Оптимальний адміністративно-територіальний поділ – основа України

Про потенційні зміни в Конституції України останнім часом говорять і пишуть дуже багато. Важко думаючій людині узгодити низку чинників: «найкращий у світі текст» чинної Конституції – саме так її характеризували після прийняття в 1996-му; статтю 157 чинної Конституції; хронічне невиконання в Україні будь-якого закону, в т.ч. основного; реакція і бажання наших друзів за кордоном і ворогів; реалії збройної агресії РФ та багато чого іншого.

Фото: Макс Левин

Із Конституцією України тісно пов’язують адміністративно-територіальну реформу. Адже те, що в нас є - спадщина імперій, від неї треба було відійти ще на початку 90-х. Але краще пізно, ніж ніколи. Судячи з розмов із представниками громадян з різних регіонів, цього не розуміють більшість громадян України. Ясно, що за таких обставин «протискається» тільки в авторитарних державах, зокрема так було в СРСР. А Україна, треба сподіватися, живе за демократичними законами. Тому роз’яснювальну роботу український народ шанує і сприймає.

Останнього разу ми мали змогу у цьому переконатися ще у липні 2005 року, коли тодішній віце-прем’єр-міністр України Роман Безсмертний у містечку Макарові на Київщині намагався презентувати тамтешнім мешканцям адміністративно-територіальну реформу. Можна дискутувати про те, що було не так зроблено тоді. Але ніхто не заперечить, що не було попередньої публічної роз’яснювальної роботи. Наприклад, по телебаченню та радіо.

Перед тою невдалою спробою віце-прем’р-мініст багато разів зустрічався з усіма, хто коли-небуть займався адміністративно-територіальною реформою. Місяцями його команда вивчала та він сам вивчав і прораховував всі варіанти. Враховував напряцювання фахівців багатьох років. Дивно, що все це не цікавить нікого з теперішніх реформаторів.

До речі, тоді, влітку 2005-го, нікому і в голову не приходило пов’язувати адміністративно-територіальну реформу зі змінами у Конституції України. Адже адміністративно-територіальна реформа України може відбуватися в рамках діючої конституції. Малося на увазі, що після запровадження і повного сприйняття українським народом (виправлення помилок – в разі необхідності) необхідно провести конституційні зміни в останню чергу - з метою врегулювання всіх питань основного закону і реалій. Звичайно, що тут не йдеться про ідеальне рішення, але варто його вивчити і врахувати напрацювання і висновки. Принаймні, аби виявити помилки і тепер їх не допускати.

Богдан Соколовский Богдан Соколовский , Экс-уполномоченный Президента Украины по международным вопросам энергетической безопасности Богдан Соколовский
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter