Тарифні запитання на годину Уряду. Чи варто чекати відповідей?

16.03.15 Голова Верховної Ради України Володимир Гройсман під час брифінгу зазначив, що в п'ятницю, 20 березня, в ході години запитань до Уряду буде розглянуто питання тарифів та соціального захисту.

Фото: Макс Левин

ГО «Публічний аудит», користуючись нагодою, підготувала з цього приводу декілька запитань від громадськості. Щиро розраховуємо на відверті та правдоподібні відповіді, які цікавлять не лише нас, а й, дозволимо припустити (переконані), все населення України.

Розраховуємо на те, що народні обранці не залишаться осторонь та в інересах виборців озвучать хоча б частину з них.

Крім цього, пропонуємо всім охочим та небайдужим долучитись до цієї ініціативи, залишивши власні запитання на сторінці ГО «Публічний аудит», Facebook або ж надіславши їх на електронну адресу publicaudit@ukr.net.

Найцікавіші з них обіцяємо передати парламентарям.

Ми вважаємо, якщо Уряд вимагає у населення сплати тарифів за ринковими тарифами, то формування цих тарифів, а також звітність підприємств, які надають відповідні послуги, повинні бути відкритими та доступними для нас.

Українці мають право знати, за що платять!

«Електроенергія»

Структура виробництва:

1) атомні електростанції — 43,1 %;

закупівельна ціна ОР — 32 коп./1 кВт

2) гідроелектростанції і ГАЕС— 7,3 %;

закупівельна ціна ОР — 32,5 коп./1кВт

3) ТЕС і ТЕЦ— 49 %;

закупівельна ціна ОР — 74 коп.

4) інші — 0,6%.

Під закупівельною ціною мається на увазі вартість 1 кВт, залежно від способу виробництва. Цю ціну ДП «Енергоринок» електроенергії сплачує виробнику, викуповуючи увесь обсяг продукції.

У подальшому електроенергія відпускається постачальникам, які поділяються на постачальників за регульованими тарифами (Обленерго) та нерегульованими тарифами (суб’єкти господарювання, які отримали відповідні ліцензії).

Проблемні питання:

І. Ціна електроенергії, яка постачається з України в напрямку країн Європи: 1 кВт год на Оптовому ринку України коштує для постачальників за регульованими тарифами в середньому 60 коп. У перерахунку на середній курс гривні до євро протягом 2014 року 1 кВт/год = 3,5 євроценти. Разом з витратами на транспортування та оплатою вартості лоту на аукціоні кінцева вартість 1 кВт год становила 3,75 євроценти.

Ціни на електроенергію в країнах, до яких здійснюється експорт, — приблизно на рівні 7 євроцентів.

Прибуток експортера становить 100 відсотків.

Питання:

1. За яким тарифом сьогодні та яка стратегія Уряду в короткостроковій перспективі щодо встановлення тарифу на електроенергію для підприємств-експортерів?

2. Чому немає диференціації в цінах залежно від кінцевого споживача, в цьому випадку вітчизняного та іноземного?

3. Які реформи заплановані Урядом в цій частині ринку електроенергії?

ІІ. Закупівельна ціна електроенергії виробництва ДП НАЕК «Енергоатом».

У лютому-березні 2015 року ця ціна становила в середньому 33 коп./1 кВт год.

Підприємство виробляє 43 % усієї електроенергії.

Населення споживає 28 % виробленої в Україні електроенергії.

НКРЕКП підвищила тарифи на електроенергію для населення залежно від обсягу споживання до таких рівнів:

— до 100 кВт — 36,6 коп./кВт

— від 100 до 600 кВт—63 коп./кВт

— понад 600 кВт — 1 грн 40 коп./кВт

Питання:

1. Яка собівартість електроенергії виробництва ДП «НАЕК «Енергоатом»? (з урахуванням витрат, необхідних для завершення будівництва нових енергоблоків, виведення з експлуатації старих)

2. Чому Уряд не розглядає можливості створення механізму, за якого поряд з Оптовим ринком електроенергії України існуватиме структура, яка викуповуватиме електроенергію виробництва ДП «НАЕК «Енергоатом» за ціною, що буде співрозмірною з собівартістю (з урахуванням відрахувань на розвиток), та в подальшому реалізовуватиме її підприємствам, які вже безпосередньо забезпечуватимуть постачання кінцевим споживачам — населенню? (При цьому підприємства ТЕЦ зі значно вищою собівартістю виробництва енергії зосередять роботу на задоволенні потреб промислових споживачів).

Такий механізм був би прийнятним та зробив би рівномірним перехід до надвисоких для нашої країни тарифів.

Будь-які порівняння цін на електроенергію в країнах Європи для домогосподарств та для населення в Україні необхідно відразу відкидати.

Якби Уряд створив умови, за яких доходи населення також відповідали європейським, питання з оплатою підвищених тарифів не стояло б.

3. Яким чином Уряд стимулюватиме населення до економного споживання енергії (крім двозонних лічильників, які потрібно ставити за власні кошти (в основному) та використання світла з 23:00 до 07:00), які програми розроблені, а головне, які вже працюють і які результати?

Чи Уряд спромігся лише підняти тарифи, а адаптувати населення до цього часу не вистачило?

ІІІ. ДП «НЕК «Укренерго» – державна монополія у сфері передачі електроенергії від генеруючих джерел до енергопостачальних компаній (обленерго).

Середній тариф на передачу електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами, включаючи плату за централізоване диспетчерське управління, у 2015 році — 3 коп. за 1 кВт/год.

Згідно з даними Євростату, в Європі послуги електричних мереж становлять від 2,2 євроцента / кВт-год ( Мальта) до 9,6 євроцента / кВт-год (Іспанія).

Тариф ДП «НЕК Укренерго» становить близько 0,1 евроцента, що в 20 разів менше за тарифи, які мають місце в країнах Європейського союзу.

Питання:

1. Чому вартість послуг із передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами за експортними контрактами ідентична вартості внутрішнього транзиту?

Збільшивши тариф на транзит електроенергії за експортними контрактами до рівня хоча б 1 євроценту, фактично це становитиме близько 30 коп., в 10 разів збільшиться валовий дохід ДП «НЕК «Укренерго».

Тільки за рахунок підняття тарифу на експортні операції з продажу електроенергії можна забезпечити збільшення виручки компанії на 60-65 відсотків та, відповідно, Державного бюджету щонайменше на 200 млн грн (за умови збереження пропорційності розподілу коштів на виконання інвестиційних програм).

Природний газ

Інформаційні матеріали:

З 1 квітня 2015 року тариф на природний газ (транзит входить до його структури) для населення підвищено до 3600 грн/1000 куб. м, для споживачів із обсягом споживання до 2400 куб. м у рік, в опалювальний період, в інший час, а також для тих, хто цей обсяг перевищить, – 7188 грн за 1000 куб. м.

Згідно з прогнозним балансом споживання газу на 2014 рік населенням спожито 22,5 млрд м (включаючи потреби на виробництво теплової енергії для потреб населення, релігійних організацій та творчих спілок).

Згідно з прогнозним балансом споживання газу на 2013 рік населенням спожито 22,8 млрд м.

При цьому обсяг споживання в 2014 році повинен був скоротитися внаслідок анексії АР Крим та бойових дій на Сході України, а також у зв’язку зі зменшенням в 1,5-2 рази норми споживання газу для населення на підставі постанови КМУ від 06.08.2014 № 409 "Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування".

Питання:

1. Чому ці фактори не вплинули на показники обсягів споживання населення?

2. Скільки природного газу насправді споживає населення?

3. Яке відсоткове співвідношення у структурі споживання населенням газу власного видобутку та імпортного?

4. Чому тариф для населення Ви намагаєтеся прив’язати до «Ринкового тарифу» в цінах, визначених у доларі США? Якщо газ для потреб населення видобувається в Україні, НАК «Нафтогаз України» викуповує його у ПАТ «Укргазвидобування» за ціною, фіксованою в гривні? До чого тут долар?

5. Чому орієнтиром в ціні на природний газ для населення обрано вартість імпортного газу, в ціни якого включені прибутки всіх видобувачів, постачальників, витрати на транзит територіями інших країн? Де в структурі тарифу на газ, видобутий в Україні, ці затрати? Відповідно й орієнтир за ціною, обраний Урядом та НКРЕКП, необґрунтований.

6. Чому відмовилися від узгодженого (30 квітня 2014 року) МВФ та Україною поступового (щорічно до 2018 року) підвищення тарифів на газо- і теплопостачання та здійснили різке підвищення тарифів? Чиєю ініціативою це було? 

7. Як підняття тарифів співвідноситься з загальнонаціональним спадом економіки та зменшенням доходів населення?

8. Якщо зі слів заступника Міністра фінансів України Фудашкіна собівартість видобування газу в Україні аналогічна собівартості видобутку «Газпрому», а це близько 20 доларів, навіть за курсом 30 грн за долар це 600 грн/1000 м куб. Невже не було доцільно поступово підвищувати тарифи? Поясніть позицію.

