Звичайно, британцям є чим хвалитись, у них є ціла когорта талановитих і працьовитих романістів: Ієн Мак’юєн, Зеді Сміт, Кадзуо Ішігуро, Салман Рушді, Лоуренс Норфолк. Список можна довго і нудно продовжувати. Але Джуліан Барнз навіть на цьому квітучому полі вирізняється. Британці його люблять, але водночас і побоюються, за гострий язик.Народився у самій серцевині Великої Британії — в місті Лестер. Проте обидва батьки були викладачами французької. Це в певній мірі пояснює барнзівське франкофільство. Вивчав сучасні мови, працював над створенням словників, писав рецензії та працював літературним редактором. На перший погляд, звичайний книжковий гуманітарій. У 1965 році подорожував радянськими містами, відвідав Брест, Мінськ, Москву, та навіть Київ, Одесу і Харків. Не сподобалось.
У 34 видає перший роман “Метроленд” і ось тут починається найцікавіше. За нього ж отримує премію Сомерсета Моема молодих британських письменників. Потім із кожною наступною книжкою Барнзу пророкують Букера (а щоб ви розуміли, це, мабуть, найвища міра успіху в літературі для британців). Тричі номінують, і тричі повз. Усі нарікають на журі, співчуютьс Барнзу. Ні незвичний “Папуга Флобера”, ні сатирична “Англія, Англія”, ні вигадливий “Артур і Джордж” не потрапили до фіналу. Букера отримала одна із найщемливіших історій Барнза – “Відчуття закінчення”. Історія, присвячена дружині письменника, яка не так давно перед тим померла від мозкової пухлини.
П’ять книг, із яких варто почати знайомство із Джуліаном Барнзом:
“Історія світу в 10½ розділах” (1989)
Це одна з тих книг, де ви відразу помітите силу іронії цього письменника. Перша ж історія у збірці не залишить байдужим нікого – личинка шашеля переказує історію великого потопу. Або ж історія вигнання євреїв, поєднана із біблійським міфом про Йону. Тут також є оповіді про Чорнобиль, картину Жеріко, про термітів, які зруйнували-“з'їли” церкву. Одним словом, із Барнзом не нудьгувати не прийдеться. Тут є багато кораблів, моря, ковчегів. Ще й усі оповідання написані в різних стилях.
Це дуже сатиричний роман! Готуйтесь до того, що тут будуть сміятись із Англії багато і рясно. При чому, це робитиме англієць. Тут висміюється найвизначніша риса британців — снобство. У центрі оповіді така історія — в одного дуже багатого і схибнутого чоловіка з’являється ідея — побудувати на острові Вайт маленьку копію Великої Британії. Створити такий собі живий музей усього британського і перетворити це на бізнес. А в результаті із цього виходить лише справжній фарс. Проте спостерігати за ним дуже цікаво.
Десятий роман автора із дуже цікавими героями — британським напівіндусом юристом Джорджем Едалджі та автором найвідоміших у світі детективів Артуром Конан-Дойлем. У центрі оповіді історія із несправедливого обвинувачення Джорджа у вбивстві домашньої худоби. Найпершим його захисником став автор Холмса. Це реальна історія, яка показала високий рівень ксенофобії у Британії того часу. А також гарний шанс подивитись на Конан-Дойля з іншого боку.
Найтужливіша, найтонша річ письменника. Невелика за обсягом, але вдвічі більша за кількість сторінок, через те, що її хочеться перечитувати ще раз і ще раз. Це історія про чотирьох друзів, про їхні стосунки, таємниці, час, і ті речі, які усе життя здавались зрозумілими, а насправді зовсім такими не були.
“Шум часу” (2016)
Найсвіжіший роман письменника присвячений життю російського композитора Дмитра Шостаковича. Проте це не роман-біографія. Це спроба уявити роздуми і муки сумління митця, який із часом підкорився радянській системі. Описує три моменти із життя Шостаковича, три критичні точки, під час яких триває його переосмислення самого себе, як особистості.
Барнз – це справжній мікс мемуаристики, історичних фактів, їх філософського осмислення, дивних характерів і справжньої британської іронії. Ми в жодному разі не переконуємо вас любити Барнза, але спробувати варто.