Ставлення до приватної власності – основа демократії: законопроект 1558-1

На найближчому позачерговому засіданні Верховної Ради України не переглядатиметься законопроект 1558-1 щодо реструктуризації кредитів у валюті. На збереженні згаданого законопроекту категорично наполягають три фракції більшості: «Самопоміч», «радикальної партії Ляшка» та «Батьківщина». Різне говорять за проголосований законопроект. Але єдине однозначно можна відзначити, що український парламент побачив проблему, яка має бути врегульована.

Фото: Макс Левин

Серед багатьох варіантів врегулювання даної проблеми різними експертами часто висловлюється думка, що винні насамперед ті позичальники, які брали кредити для придбання кількох квартир, дорогих автомобілів тощо. Словом, винні не банки, не регулятор (держава), а люди.

У цьому зв’язку хотілося б застерегти від вияву «совкової» (радянської) ментальності, якій дивуються у всьому демократичному світі. Після оформлення кредиту він є приватною власныстю. Куди і на що б не витрачали кредити позичальники, якщо при оформленні вони не порушували закону, їх не можна ні карати, ні морально шельмувати тощо. В цивілізованому світі цього вимагає ставлення до приватної власності. Саме повага до людини та приватної власності і лежить в основі демократичного світу. А все інше – це ознаки авторитаризму.

Якщо ж при оформленні кредиту були порушення чинного на той час закону, то треба з’ясувати хто це зробив: банк, регулятор чи позичальник. Лише з’ясувавши у законний спосіб хто конкретно помилився або недопрацював, свідомо обманув тощо, треба за його рахунок компенсувати або не допустити існуючих чи потенційних збитків людей.

Тут може виявитися проблема в тому, що в деяких випадках будуть виявлені винними державні чиновники, які не можуть скомпенсувати втрати, оскільки їх активи оцінюються менше, ніж помилки. Подібне може виявитися і з позичальниками та кредиторами. В таких випадках всі витрати ляжуть на державний бюджет. Тобто покараним буде все суспільство, яке обирало тих, хто призначає владу, створює закони та правила, дозволяє працювати банкам тощо. Отже – справедливо.

Так чи інакше, виходить, що в кожному окремому випадку отримання кредитів треба з’ясовувати, розбиратися, розслідувати. Причому це має робитися так, щоби висновкам всі довіряли: і позичальники, і банки, і держава. Найоптимальніший спосіб – на базі ВРУ утворити спеціальну комісію із залученням позичальників, банків, НБУ і виконавчої влади. Лише після такого з’ясування, покарання винних і компенсації втрат можна вважати проблему вирішеною. Для цього у державі Україна є вся необхідна законодавча і нормативна база. І приймати ще один закон для цього не обов’язково.

На жаль, втрачено занадто багато часу. Декого з позичальників уже нема. Але, тільки у такий спосіб, на жаль, твориться держава. І в жодному разі не можна не вирішувати дану проблему. Зволікання з її вирішенням під будь-яким приводом наближатиме державу до соціального невдоволення.

Богдан Соколовский Богдан Соколовский , Экс-уполномоченный Президента Украины по международным вопросам энергетической безопасности Богдан Соколовский
Читайте новости LB.ua в социальной сети Facebook