9. В які терміни планується збільшити власний видобуток газу та модернізувати державні видобувні підприємства – за рахунок коштів, залучених від підвищення тарифів? Чому відповідні розрахунки не оприлюднено, які строки та етапи реалізації таких проектів? Хто відповідає за їх вчасне виконання?

10. Чи вплине збільшення обсягу власного видобутку, в перспективі на тариф для населення?

ІІ. Транзит газу в структурі тарифу для населення:

03.03.15 НКРЕКП з 1 квітня 2015 року, вдвічі підвищила тариф на транспортування природного газу для державної компанії «Укртрансгаз» – до 294 грн за тисячу кубометрів, що на сьогодні згідно з офіційним курсом гривні до долара (22 грн) становить $13 за 1000 куб.

Загальний тариф на транспортування природного газу збільшиться з 1 квітня майже на 80% – до 656,2 грн за тисячу кубів.

При цьому «Газпром» за транзит газу територією України сплачує 2,8 долара за 1000 куб. м за 100 км.

Питання:

Чи не здається Вам, що дохідність ПАТ «Укртрансгаз» потрібно підвищувати в першу чергу за рахунок транзиту міждержавного, а не за рахунок населення?

Опалення:

І. Тариф формується за нормами «КТМ 204 України 244-94», затвердженими Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993 року «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні».

Тариф за опалення 9,20 грн/м2 (для Києва) розраховано, виходячи з норми витрат теплової енергії 0,147 Гкал/м2 (КТМ 204 України 244-94, сторінка 89).

Норми «КТМ 204 України 244-94» розроблялися на підставі нормативів та рекомендацій 1979–1987 років та в частині норми витрат теплової енергії є вдвічі вищими за сучасні будівельні норми ДБН-в.2.6-31:2006.

Нові будинки мають значно менші втрати теплової енергії, відповідно й витрати на їх опалення менші, ніж на будівлі, що були побудовані за рядянських часів.

Разом з цим тариф без лічильника встановлюється один для всіх, незалежно від фактичних тепловитрат будинку, що може призводити до зайвих витрат коштів громадянами.

Заходи з цього приводу не вживалися. Необхідно піти Європейським шляхом та присвоїти всім будинкам категорії енергоспоживання і вже залежно від категорії встановлювати тариф.

Питання:

Який підхід застосовано до формування тарифу на опалення? Зважаючи на різні витрати енергії на опалення будинків, залежно від часу зведення та застосованих технологій ступеня енергозберігання, чи не здавалося б Вам за доцільне індивідуалізувати чи принаймні структурувати тариф на опалення? Чи розробляються такі підходи, коли будуть реалізовані?

Простіше кажучи, чому система діючих тарифів на опалення не враховує відмінності тепловитрат будинків? Які заходи вживаються з цього приводу, які плануються?

ІІ. При визначенні тарифу на опалення враховується лише площа (м2), при цьому не враховується об’єм приміщення (м3), чим створюються нерівні умови для власників квартир.

Мешканці квартир заввишки 4,8 м та 2,4 м платять однаково, використовуючи при цьому різну кількість теплової енергії, внаслідок чого власники менш комфортного житла дотують власників більш комфортного.

Тариф не повинен бути один для всіх, його треба диференціювати в тому числі залежно від висоти стель.

Питання:

Тариф на опалення без лічильника прив’язано до площі приміщення, але обсяг споживання теплової енергії залежить також від об’єму приміщення. Чи плануєте Ви врегулювати це питання та яким чином?

Прожитковий мінімум:

Прожитковий мінімум ще в 2013 році складав 1147 грн, тобто на сьогодні збільшення становить 71 грн (або 6 %), при цьому інфляція в 2014 році (індекс цін) опинилася на рівні майже 25 %, у лютому 2015 року — ще 5,3 %.

Мінсоцполітики моніторингом цін на споживання у домогосподарствах ще за січень 2015 року встановило, що на одну особу в місті тільки на їжу та комунальні послуги витрачається 1379 грн, не враховуючи непродовольчі товари та послуги (щонайменше ще 100 грн на місяць). Тож, про які 1218 грн може йти мова? До того ж, від вказаної суми залежить і розмір індексації зарплат, тобто чим нижчий прожитковий мінімум, тим нижчий розмір індексації доходів.

Усі нормативні акти застарілі, постанова КМУ про набір продуктів, який враховується при визначенні прожиткового мінімуму, датована ще 2000-м роком, як і власне Методика визначення прожиткового мінімуму.

Питання:

З яких цін виходили при розрахунку прожиткового мінімуму та мінімальної з/п для працездатних осіб у розмірі 1218 грн?

Андрій Вігірінський Андрій Вігірінський , Правник, аналітик
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter