26 квітня. Вадим Меллер

26 квітня 1884 року народився Вадим Меллер, геніальний театральний художник, сценограф-новатор. У 1948 році його звільнили з посади директора Інституту монументального живопису та скульптури при Академії Архітектури Української РСРчерез звинувачення у космополітизмі. А ким він міг бути, коли народився в Петербурзі, батько – швед, мати – наполовину грекиня, наполовину італійка, в шкільні роки вчився в Єревані та Тифлісі, потім на юридичному факультеті в Київському інверситеті, потім у Швейцарії та в Академії красного мистецтва в Мюнхені. Перед тим, як остаточно переїхати до Києва Меллер подружився з Паулем Клеє і групою «Блакитний вершник», пожив у Парижі, виставлявся у Салоні незалежних та Осінньому салоні, повчився в Антуана Бурделя, познайомився з Василем Кандинським.

Ескіз костюму Графа Альмавіви до вистави „Весілля Фігаро” П.Бомарше. Київський театр комедії О.Смирнова.1920 р.

Паризькі рецензенти відзначають яскраві декоративні полотна Меллера. На початку київського періоду він був захоплений кубофутуризмом – ескізи костюмів до балетів студії Броніслави Ніжинської («Маски» Ф. Шопена, «Місто» С. Прокоф’єва) стали класикою авангардного мистецтва. 

Ескіз костюму до балету "Маска" Ф.Шопена.

І найважливіший етап у творчості Меллера – робота в театрі «Березіль»(1922-1933), співтворення разом із Лесем Курбасом нового європейського театру. В «Березолі» художник працював над виставами «Газ» Г.Кайзера, «Джиммі Хіггінз» Е.Синклера, «Секретар профспілки» Л.Скотта, «Диктатура» І.Микитенка, «97» М.Куліша, «Хазяїн» І.Карпенка-Карого, він першим в українському театрі застосував принципи конструктивізму для організації сценічного простору. Він максимально сильно використовував знак, символ в костюмах та сценографії, лаконізм і функціоналізм його декорацій перегукувався з найновішими європейськими тенденціями.

Фото з вистави "Газ". Театр "Березіль". 1923.

Меллер писав: «Театральний художник повинен бути широко освіченим майстром. Він не може обмежувати свої знання ремеслом театрального декоратора, а повинен знати пластичне мистецтво у всьому його об’ємі, щоб не обмежувати своє знання приблизною ілюстрацією місця дії, але вміти творчо, у всеозброєнні знань, високоякісно втілити в театрі найскладніші завдання драматургічного твору». Ця універсальність, володіння різними техніками, стилями, прийомами, очевидно, й допомогла Меллеру вбудуватися в рамки класичної театральної сценографії, коли влада почала закручувати гайки в художній царині, і вижити. Він працював головним художником театру Музичної Комедії у Києві (1948–1953) та головним художником театру ім. Івана Франка (1953–1959).

Був одружений з художницею Ніною Генке-Меллер.

Український арт-календар Український арт-календар , Спецпроект з історії українського мистецтва
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter