Корисність державного апарату: тижневий аналітичний огляд №13 (61)

Перший тиждень квітня залишився позаду. Характеризувати його можна як такий, що повністю був заповнений обговоренням оприлюдненими відомостями про те, що ми всі й так чудово розуміли та знали: великі політичні гравці та бізнесмени як на заході, так і на сході, загалом однакові. Всі вони використовують податкові гавані, вільні економічні зони, так звані офшори, для концентрації власних доходів та активів, отриманих як «до», так і в період перебування на відповідальних державних посадах. 

Причому, радує те, що закиди, мовляв, за кордоном немає корупції, вже не звучать так само істинно, як раніше.

Фото: Макс Требухов

Втім, різниця є і проявляється вона в ступені відповідальності політиків перед власними виборцями. На заході культура відповідальності при підірваній репутації все ж вища за нашу та часто не дає морального права державному діячеві продовжувати свою державницьку діяльність. Втім, це судження явно не можна поширити і на Україну, бо прикладів політичних реінкарнацій у нас вистачає, народ схильний пробачати та швидко забувати, придумуючи для себе, в першу чергу, виправдання діям того чи іншого чиновника, які межують зі злочинними. Поширені відомості демонструють стан розвитку інститутів громадянського суспільства в тій чи іншій країні, готовність населення миритися з брехнею, сприймати її мовчки чи протидіяти – це є проявом рівня самоповаги, який на Заході значно вищий. 

Не бачу сенсу аналізувати інформацію по суті, оскільки як такої суті у відомостях, що набули публічності, немає, а говорити про неї можливо після ґрунтовного розслідування та розуміння не тільки факту створення суб’єктів господарювання в межах міжнародної юрисдикції, але й того, чи здійснювали вони господарську діяльність, отримували дохід, структуру їх капіталу, відомостей про активи тощо. Для цьому потрібен час, можливості та бажання правоохоронних органів України. Ключове на сьогодні питання – це питання довіри до того, хто є гарантом наших із Вами конституційних прав. 

В автора особисто її не було ніколи, однак половина країни два роки тому довірила свої долі саме цій особі та, як мінімум, ці люди заслуговують на мужність гаранта пояснити свої дії, хоча, будьмо відвертими, прийнятними будуть тільки правдиві слова, які вже й так очевидні для кожного з нас. 

Втім, ліричний відступ пора завершувати. Як і анонсувалося, значна частина цього тижневика буде присвячена темі створення фінансової поліції в Україні. 

Важлива тема, а особливо актуальною вона стане, коли парламентарі перейдуть до безпосереднього розгляду законопроекту, коли почнеться перерозподіл підслідностей між органами СБУ, Національної поліції та майбутнього органу, коли групи впливу парламентських фракцій почнуть використовувати власні можливості задля збереження шматка повноважень. Втім, ми спрацюємо на випередження та спробуємо разом розібратися, що за орган стоятиме на захисті економічних інтересів держави. 

Отже, в прелюдії до Закону (пояснювальній записці) автори зазначають, що «Стратегією національної безпеки України» серед актуальних загроз визначено економічну кризу, виснаження фінансових ресурсів, зниження рівня життя населення, а однією з причин цього – високий рівень «тінізації» та криміналізації національної економіки. 

Крім того, посилаються на вже, ймовірно, неактуальну коаліційну угоду, яка передбачала розділення сервісної та правоохоронної функцій фіскальної служби шляхом створення єдиного органу для попередження, виявлення, розкриття та розслідування економічних злочинів проти держави – Служби фінансових розслідувань.

Слушно зазначають ініціатори про те, що функції з протидії злочинам у сфері фінансів невиправдано розпорошені по різним відомствам і часто дублюються Національною поліцією, Службою безпеки України, податковою міліції.

Далі ініціатори законопроекту починають викривлено подавати інформацію, говорячи виключно про низьку ефективність діяльності податкової міліції, як причину створення фінансової поліції. Чому викривлено, стане зрозуміло при аналізі підслідності кримінальних правопорушень, які віднесено до повноважень органу, який пропонується створити (рис.1 ліва колонка – поточна редакція, права – запропонована).

Тобто, передбачається значне розширення підслідності кримінальних правопорушень, які належатимуть до виключної компетенції фінансової поліції як за рахунок справ, які раніше розслідувалися органами СБУ, так і Національної поліції. Зокрема, ключова стаття – 191 КК України, за якою в основному й оцінювалася робота Нацполіції у сфері розкриття злочинів, предметом злочинного посягання у яких були державні кошти.

На підтвердження неефективності діяльності податкової міліції наводяться такі аргументи:

1. Великої кількості випадків безпідставного внесення податковою міліцією відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР та негативні результати їх розслідування (у 2015 році обліковано 1 717 кримінальних проваджень щодо умисного ухилення від сплати податків, зборів та єдиного внеску (ст. 212, 2121 КК України), повідомлено про підозру у 175 провадженнях, а до суду передано лише 50 проваджень, а з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності 70 проваджень.

З цього робиться висновок, що кримінальні провадження в справах про ухилення від сплати податків розпочинаються у випадках, коли власне ухилення немає. 

Для порівняння наведу статистику за 2015 рік про зареєстровані кримінальні провадження та результати їх розслідування за статтями КК України, які планується до віднесення до підслідності фінансової поліції: 

- привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, передбачена ст. 191 КК України (статистика загальна без виокремлення категорій справ із державними фінансами): зареєстровано – 10 211, повідомлено про підозру – 4 989, направлено до суду з обвинувальним актом – 3 672;

- заняття гральним бізнесом, відповідальність за ст. 203-2 КК України: зареєстровано – 735, повідомлено про підозру – 41, направлено до суду з обвинувальним актом – 38.

Незаконний обіг дисків.., відповідальність за ст. 203-1 КК України: зареєстровано – 28, повідомлено про підозру – 0, направлено до суду з обвинувальним актом – 0.

Шахрайство з фінансовими ресурсами, ст. 222 КК України: зареєстровано – 133, повідомлено про підозру – 86, направлено до суду з обвинувальним актом – 68.

Нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів із бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням, ст. 210 КК України: зареєстровано – 24, повідомлено про підозру – 1, направлено до суду з обвинувальним актом – 1. 

Фактично, лише часткове перелічення злочинів, які потенційно розслідуватиме Фінансова поліція, по-перше, за кількістю зареєстрованих злочинів, в рази перевищує кількість злочинів за підслідністю податкової міліції; по-друге результати їх розслідування, складно назвати такими, що якісно відрізняються від стану розкриття злочинів слідчими податкової міліції сьогодні. І це якщо не брати до уваги категорії складності справ, а також кількість процесуальних складних дій, які необхідно вчинити для розкриття ухилення від сплати податків та, припустімо, привласнення або розтрати майна, яке зазвичай встановлюється на підставі ревізійних висновків контролюючих органів, не говорячи вже про такі категорії справ, як гральний бізнесом, доказова база яких, зазвичай, ґрунтується на показах свідків. 

У безглуздості власних аргументів автори законопроекту пішли ще далі – вони вирішили вирахувати економічний ефект від діяльності податкової міліції. Так, у 2015 р. сума встановлених збитків за кримінальними провадженнями, що були впровадженні в податковій міліції, становить 918,2 млн грн, із яких відшкодовано 520,6 млн грн, а на утримання органу витрачено 553,73 млн грн. Автори вийшли в підрахунках у мінус 33,13 млн грн та дійшли висновку, що витрати держави на утримання 5 437 працівників податкової міліції перевищують економічний ефект від їх діяльності.

Для того щоб особливо не збільшувати обсяг тексту, зазначу лише, що правоохоронні органи не є прибутковими чи самоокупними організаціями за своєю суттю. 

Відразу зверну увагу на відсутність послідовності та логіки в позиції законодавців щодо структури витрат на новостворену організацію, штатну кількість працівників та підслідність.

Із наведених вище даних очевидним вбачається, що навантаження за кількість кримінальних проваджень, які розслідуватимуться Фінансовою поліцією як загалом, так і на працівника (виходячи з розширення компетенції), у порівнянні з податковою міліцією буде збільшене.

Втім, автори законопроекту зазначають, що дії податкової міліції призводять до масового закриття бізнесу в Україні або до його переведення за кордон. Крім цього, постійно збільшується кількість звернень до суду щодо доступу й арешту речей та документів органами досудового розслідування (у середньому в 2,5 рази на 1 кримінальне провадження). 

Тому потрібно зменшити штатну чисельність та загальну кількість органів, що протидіють злочинності у сфері економіки, переглянути їх функціональні повноваження. 

Стосовно збільшення кількості звернень до суду за отриманням доступу до інформації речей та документів, зазначу тільки, що в одного підприємства може бути відкрито не тільки один рахунок у банку – їх може бути щонайменше декілька в різних банківських установах, кожен із яких потребує окремого звернення, не говорячи про випадки розслідування справ щодо груп підприємств-мінімізаторів. Тому цей аргумент насправді голослівний. 

Проектом Закону пропонується встановити граничну чисельність центрального апарату та територіальних управлінь Фінансової поліції не більше 3 тис. осіб, яку залежно від рівня злочинності можна буде змінювати шляхом внесення змін до цього Закону на підставі звіту керівника Фінансової поліції.

Дійсно, можливо, для законодавця внести зміни до закону – це виключно натиснути кнопку, але на практиці додаткові штатні одиниці мають пройти конкурс; для них потрібно створити матеріально-технічні умови для праці, що відповідно не відбувається в один день, при цьому рівень злочинності навряд чи чекатиме, доки додаткові кадри отримають навички роботи. 

Тому, на власне глибоке переконання, до питання штату потрібно підійти виважено, не тільки аналізуючи статистику роботи податкової міліції, а й зважаючи на можливе розширення підслідності органу.

Тепер щодо фінансування. У пояснювальній записці зазначається, що прийняття та реалізація проекту Закону не потребуватиме фінансових витрат із Державного бюджету України в 2016 році. Вказується на необхідність перерозподілу коштів, виділених на фінансування ДФС України, Національної поліції, СБУ, та наводиться орієнтовний розрахунок витрат на перший етап формування з таким аргументом: на фінансування Національного антикорупційного бюро України виділено 486,7 млн грн, із них на оплату праці – 201,8 млн грн. Цей правоохоронний орган має подібний рівень оплати праці до Фінансової поліції. Тому на перший рік роботи Фінансової поліції та фактичну чисельність працівників у 500 осіб (максимальна чисельність – не більше 3 тис. осіб), рівень фінансування може бути співставним.

Втім народним депутатам України варто більш детально знайомитися з самим текстом законопроекту, в якому, зокрема, зазначається: «протягом п’яти років після створення Фінансової поліції, з метою забезпечення її належного розвитку, державним бюджетом України передбачаються витрати на діяльність та розвиток Фінансової поліції у розмірі не менше 0,03% від ВВП України за попередній рік». Так, плановий ВВП України на 2016 рік – 2,262 трлн грн, відповідно бюджет Фінполіції на 2017 рік орієнтовно повинен був би становити 678,6 млн грн. Начебто дещо більше, ніж на податкову міліцію, не здається? І це при розрахунку на 3 тис. осіб.

Таким чином, якщо буде запроваджена модель, запропонована авторами законопроекту, в сухому залишку ми отримаємо орган зі штатною чисельністю працівників, вдвічі меншою за наявну в податковій міліції, у той же час із виключною підслідністю у кримінальних правопорушеннях, яка за масивом зареєстрованих у 2015 році злочинів у декілька разів більша за ту, яка сьогодні розслідується податківцями. 

Чи можна при цьому говорити про якість досудового розслідування, підвищення ефективності? Сподіваюсь, що я помиляюся, але насправді це неможливо в силу об’єктивних факторів, а про суб’єктивні зазначу нижче. 

Отже, тепер блоками проаналізуймо інші положення проекту Закону: 

Так, фінансова поліція визначається як державний правоохоронний орган, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття злочинів у сфері формування та використання фінансових ресурсів держави, економічної безпеки, що віднесені до його підслідності.

Систему складають центральний апарат та територіальні управління, в структурі яких будуть створені:

– підрозділи детективів, що здійснюють оперативно-розшукові заходи та слідчі (розшукові) дії;

– інформаційно-аналітичні, оперативно-технічні підрозділи;

– підрозділи, що вживають заходів до відшкодування завданих державі, фізичним та юридичним особам збитків;

– підрозділ міжнародного співробітництва та інші підрозділи.

Службовці Фінансової поліції – детективи (старші детективи) матимуть спеціальні звання та будуть уповноважена в межах компетенції, передбаченої Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» та Кримінальним процесуальним кодексом України, здійснювати збір інформації про готування до вчинення або вчинення злочинів із відкритих джерел, інформаційних ресурсів обмеженого доступу та шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності, а також досудового розслідування злочинів, віднесених законом до підслідності Фінансової поліції. 

При цьому вони будуть наділені правом прямого доступу до автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, держателями яких є державні органи або органи місцевого самоврядування, користуватимуться державними, у тому числі урядовими, засобами зв’язку. 

Обов’язково забезпечується доступ до інформаційно-довідкових систем, держателем (адміністратором) яких є центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, політику у сфері митної справи, у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, інші установи та організації Системи органів Міністерства фінансів, Міністерства юстиції, економіки, Фонд держмайна України, Державна прикордонна служба України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Національний банк України, Центральний депозитарій цінних паперів.

Відносною новелою у національному законодавстві є положення про те, що прямий доступ до цих баз здійснюється в порядку, визначеному законодавством, та на основі угод, укладених Фінансовою поліцією з такими державними органами або органами місцевого самоврядування за відсутності угод та законодавчих вимог за обґрунтованим запитом.

Національний банк України, Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна України, орган державного фінансового контролю в Україні, а також інші державні органи зобов’язані передавати Фінансовій поліції одержані під час здійснення контрольних функцій відомості, що можуть свідчити про злочини, а також за зверненням Фінансової поліції проводити ревізії, перевірки та інші дії щодо контролю .

На підставі рішення керівника Фінансової поліції (його заступників), погодженого з прокурором, Фінансова поліція матиме право отримувати від банків, депозитарних, фінансових установ незалежно від форми власності інформацію про операції, рахунки, вклади, правочини фізичних та юридичних осіб, яка необхідна для виконання обов'язків Фінансової поліції.

Посадові особи Фінансової поліції для виконання службових обов’язків уповноважені: до початку кримінального провадження за обґрунтованим письмовим запитом знайомитися з необхідними документами та іншими матеріальними носіями інформації, у тому числі такими, що містять інформацію з обмеженим доступом; залучати на добровільних та на договірних засадах кваліфікованих спеціалістів і експертів; за пред’явленням службового посвідчення входити безперешкодно до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а за письмовим розпорядженням керівника Фінансової поліції (його заступника), керівника територіального управління Фінансової поліції (його заступника) безперешкодно проходити до зони митного контролю, пунктів пропуску через державний кордон України; на підставі відповідного рішення суду на строк до 10 діб опечатувати архіви, каси, приміщення (за винятком житлових) чи інші сховища, брати їх під охорону, а також вилучати предмети й документи;

– здійснювати конфіденційне співробітництво з фізичними особами, у тому числі на договірних засадах, дотримуючись умов добровільності цих відносин, матеріально і морально заохочувати осіб, які надають допомогу в запобіганні, виявленні, припиненні, розслідуванні та розкритті кримінальних правопорушень. 

Останні два пункти є новими за формою представлення, особливо цікавим виглядає агентурна робота на підставі угод. Цікаво буде побачити типовий договір із агентом, граничні обсяги винагороди, виходячи з обмеженого фінансування. 

Планується створення для одержання інформації про кримінальні правопорушення спеціальної телефонної лінія, а також можливості отримання інформації, без зазначення прізвища, імені, по батькові (найменування) потерпілого або заявника, через офіційний веб-сайт Фінансової поліції та засобами електронного зв’язку. 

Тепер декілька слів щодо порядку добору кадрів. Кандидати на посаду керівника, першого заступника, заступника керівника Фінансової поліції та керівника головного підрозділу внутрішнього контролю визначаються комісією з проведення конкурсу на зайняття посад у Фінансовій поліції. До складу конкурсної комісії входить 9 осіб:

1) три особи, запропоновані громадською радою при Фінансовій поліції;

2) особа, визначена Верховною Радою України за поданням комітету з питань діяльності правоохоронних органів, оперативно-розшукової діяльності;

3) особа, визначена Верховною Радою України за поданням комітету з питань оподаткування, загальнодержавні податки і збори;

4) особа, визначена Міністерством фінансів;

5) особа, визначена Національним агентством з питань запобігання корупції;

6) особа, запропонована з’їздом адвокатів України;

7) особа, запропонована всеукраїнською конференцією працівників прокуратури.

Рішення конкурсної комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше п’яти її членів.

Комісія вносить подання Кабінету Міністрів України щодо призначення кандидатів. 

Керівник Фінансової поліції призначається строком на п’ять років. Одна й та ж особа не може обіймати цю посаду два строки підряд. Загалом нічого особливого. Втім, щодо звільнення, запропоновано доволі непоганий механізм: за наявності однакових підстав право звільнити мають як Кабмін, так і Верховна Рада України. КМУ – за пропозицією Міністра фінансів, а Верховна Рада України за пропозицією не менше, як третини народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради України, може прийняти рішення про недовіру, що має наслідком його звільнення з посади.

Щоправда, перелік підстав є суворо регламентованим та не особливо різноманітним. Поряд з цим виокремимо цікаві та ключові положення: 

– невчасне подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

– зазначення в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, завідомо неправдивих відомостей або умисне незазначення відомостей, передбачених законодавством щодо майна (активів), доходів, видатків та фінансових зобов’язань, розмір (вартість) яких перевищує 50 мінімальних заробітних плат;

– і, вірогідно, найбільш дієвий – наявність висновку комісії зовнішнього контролю про неефективність діяльності Фінансової поліції та неналежне виконання обов’язків її керівником. 

Таким чином, в силу цієї норми важливим постає питання контролю за діяльністю Фінансової поліції. 

Систему органів контролю пропонується диференціювати. Так, відповідно до проекту Закону, з метою забезпечення прозорості та цивільного контролю утворюється громадська рада при Фінансовій поліції у складі 35 членів, до якої можуть бути обрані на засадах відкритого конкурсу представники громадських об'єднань, релігійних, благодійних організацій, творчих спілок, професійних спілок та їх об’єднань, асоціацій, організацій роботодавців та їх об'єднань, недержавних засобів масової інформації, які мають річний досвід роботи з розбудови системи протидії фінансово-економічній злочинності, запобігання корупції. 

Ось на цьому варто акцентувати основну увагу. 

Цікавий критерій для учасників, якими документами можна підтвердити цей досвід? Публікаціями в ЗМІ? 

Визначатиме наявність або відсутність такої кваліфікаційної ознаки Міністерство фінансів на підставі положення, яке воно ж затверджуватиме. Тобто, фактично на етапі формування учасників цієї ради Мінфін буде наділений безапеляційними та необмеженими можливостями щодо допуску тих чи інших представників інститутів громадянського суспільства. Особливо важливо в цьому контексті розуміти, що багато організацій, які позиціонують себе як борці з корупцією, живуть за рахунок грантів та допомоги заходу, часто за рахунок тих чи інших політичних сил чи представників бізнесу всередині країни. Тому якісний склад Фінполіції залежатиме від того, які саме критерії визначить Мінфін. 

Формуватимуть громадську раду установчі збори шляхом рейтингового голосування за кандидатури. Положення про громадську раду також затверджує Мінфін. Повна заміна її складу передбачається раз на два роки. До компетенції Ради віднесено ряд символічних повноважень, як-от: пропозиції щодо підготовки проектів нормативно-правових актів, проведення їх громадської антикорупційної експертизи; контроль за їх врахуванням. 

Поряд з цим є й непогані та важливі повноваження – наприклад, право не більше разу на 6 місяців ініціювати звітування керівника Фінансової поліції перед Кабінетом Міністрів України. Хоча в цьому контексті доцільнішим вбачалося б звітування перед самою громадською радою з відповідними правовими наслідками заслуховування звіту у вигляді пропозицій щодо притягнення до відповідальності за ініціативою громадськості у випадку неналежних, незадовільних результатів діяльності. 

Натомість Проект передбачає можливість ініціювання голосами 21 члена зборів проведення незалежного аудиту ефективності діяльності фінансової поліції, у тому числі шляхом вибіркового аудиту кримінальних проваджень, досудове розслідування у яких здійснювалося Фінансовою поліцією та було завершене. 

У випадку з кримінальним провадженням ця норма має бути доповнена положенням не тільки про те, що досудове слідство проводилось та завершене, але й набранням законної сили вироком суду за результатами розгляду, оскільки на стадії судового розгляду сторони мають право надавати додаткові докази, а аудит провадження, яке ще розглядається, з подальшим висвітленням у ЗМІ висновків, може розцінюватися і в якості тиску на суд, так може й мати вплив (і позитивний, і негативний) на об’єктивність рішення суду. 

Інші засоби контролю. Керівник Фінполіції зобов’язаний інформувати Президента України, Верховну Раду України, Кабінет Міністрів України, міністра фінансів про виконання покладених обов’язків; щороку не пізніше 10 лютого та 10 серпня подавати їм письмовий звіт про діяльність. 

При цьому цей звіт має подаватися з висновком громадської ради, яка розглядає його упродовж двох тижнів із дня отримання.

Крім цього, передбачено проведення не рідше разу на рік громадських слухань на тему діяльності Фінполіції, виконання покладених на неї обов’язків у комітетах ВРУ з питань боротьби з корупцією, організації та діяльності правоохоронних органів, системи оподаткування. 

Якщо звіт викликає сумніви щодо достовірності даних, може бути прийняте рішення про проведення аудиту діяльності. Воно приймається за розпорядженням міністра з власної ініціативи органу або за ініціативи громадської ради. 

Зазначену оцінку (аудит) проводить комісія зовнішнього контролю в складі п'яти членів. Президент України, Верховна Рада України (за поданням комітету з питань системи оподаткування), Кабінет Міністрів України, громадська рада при Фінполіції та керівник спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної служби визначають по одному члену комісії. До роботи комісії зовнішнього контролю за зверненням Кабінету Міністрів України до Генеральної прокуратури України може бути залучений в якості експерта діючий представник органів прокуратури з числа прокурорів, які не здійснюють нагляд за діяльністю детективів Фінполіції. 

Для проведення оцінки (аудиту) члени комісії мають право проводити конфіденційні інтерв’ю з працівниками Фінполіції, прокурорами, працівниками інших державних та правоохоронних органів, а також іншими особами. Висновок комісії публікується на офіційному веб-сайті Фінполіції та Міністерства, включається як додаток до письмового звіту Фінполіції та подається міністру для прийняття відповідного рішення.

До висновку комісії зовнішнього контролю діяльності Фінполіції додається звіт про проходження психофізіологічного опитування з використанням поліграфа керівником Фінполіції та його заступниками.

Міністр самостійно або за поданням громадської ради в разі негативного висновку комісії зовнішнього контролю діяльності Фінполіції може притягнути до дисциплінарної відповідальності працівників Фінполіції залежно від встановлених недоліків у їх роботі, в тому числі шляхом внесення подання на звільнення керівника Фінполіції з займаної посади.

Також передбачений механізм внутрішнього контролю Фінполіції, покликаний попереджати, виявляти та реагувати на прояви корупції, а також контролювати дотримання професійних та етичних стандартів. Цей орган підпорядковується Міністру фінансів.

Керівники та працівники підрозділів внутрішнього контролю призначаються на посаду та звільняються з посади міністром за результатами відкритого конкурсу.

До компетенції віднесено запобігання вчиненню правопорушень працівниками Системи органів Міністерства згідно з вимогами законів України «Про запобігання корупції» та «Про державну службу». 

На цьому органі хочеться акцентувати особливу увагу, оскільки Закон дає визначення поняттю «Система органів Міністерства фінансів України» як: апарат Мінфіну, підприємства, установи та організації, що належать до сфери його управління, та/або діяльність яких координується, спрямовується міністром фінансів України. 

Фактично цим законом створюють дві структури: основна у вигляді фінансової поліції та система органів внутрішнього контролю всіх підприємств і відомств, які входять до структури Мінфіну (така собі внутрішня безпека всередині всього Міністерства фінансів).

При цьому, виходячи з повноважень, які будуть далі перераховані, штатна чисельність, бюджет цієї структури повинні бути значними.

Повноваження: 

– контроль за дотриманням працівниками Системи органів Міністерства правил етичної поведінки, конфлікту інтересів, декларування майна, доходів, видатків та зобов’язань фінансового характеру;

– проведення перевірок працівників Системи органів Міністерства на доброчесність та моніторингу способу їх життя;

– перевірка інформації, що міститься в зверненнях фізичних та юридичних осіб, засобах масової інформації, інших джерелах, у тому числі отриманої через спеціальну телефонну лінію, сторінку в мережі Інтернет, засоби електронного зв’язку, щодо причетності працівників до вчинення правопорушень;

– проведення службового розслідування стосовно працівників у Системі органів Міністерства;

– проведення психофізіологічного опитування з застосуванням поліграфа;

– проведення спеціальної перевірки, які претендують на призначення на посади в Системі органів Міністерства;

– контроль за дотриманням вимог законів під час формування та користування інформаційними базами. У разі виявлення інформації про можливе вчинення працівником Системи органів Міністерства кримінального правопорушення, підрозділ внутрішнього контролю Фінансової поліції негайно повідомляє про це уповноважений правоохоронний орган залежно від виду вчиненого кримінального правопорушення. 

Порядок діяльності та повноваження підрозділів внутрішнього контролю Фінансової поліції визначаються положенням, яке затверджує міністр фінансів.

Із кого планується формувати Фінансову поліцію?

На службу до Фінполіції приймаються на конкурсній основі громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров'я ефективно виконувати відповідні службові обов'язки. Кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності затверджуються керівником Фінансової поліції.

Призначення працівників на посади у Фінансовій поліції, здійснюється за результатами відкритого конкурсу, а до складу конкурсної комісії входять 9 осіб: три особи, запропоновані громадською радою по одній від Мінфіну, Мінюсту, Національним агентством з питань запобігання корупції, Національним агентством України з питань державної служби, з’їзду адвокатів України, від всеукраїнською конференцією працівників прокуратури.

У перехідних положеннях проекту передбачено, що під час початкового формування Фінполіції повинні бути дотримані квоти, згідно з якими: 

І група – ті, хто протягом останнього року обіймали посади слідчих або оперативних співробітників ДФС України, підрозділів протидії злочинності у сфері економіки, що діють у системі Міністерства внутрішніх справ України, підрозділів контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України, – не більш як на 25 %;

ІІ група – ті, хто протягом останнього року обіймали посади слідчих або оперативних співробітників в інших органах державної влади, – не більш як на 5 %;

ІІІ група – інші особи, не менш як на 70 %.

Не забули законодавці й про стимулювання у вигляді прогресивного соціального пакету. Так, держава гарантує медичне страхування працівників Фінполіції, які є державними службовцями, та їхніх сімей у випадку їх згоди на часткове внесення оплати за поліс медичного страхування в таких співвідношеннях: для працівника Фінполіції – 90 % вартості полісу сплачує держава, 10 % – працівник; для члена сім’ї працівника – 70 % та 30% відповідно. 

Винагорода за працю, слід зауважити, теж доволі непогана. Заробітна плата працівників Фінполіції насамперед включатиме посадовий оклад; надбавки за вислугу років, знання іноземних мов, науковий ступінь; доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці (5%, 10 % від посадового окладу), за спеціальне звання або ранг державного службовця; виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків тимчасово відсутнього державного службовця в розмірі 50 % посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; премії (у разі встановлення).

У свою чергу основна складова заробітної плати у вигляді посадового окладу визначена кратній кількості мінімальних заробітних плат, для прикладу: керівник – 40 (з 1 травня – еквівалент 58 тис. грн); керівник підрозділу центрального апарату або територіального управління – 30 (43,5 тис. грн); детектив – 20 (29 тис. грн). Щомісячна доплата за вислугу років за наявності стажу до 5 років – до 10 %, за наявності стажу більше 35 років – 45 % посадового окладу.

І, мабуть, останній момент, яким автори законопроекту позиціонують його як прогресивний, є передбачення в Законі механізму матеріальної відповідальності працівників Фінполіції. 

Так, поряд із дисциплінарною, адміністративною, кримінальною та матеріальною відповідальностями передбачається, що в разі вчинення винного, протиправного невиконання або неналежного виконання трудових (службових) обов’язків, результатом чого стало завдання матеріальних збитків Фінполіції або третім особам працівників Фінполіції, нестиме матеріальну відповідальність, але умови її настання та обсяг відображатимуться в їх трудових договорах.

Тож, у цілому закон загалом непоганий, у певній мірі прогресивний. Поряд з цим він містить низку недоліків, у першу чергу організаційних. 

Оскільки абсолютно безглуздою та неповноцінною є мотивація створити орган, наділивши його усією повнотою можливостей щодо розслідування злочинів, пов’язаних із державними коштами та економічними інтересами, які раніше розслідували щонайменше три правоохоронні органи, при цьому скоротивши штат працівників, без розрахунку навантаження на детектива. 

Також можна по-різному ставитися до представників правоохоронців сьогодні, можна вішати ярлики, але варто розуміти, що серед них є і професіонали, яких чимало. Натомість новостворений орган зі штатною чисельністю в 3 тис. осіб на 70 % формуватиметься з осіб, які не мають практичного досвіду розслідування кримінальних проваджень. Лише 900 осіб із чинних працівників трьох правоохоронних структур зможуть продовжити свої трудові кар’єри в Фінполіції.

Водночас, наприклад, понад 4500 працівників податкової міліції будуть звільнені, аналогічна участь чекає їх колег із Національної поліції та СБУ. 

Вбачається за доцільне переглянути квотний принцип формування, оскільки високою є вірогідність того, що перші декілька років ефективність діяльності Фінполіції буде вкрай низькою, особливо на етапі виявлення злочинів, не говорячи про досудове розслідування складних багатоепізодних справ. Хоча, можливо, автори законопроектів вважають, що практичні навички роботи неважливі і, не створивши нічого якісно нового, ми принаймні успішно зруйнуємо старе.

Андрій Вігірінський Андрій Вігірінський , Правник, аналітик
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter