Корисність державного апарату: тижневий аналітичний огляд №8 (56)

Отже, якими суспільно важливими подіями можна відзначити поточний тиждень? Державний комітет статистики обновив інформацію показників економіки за перший місяць року, з якого мав розпочатися період відновлення економіки.

Фото: newsmir.info

Старт, м’яко кажучи, вийшов такий собі. Доходи населення: середня заробітна плата в січні 2016 року становила 4 362 грн по Україні (як приклад, у грудні 2015 року цей показник становив 5230 грн, що, втім, можливо зумовлено сезонним фактором та вихідними). Індекс реальної заробітної плати в січні 2016 по відношенню до грудня 2015 року становив 86,8 %. Цей же індекс у % до попереднього місяця, тобто до грудня 2015 року, становив 80 %.

Промисловість. Зниження обсягів промислового виробництва – мінус 1,7 %. Динаміка добувної та переробної промисловостей – зниження на 2,6 та 2,2 % відповідно – зумовлене торговельними обмеженнями з боку Російської Федерації і низькими цінами на світових товарних ринках. Відновилося падіння в машинобудівній галузі (на 3,4 % р/р), зокрема випуск легкових автомобілів у січні здійснював лише один завод.

Спад металургійного виробництва до 2,8 % р/р пов’язаний із відповідною динамікою у виробництві труб (падіння прискорилося до 33,6 % р/

р), на яке впливали як торговельні обмеження, так і дефіцит металобрухту. Однією з основних причин дефіциту стали суттєві обсяги експорту брухту.

Нацбанк при цьому констатує, що сповільнилося падіння роздрібного товарообігу (до 1,4 % р/р у порівнянні з 14,5 % р/р). За оцінками НБУ, у порівнянні з попереднім місяцем такий товарооборот підвищився на 12 %. Активізація пов’язана зі зростання реальної заробітної плати в грудні та авансовими виплатами наприкінці грудня 2015 року частини пенсій за січень 2016 року.

Оптовий товарообіг характеризується спадом – 7,0 % р/р, вантажообіг – спад на 3,8 %. Зниження обсягів пасажирських перевезень становило 2,8% р/р.

Поточной рахунок платіжного балансу в січні 2016 року з дефіцитом $ 379 млн унаслідок формування значного від’ємного сальдо торгівлі товарами, що зумовлено падінням експорту товарів та послуг на тлі уповільнення зниження імпорту.

Причини – низькі ціни на сировинні товари та погіршення макроекономічної ситуації в окремих країнах – торговельних партнерах України. Із 1 січня 2016 року РФ заборонила транзит товарів із України через свою територію незалежно від країни кінцевого призначення. Це призвело до суттєвого скорочення експорту в країни СНД. З огляду на товарну структуру експорту в ці країни заборона транзиту найбільше вплинула на експорт продовольчих товарів, продукції металургії та машинобудування.

Крім того, РФ призупинила дію Договору про зону вільної торгівлі СНД із Україною, у результаті чого середньозважена ставка митного тарифу до РФ, за розрахунками НБУ, збільшилася з 0 % до 9,1 %, а також увела продуктове ембарго. Як наслідок, експорт до РФ скоротився в 1,9 рази.

Експорт до країн ЄС у січні зменшився лише на 6,3 % р/р.

У січні 2016 року чисті надходження за фінансовим рахунком становили $ 500 млн та були зумовлені виключно зростанням залучень приватного сектору. Чисті залучення довгострокових кредитів становили $ 265 млн. Надходження прямих іноземних інвестицій ($ 23 млн) були повністю спрямовані до реального сектору економіки.

Фактично, за рахунок запозичень платіжний баланс України в січні зведено з профіцитом $ 120 млн.

Тепер, володіючи статистикою, яка демонструє стан здоров’я української економіки, давайте оцінимо, чи варто радіти з того, що в січні державний бюджет виконано з профіцитом у 2,5 млрд грн.

Як зазначають у самому Нацбанку, такий результат не став несподіваним з огляду на авансові пенсійні виплати в грудні 2015 року. Водночас темпи зростання податкових надходжень у січні перевищили очікування. До зростання дохідної частини призвела уніфікація ставки з податку на доходи фізосіб на рівні 18 % та підвищення номінальних заробітних плат. Надходження від акцизного податку та ПДВ суттєво збільшилися, зокрема внаслідок певної активізації роздрібної торгівлі та імпорту, а також підвищення ставок акцизного податку на паливо та тютюнові вироби.

На фоні таких «оптимістичних» показників Національний банк України теж вирішив рухатися в ногу з тенденціями, додавши додаткових позитивних новин.

Якщо пригадуєте, декілька місяців тому пані Гонтарева зазначала, що основна ціль установи – контрольована інфляція, а показник ефективності, за який вона відповідає, – інфляційний таргет на кінець року.

Поряд з цим, докоряти їй не можна – вона ж не обіцяла, що цей інфляційний таргет не буде переглядатися в цьому періоді. Отже, починали з консенсус-прогнозу на рівні 12 % інфляції, який в тому числі було закладено в бюджет, і на цей відсоток мали б здійснити протягом року індексацію мінімальних соціальних виплат.

Так ось, цього тижня інша уповноважена особа НБУ, заступник голови Дмитро Сологуб, повідомив, що, за прогнозами регулятора, інфляція очікується на рівні 12 % – щоправда, з приміткою +/- 3%. Коридор незначний на перший погляд, і «мінус», будьмо відверті, малоймовірний, а от «плюс» – цілком вірогідний. Тому, судячи з усього, інфляція за підсумками року перевищить 15 %. Загалом цікава тенденція, коли за підсумками двох перших місяців року переглядається основний очікуваний критерій діяльності Центробанку. Така політика має сповнювати українців вірою у стабільність розвитку.

Дорікати НБУ не можна в силу декількох причин. По-перше, інфляційне таргетування не прописане в Законі як функція НБУ, а в силу відсутності сформованої наглядової ради, відповідна стратегія діяльності регулятора не затверджена – як наслідок, жодна відповідальність за 12, 15 чи 20 % інфляції не настане.

На 2016 рік прогнозувалося та було закладено в бюджет зростання ВВП на 2 %; минулого тижня прогноз зростання знизили до 1,1 % (зміни до бюджету, мабуть, будуть внесені з часом, коли прогнози зі зростання перейдуть у гатунок більш різкого падіння). Так ось, цього тижня аналітики ING Bank підтвердили прогноз зниження реального ВВП України в 2016 році на 1 % і фіксують політичні ризики, що впливають на економіку.

В Україні все засноване навколо політики. На думку аналітиків ING, невизначеність навколо Уряду несе ризики для продовження програми співпраці з МВФ, незважаючи на заяви Фонду про тривалі дискусії з Кабміном, що в свою чергу збільшує тиск на гривню, курс якої, найімовірніше, далі знижуватиметься, і питання тільки в тому, з якою швидкістю.

Також представники банку за результатами зустрічей із інвесторами Великобританії, Нідерландах і Німеччині прийшли до висновків, які зводяться до того, що політична ситуація в країні є безладом без чітких сигналів про виконання декларованих реформ і настроїв у країні. У таких умовах інвесторам складно мати певні очікування щодо України. Як бачимо, на інвестиціях загалом теж поки можемо ставити хрест (крім тих, які завчасно обумовлені з конкретними покупцями об’єктів приватизації).

Іншою причиною не критикувати НБУ є оприлюднена цього тижня Кабінетом Міністрів України Постанова № 65 «Про затвердження Правил етичної поведінки державних службовців».

Відповідно до Правил тепер моральні засади діяльності державних службовців регулюються нормативним документом (що загалом є повною нісенітницею, оскільки моральність є нерозривною з її носієм, і її складові та прояви або наявні в особи, за народженням, вихованням, або їх немає).

Постанова визначає критерієм моральності дотримання принципів етики державної служби, визначених у ній. До них, зокрема, віднесено: служіння державі і суспільству, яке передбачає, з-поміж іншого, формування позитивного іміджу держави; гідна поведінка у вигляді ввічливості та дотримання високої культури спілкування, доброзичливість і запобігання виникненню конфліктів, недопущення, у тому числі поза державною службою, дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця; доброчесність, яка полягає в неприпустимості використання державного майна в особистих цілях та недопущенні конфлікту між публічними і особистими інтересами. Найцікавіший прояв моральності більше спадає на аморальний – йдеться про лояльність, яка передбачає добросовісність під час виконання рішень Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України та державного органу, в якому працює державний службовець, незалежно від власних переконань і політичних поглядів, а також утримання від будь-яких проявів публічної критики діяльності державних органів, їх посадових осіб. Політична нейтральність – недопущення впливу політичних інтересів на дії та рішення державного службовця тощо.

Хоча відповідальність за недотримання правил моральності в Постанові не деталізована, давайте спробуємо бути солідарними з нашими державними службовцями та не критикуватимемо Нацбанк .

Ознайомившись з цим документом, стає цікаво: губернатор Одещини припинить свій праймеріз-тур Україною з критикою Кабінету Міністрів? Адже його поведінка з точки зору цього документа може вважатися аморальною.

Тим не менше, документ офіційно прийнятий, і хтось із державних службовців із меншим рейтингом народної підтримки чи з меншою політичною вагою, ймовірно, припинить державну службу, виходячи саме з аморальної поведінки.

Однак є привід для оптимізму. Цього тижня Кабінет Міністрів України затвердив Концепцію подолання бідності до 2020 року. Документа, щоправда, на момент підготовки матеріалу не оприлюднено, але його основні посили озвучив міністр Розенко: рівень бідності за абсолютним критерієм, з нашої точки зору, в Україні буде знижено з 28 % до 15 % у 2020 році. Рівень бідності серед працюючого населення зменшиться з 18,5 % до 11 %. При цьому рівень безробіття зменшиться до 9 %.Частина бідного населення, охоплена програмами соціальної допомоги, збільшиться протягом п'яти років із 55 % до 65 %.

Не зовсім зрозуміла логіка збільшення частини населення, яке отримує соціальну допомогу на 10 % і в той же час скорочення загального показника бідності по країні. Ймовірно, зростання обсягу соціальних виплат за рахунок бюджету поки є єдиним «рецептом» Уряду для зростання «благополуччя» населення.

Очевиднішим із точки зору середньострокової стратегії вбачалось би зростання кількості робочих місць, рівня середньої та мінімальної заробітної плати. Тобто, через доходи, отримані з реального сектору економіки, а не за рахунок соцвиплат.

Оскільки мова зайшла про соціальну допомогу, то цього тижня в один день відбулися презентація Міністерством фінансів України програми верифікації (офіційно документ не оприлюднено, тому аналізуватимемо проект) соціальних виплат тимчасово переміщеним особам, а також підвищення тарифів на електроенергію для домогосподарств на 25 %. Доволі символічно, погодьтеся.

Справді, на сьогодні основна увага в питаннях верифікації приділяється переселенцям та особам, які постраждали внаслідок АТО.

Декілька цитат для розуміння проблематики:

Керівник управління верифікації та моніторингу виплат Міністерства фінансів України Андрій Рязанцев: «на рівні неперсоніфікованої інформації про фінансові трансакції ТПО виявилися добре помітні не властиві категорії переселенців операції. У їхній структурі вже на той момент було 80% пенсіонерів, які навряд чи могли отримувати гроші з банкоматів глибокої ночі або перебуваючи в Європі.

Ми досліджували офіційні дані про смертність фізичних осіб пенсійного віку на території Донецької і Луганської областей у 2013—2015 рр. За винятком окупованих територій. Коли частина території України перейшла під контроль збройних формувань, кількість пенсіонерів у прифронтовій зоні, яка контролюється Україною, знизилася. Але потім почався постійний приріст. У Донецькій області приріст становив 70% до кількості пенсіонерів, які залишилися на підконтрольній території, у Луганській — 50%. А рівень смертності знизився всього на 18%.

Якщо, звичайно, не брати на віру твердження, що на сьогодні Донецька й Луганська області є рекреаційними зонами, які поліпшують життя пенсіонерів, і тому кількість пенсіонерів там зростає, а їхня смертність — зменшується.

Станом на травень 2015-го 85% переселенців становили пенсіонери. Сьогодні на 1,7 млн переселенців ми маємо 1,1 млн пенсіонерів. Це кардинально не відповідає структурі українського суспільства. Інакше на вулицях прикордонних регіонів ми бачили б тільки людей похилого віку. Адже, згідно з даними, більшість з них виїхали в 30-кілометрову зону від лінії зіткнення. Друге питання — це структура сімей: на 1,7 млн переселенців припадає 1,35 млн сімей».

Міністр Розенко короткими фразами охарактеризував ставлення відомства до ініціатив Мінфіну – тональність риторики свідчить про повне «порозуміння»: «Те, що хоче робити Мінфін, нехай собі робить. Ніхто не проти їхніх методик, досліджень. Ми передамо їм усі бази. Немає питань. Не протиставляйте. Це робота, яку ми проводили паралельно. Ви думаєте, у нас один Мінфін може робити верифікацію? Ми це й без нього робимо. Щорічно, щомісяця, щодня... Це функціональні обов'язки і Мінсоцполітики, і Пенсійного фонду... Ми перевіряємо свої бази даних, виловлюємо мертві душі, відсіваємо подвійні виплати... Це наша поточна робота».

Підводка загалом зрозуміла, тож, перейдімо до того, які зміни підготував Мінфін у частині виплат та верифікації.

Однією Постановою Кабінету Міністрів України вносяться зміни відразу до декількох порядків:

1. Стосується Порядку оформлення і видачі довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

Відтепер не може вважатися фактичним місцем проживання особи адреса місцезнаходження органів державної влади, місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, інші приміщення, де такі особи фактично не проживають. Крім того, відтепер підставою для рішення про зняття з обліку таких осіб може бути інформація СБУ, Нацполіції, Державної прикордонної служби про тривалу відсутність особи за місцем проживання.

Загалом, якщо розглядати ці зміни абстраговано від реалій життя, то вони ніби не містять ризиків. Поряд з цим, ситуація може виглядати і таким чином, що особи, на яких поширюється дія цього положення, проживають у найманій квартирі, власник якої не має бажання, щоб органи (правоохоронні чи соціального захисту) використовували дані про те, що він здає житло в найм, тому просить наймачів не вказувати її як місце проживання (фіскальний ризик для орендодавця), у подальшому родина переселенців може і змінити місце проживання. У той же час органи соціального захисту, звернувшись до правоохоронних органів із запитом щодо перевірки інформації про фактичне місце проживання таких осіб, закономірно можуть отримати відписку, що виїздом за вказаним вами місцем встановлено, що зазначені особи там не проживають. Для цього уповноваженому представнику правоохоронних органів не завжди потрібно дійсно виїжджати на місце, оскільки до таких запитів та доручень ставляться як до другорядної роботи, на фоні зростання рівня злочинності та зниження розкриття злочинів.

Ряд змін внесено до Постанови «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (Постанова КМУ від 05.11.14).

З 1 квітня виплата (соціальна допомога та пенсії), ТПО, які перебувають на обліку, здійснюється виключно через рахунки в ПАТ «Ощадбанк». Банк до цього часу за власний рахунок виготовить платіжні картки, які є одночасно посвідченням переміщеної особи, міститимуть графічну та електронну інформацію про власника, його електронний цифровий підпис.

Дуже цікава норма, коли платіжний засіб стане документом, що посвідчує особу. Зрозуміло, що для його виготовлення необхідно особисто з’явитись у відділення «Ощадбанку» за місцем обліку, надати документи, що посвідчують особу, зразки підпису, а також пройти процедуру фотозйомки. Ймовірно, це один із способів живої верифікації: не прийшов – картку не отримав, не виготовив. Отже, виплата не нараховується та не виплачується. Строк доволі короткий – за 1 місяць це зробити буде, м’яко кажучи, складно, а якщо говорити реально, то неможливо в силу того, що поки відсутній погоджений між Пенсійним фондом, Мінсоцполітики та «Ощадбанком» порядок нанесення на платіжні карти графічної та електронної інформацій, плюс черги, плюс технічний етап виготовлення.

Якщо станом на сьогодні для здійснення операцій до поточного рахунку закріплена банківська картка, то термін її дії встановлюється на 6 місяців, і потім ця картка має бути перевипущена.

Загалом запропоновані зміни, а також сам процес верифікації начебто, виходячи з наведених на початку нашого огляду фактів, справді мають право вважатися обґрунтованими. У цьому питанні просто важливо, щоб ті люди, які дійсно на законних підставах отримують соціальні виплати, не стали жертвами чиїхось недопрацювань чи халатності при перевірці, аби цей процес не створював для них дискомфорту.

Водночас не варто забувати, що це тільки частина питання верифікації. Можливо, у цьому році Мінфін обмежиться виключно виплатами внутрішньо переміщених осіб. Усе ж варто розуміти, що можливості та людські ресурси обмежені.

Фото: tsn.ua

Однак слід пам’ятати і про субсидії. Звісно, піти на крок верифікації субсидій в умовах очікуваного зростання тарифів на газ, електроенергію та тепло, які нас очікують і в квітні, і у вересні (а платити за ними значні суми ми почнемо з жовтня), влада б не хотіла, оскільки це – розпалювання соціальних хвилювань.

Водночас для розуміння проблеми фінансування бюджетних видатків наведу слова міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Геннадія Зубка (хоча вони й не особливо стосуються питання верифікації, але відображають взаємозв’язок таких явищ, як субсидії, видатки бюджету, енергоефективність, верифікація соціальних виплат): «Без створення Фонду енергоефективності українська економіка не зможе ефективно зростати. Нинішня модель субсидіювання не дає можливості збільшити ресурси для проведення реформ в країні. Ми винесли на публічне обговорення Концепцію фонду енергоефективності. Його завдання дати відповідь на три питання – залучення субсидій на заходи з енергоефективності, зміна системи субсидій і створення мотивації для проведення таких заходів споживачами, а також питання взаєморозрахунків між учасниками енергетичного ринку».

Геннадій Зубко пояснив, що в 2015 році з держбюджету на виплату субсидій було виділено 14 млрд грн, у 2016 році на виплату субсидій закладено 35 млрд грн.

«У наступному році ми очікуємо що ця сума значно зросте. Економіка жодної держави не в змозі витримати такий тиск», – зазначив він.

«Україна споживає енергії втричі більше, ніж будь-яка інша країна Східної Європи. За його словами, енергоефективні заходи дозволять реально економити і зменшити втрати енергії до 15 % на підприємствах, які генерують теплову енергію, до 20 % на мережах, до 50 % на житлових будинках.

«Це величезний ринок енергоефективності, який відкритий до інвестицій. Його обсяг 40 млрд доларів. Цей ринок швидкоокупний», – підкреслив урядовець.

Такі слова, сказані, звісно, в контексті Фонду енергоефективності, яким управлятиме міністерство Зубка. Саме його відомство акумулюватиме кошти та розподілятиме їх між реципієнтами на реалізацію проектів з утеплення та модернізації. Для нас же в контексті соціальних виплат важливо розуміти, що при зростанні тарифів та подальшому зниженні доходів громадян обсяг витрат на субсидії за рахунок бюджету тільки підвищуватиметься. Як говорить пан Зубко, таке навантаження український кошторис не витримає, ще й у поєднанні з дефіцитом Пенсійного фонду. Як наслідок, ймовірно, репетиція у верифікації на відносно невеликій вибірці в 1,7 млн осіб надалі переросте у всеукраїнське турне по 15 млн громадян- отримувачів інших соціальних виплат та субсидій.

На завершення огляду поговоримо про норми споживання природного газу. 29 квітня 2015 року Кабінету Міністрів України прийняв Постанову №237 «Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників», якою норми споживання природного газу для осель, не обладнаних приладами обліку, було змінено з 6, 9 і 18 куб. м. (у залежності від типу споживання) на 3, 4,5 і 9 відповідно.

Дві фізичні особи та Громадська спілка «Асоціація газового ринку України» оскаржили зазначене рішення в суді.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2015 року було визнано незаконною та скасовано.

Зазначена Постанова була ухвалена зі значними порушеннями процедури: без громадського обговорення, за відсутності необхідних економічних розрахунків, попереднього невключення до переліку заходів нормотворчої діяльності на 2015 рік тощо. Однак основним каменем спотикання, на мою думку, було та залишається те, що суд визнав дискримінаційним сам факт існування диференціації споживачів на таких, які мають прилади обліку та які не мають. В обґрунтуванні йдеться, що це порушує норми Конвенції Ради Європи про захист прав людини. Наявність відповідних нормативів, у тому числі тих, що діють із 1996 року, фактично суд визнав незаконним, оскільки ці умови ставлять у дискримінаційне положення споживачів, помешкання яких обладнані лічильниками.

Ухвалою Вищого адміністративного Суду України касаційну скаргу ГКУ було відхилено, а попередні судові рішення залишено без змін.

Як вирішило вийти з ситуації профільне міністерство на 2016 та 2017 роки (інші строки не обговорюються, оскільки комерційний облік повинен бути до цього часу забезпечений вже на 100 %).

Наприкінці лютого поточного року на офіційному сайті відомства було оприлюднено для громадського обговорення проект регуляторної постанови з зазначеного питання.

Зокрема, запропоновано такі норми споживання та їх обґрунтування:

— 4,4 куб. м (раніше – 3 куб. м) людино-місяць для такого виду споживання природного газу, як плита газова за наявності централізованого гарячого водопостачання:

В обґрунтуванні зазначається, що проведений аналіз дев'яти газорозподільних компаній інформацію про фактичне споживання природного газу в розрізі абонентів за період вересня-грудня 2014 і січня-серпня 2015 за так званими «контрольними групами» абонентів (15 380 споживачів).

— 7,1 куб. м (раніше – 4,5 куб. м) людино-місяць для такого виду споживання природного газу, як плита газова у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання:

Аналогічне обґрунтування тільки для «контрольних групах» абонентів – 39 318 споживачів.

— 14 куб. м (раніше – 9 куб. м) людино-місяць для такого виду споживання природного газу, як плита та водонагрівач.

Навіть при тому, що міністерство пропонує брати за основу ці розрахунки та виписувати їх окремою Постановою, одночасно скасовуючи Постанову від 8 червня 1996 р. № 619 «Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» (раніше до неї вносилися зміни), при дотриманні формальностей у порядку та процедурі прийняття урядового документа, все одно зберігається та підстава для скасування, про яку зазначили суди в своєму рішенні восени, а саме: дискримінаційне положення споживачів природного газу, будівлі яких обладнані приладами обліку. Тому, якщо ініціатори попереднього судового розгляду, з подачі невдоволених трейдерів та газопостачальників, які вважатимуть недостатнім обсяг зростання нормативів, виявлять бажання оскаржити й цю постанову, то її юридична доля, ймовірно, буде аналогічною. Сподіваємось, що ці нормативи є результатом консенсусу між Міненерго та постачальниками, а відповідна постанова не буде оскаржена в подальшому.

Концепцію розвитку аеропортів в Україні залишимо на наступний тиждень (благо, декларативних документів у нас вистачає, що свідчить про високий творчий потенціал вітчизняного політикуму, принаймні в письменництві на пенсії або у відставці).

Андрій Вігірінський Андрій Вігірінський , Правник, аналітик
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter