звільнені від оподаткування. Їх чисельність вражаюча. Кожен може заглянути в статтю 197 та в Прикінцеві положення Податкового кодексу та вивчити цей перелік.

А на додачу крім нульової та 20% ставки введена ще 7% ставка податку на медикаменти за переліком Кабміну.

Ці звільнення від оподаткування та наявність 7% ставки породжує дві групи штучно створених негативів.

Від такого звільнення чи зменшення ставки податку виникають суттєві втрати надходжень до держбюджету. Причому, як я вже зазначав раніше, насправді, це ілюзія, що не оподатковуючи операції з купівлі-продажу певних товарів та послуг, держава сприяє зменшенню їх ціни для кінцевих споживачів. Ціна для споживача залежить далеко не тільки від наявності чи відсутності ПДВ.

Ще раз хотів би наголосити, що ціна товару визначається, в першу чергу, попитом та пропозицією. Крім того є інші податки та обов’язкові платежі платника податків, які він змушений закладати в кінцеву ціну. А є ще корупційний податок, є монопольні змови, які породжують встановлення монопольно високих цін. Можна також згадати вартість позичкового капіталу в Україні, що теж включається в ціну товарів та послуг для кінцевого споживача.

Днями побачив два доволі красномовних повідомлення на підтвердження цієї тези. Так, Антимонопольний комітет України (АМКУ) оштрафував на 203,6 млн. грн. декілька найбільших торгівельних мереж за картельні змови при визначення цін на товари.

Ще цікаву інформацію побачив в мережі фейсбук. В одній з аптечних мереж Києва несподівано на 25-30 відсотків подешевшали медикаменти. Як з’ясувалося, причиною цієї нечуваної щедрості було те, що власник мережі очікував перевірку, тому вирішив тимчасово зменшити ціни. Зрозуміло, що після її завершення, ціни повернуться до попереднього завищеного рівня.

Можна пройтися по всьому переліку операцій з купівлі-продажу товарів та послуг, які звільнені від сплати ПДВ, та проаналізувати ціни на них для кінцевих споживачів, щоби прийти до очевидного висновку, що вся ця добродійність від імені держави, ніякої особливої користі громадянам не дає.

Можливо, навіть, ще більше негативів такого звільнення від сплати ПДВ пов’язано з величезним ускладненням при обліку та адмініструванні ПДВ. Бо якщо підприємство здійснює операції, які підлягають оподаткуванню та звільнені від нього, то необхідно вести окремий облік та розщеплювати, визначаючі податковий кредит та податкове зобов’язання по цим групам товарів та послуг. А це перетворює облік та визначення сум, які підлягають перерахуванню до держбюджету, в справжній жах для будь-якого бухгалтера.

Крім того, наявність такої кількості звільнень від ПДВ формує передумови для фінансового шахрайства та ухилянь від його сплати. Бо у СПД виникає спокуса показувати операції з купівлі-продажу товарів та послуг, які підлягають сплаті ПДВ, як такі, що звільнені від оподаткування, або відносити на операції з товарами та послугами, які підлягають сплаті ПДВ, додаткові витрати, щоби таким чином завищити розмір податкового кредиту. Що в свою чергу веде до зменшення платежів до держбюджету.

Тому одна з моїх порад щодо ПДВ стосується кардинального скорочення переліку операцій з постачань товарів та послуг, які звільняються від сплати ПДВ або на які встановлюється знижена ставка. Це суттєво спостить облік та адміністрування ПДВ, а також зменшить можливості для уникнення оподаткування.

2) Уникнення сплати ПДВ на митниці та виведення коштів в «податкові ями»

Значна частина претензій до функціонування ПДВ пов’язана з уникненням сплати цього податку на митниці.

Тут, очевидно, не існує якогось дивовижного рецепту. Якщо держава неспроможна забезпечити елементарного контролю за перетинанням товарів на митну територію України, тоді претензії, в першу чергу, мають виникати до правоохоронців, які дозволяють існувати тотальній корупції на митницях.

В той же час слід зазначити, що подібна несплата імпортного ПДВ в переважній більшості випадків пов’язана з товарами, які продаються безпосередньо населенню чи використовуються, в якості сировини та матеріалів, з яких виготовляється продукція, що реалізується населенню. Як приклад, тканини та фурнітура для мебельників та виробників одягу, або комплектуючи, з яких «гаражним способом» збирають комп’ютери чи просту побутову техніку.

Причому ця реалізація кінцевим споживачам йде в «тіньовому» обороті. Тому тут важлива робота податківців з контролю за складами та кінцевою реалізацію продукції. Але в цьому випадку державі варто думати не тільки про «батіг», але і про «пряник». Про це трохи нижче.

Ще одна суттєва претензія до ПДВ пов’язана з виведенням коштів в «податкові ями» з одночасною вимогою відшкодування цього податку за рахунок державного бюджету.

Слід зазначити, що з введенням електронного обліку ПДВ та електронного реєстру всіх податкових накладних це робити стало значно важче. Зараз існує можливість тотального електронного контролю за рухом всіх коштів, пов’язаних з податковими кредитами та податковими зобов’язаннями в межах єдиної електронної бази. Тому шахрайства в цьому випадку виникатимуть лише за умови ручного втручання в дані електронного обліку коштів, пов’язаних з ПДВ. А це можливо лише за участі самої верхівки Фіскальної служби.

При цьому слід відзначити, що залишається узаконеною дірка, пов’язана зі спеціальною системою сплати ПДВ в аграрному секторі. Цим користуються, переважно, аграрні холдинги, в склад яких входять одночасно підприємства з вирощування сільгосппродукції та її переробки. Їх переробні підприємства мають можливість купувати сировину в своїх сільгосппідприємствах за завищеними цінами, виводячи туди ПДВ. Така ж схема потенційно існує при експорті сільгосппродукції, тому зараз там ПДВ не відшкодовується. Хоча це, очевидно, суперечить загальній логіці функціонування цього податку.

Очевидно, що без переходу до загальної системи оподаткування в аграрному секторі це питання не вирішити. Але зараз в Україні аграрне лобі найбільш впливове, тому ця очевидна необхідність блокується багато років поспіль.

Зрозуміло, що одночасно необхідно надати малим аграрним підприємствам право працювати за спрощеною системою (в тому числі, за єдиною ставкою з включенням ПДВ). При цьому, як я вже вище зазначав, необхідно збільшити максимальний розмір обороту (до 50-60 млн грн.), при якому діє спрощена система обліку та оподаткування.

3) Вилучення оборотних коштів

Багато критики на адресу ПДВ пов’язано з тим, що СПД доводиться, по суті, здійснювати авансові платежі по сплаті цього податку. При купівлі сировини та матеріалів, в ціні яких є вхідний ПДВ, вони формують, так званий, податковий кредит. Це призводить до вилучення частки оборотних коштів СПД.

Особливо це відчувають малі підприємства, які об’єктивно мають менше оборотного капіталу, і їм складніше отримати банківське кредитування. До того ж, воно для них дорожче, ніж для великих компаній. Вже не згадуючи загальний розмір процентних ставок по кредитам в Україні.

Також страждають від такого вилучення оборотного капіталу ті компанії, в яких довгий технологічний цикл, пов'язаний з виробництвом складною продукції (наприклад, виробництво турбін, літаків, суден тощо). Теоретично вони можуть вимагати відшкодування ПДВ за підсумками податкового періоду. Але в цьому випадку СПД наштовхуються на додаткові перевірки податківців. Крім того, постійна нестача коштів в бюджеті призводить до хронічних затримок відшкодування ПДВ.

Мені здається, що частково гостроту цього питання можна вирішити шляхом впровадженням електронних податкових векселів для певних категорій підприємств.

Так, здійснюючи закупівлю сировини, матеріалів, комплектуючих, наприклад, суднобудівне підприємство може перерахувати живі кошти постачальнику, одночасно випустивши електронний вексель по сплаті ПДВ. Постачальник цей податковий вексель повинен мати право використати при сплаті свого податкового зобов’язання перед бюджетом або використати при розрахунку зі своїми контрагентами.

Строк обігу таких електронних векселів може бути різним (від 90 днів до 1,5 років) в залежності від виду основної діяльності підприємства.

Мені здається, що право на випуск електронних податкових векселів може бути цікавим інструментом державного стимулювання певних видів господарської діяльності. Так, наприклад, цілком доречним було би його застосування окрім машинобудівельних підприємств, для СПД, що займаються виробництвом меблів та одягу. На цих підприємствах вже зараз задіяна дуже значна частина працівників. Експерти вважають, що з урахуванням «тіні» в легкій промисловості зайнято 300-350 тисяч осіб.

А потенційно ці галузі можуть забезпечити додаткове працевлаштування ще, як мінімум, для ста тисяч осіб.

Реальний обсяг «сірого» та «чорного» імпорту мебельної продукції та продукції легкої промисловості є надзвичайним. Експерти кажуть, що 70% реалізації продукції легкої промисловості – це імпортний контрафакт.

Але поборотися з ним можна не тільки «батогом» - жорстким контролем з боку держави на митниці та в роздрібній мережі. Доцільно використати «пряник» - зменшити витрати кравців та мебельників за допомогою обнуління ввізного мита на всі матеріали, які не виробляються в Україні, та надати їм можливість скористатися «правом» на електронний податковий вексель строком від 90 до 180 днів.

По-перше, в них виникне здорова альтернативна не займатися закупівлею за «сірими» чи «чорними» схемами, а ввозити чи закуповувати в Україні все необхідне без додаткових витрат.

По-друге, це дозволить їм суттєво зменшити вилучення оборотного капіталу, що сприятиме зростанню конкурентоспроможності вітчизняних виробників одягу та меблів. Що в свою чергу може дозволити суттєво зменшити імпорт готової продукції.

Реальна щорічна ціна питання – декілька мільярдів доларів.

По-третє, це сприяє детінізації діяльності цих галузей та дозволить створити десятки тисяч нових робочих місць з відповідною офіційною зарплатою, податками до бюджетів всіх рівнів, відрахуваннями до Пенсійного фонду.

4) Затримки з поверненням ПДВ та непрозорість цього процесу

Дуже багато нарікань щодо ПДВ пов’язана із значними затримками відшкодування та непрозорістю цього процесу.

Значною мірою негаразди зі сплатою ПДВ пов’язані з потенційними корупційними можливостями, які створює затримка відшкодування ПДВ. Багато хто чув історії про систему «відкатів» при відшкодуванні ПДВ, налагоджену ще в часи, коли Податкову адміністрацію очолював Микола Азаров. В той же час ця можливість створена, причому майже на сто відсотків впевнений, нормами навмисно закладеними в податкове та бюджетне законодавство.

За своєю економічною логікою обсяг ПДВ, що надходить до державного бюджету, має передбачати автоматичне зменшення на суму відшкодування. Причому показники надходження податків до держбюджету, в тому числі ПДВ, є лише прогнозними. Відшкодування ПДВ не є витратами державного бюджету. Його розмір є теж лише прогнозним, він йде в тандемі із запланованим загальним обсягом надходжень цього податку.

Тому, коли представники Міністерства фінансів чи Фіскальної служби повідомляють, що вони можуть здійснювати відшкодування ПДВ лише в межах передбачених державним бюджетом на поточний рік, то це вже само по собі підриває економічну сутність функціонування цього податку та Бюджетного кодексу. Крім того, що це є грубим порушенням Податкового кодексу та прав платників податків.

Сам факт постійної значної простроченої заборгованості з відшкодування ПДВ є результатом свідомого бажання формувати корупційні можливості, які створює затримка, або наслідок неякісного планування податкових надходжень та бюджетних витрат державного бюджету з боку Міністерства фінансів.

Очевидно, що необхідно подолати це неподобство, про яке постійно говорять не тільки власники та менеджери українських підприємств, в тому числі з іноземним капіталом. Це стає також темою постійних обговорень на міждержавному рівні.

Хронічним затримкам з відшкодуванням ПДВ протягом багатьох років скандальності та корупційності додає вкрай непрозора процедура з ручним керуванням цим процесом з боку керівництва Фіскальної служби (раніше Податкової адміністрації), та Міністерства фінансів. Найбільшою таємницею Фіскальної служби є дані реєстру заявок на відшкодування ПДВ.

Отже, якщо ми хочемо подолати корупцію пов’язану з відшкодуванням ПДВ, то необхідно здійснити ряд кроків.

Перший і очевидний – зробити відкритим електронний реєстр заявок на відшкодування ПДВ, з відображенням у відкритому доступі інформації про компанії, які надали заявку на відшкодування, суми заявленого відшкодування, час подання заявок (дату, години та хвилини).

Другий крок – це обов’язок Фіскальної служби здійснювати відшкодування ПДВ виключно в порядку надходження заявок. Будь-яке блокування відшкодування у зв’язку з додатковою перевіркою має негайно відображатися в реєстрі. Але з моменту блокування заявки, компанії - заявнику мають нараховуватися відсотки в розмірі подвійної ставки рефінансування НБУ на суму невідшкодованого ПДВ. Причому на час перевірки, а також можливих судових спорів, це нарахування відсотків зупинятися не може ніким, в тому числі судами, та має тривати до дня повної сплати затриманого відшкодування. Після прийняття рішення про зняття блокування з відшкодування, воно має здійснюватися в позачерговому порядку з одночасною сплатою всіх нарахованих відсотків.

Зрозуміло, що це може призвести до додаткових витрат державного бюджету. Але претензії з цього приводу мають бути в першу чергу до Міністра фінансів за неякісне планування доходів та видатків державного бюджету та керівництва Фіскальної служби, з вини співробітників.

Загальний висновок

Не існує якихось надзвичайних перешкод, що роблять неможливим формування прозорої системи адміністрування ПДВ. Зараз це питання, по-перше, розуміння запропонованих новацій з боку урядовців, народних депутатів, а також громадських активістів та представників громадських організацій, що представляють інтереси бізнесу.

По-друге, зрозуміло, що потрібна також політична воля з боку урядовців щодо кардинальної декриміналізації ПДВ. На жаль, і з першим, і з другим можуть бути проблеми.

Борис Кушнірук Борис Кушнірук , Економіст
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter