Перспективи грошово-фінансової політики НБУ у 2015 році. Частина 2

Фінансування дефіциту Державного бюджету України та валютування НАК "Нафтогаз України".

Фото: Макс Левин

Витяг зі стенограми виступу Голови НБУ Валерії Гонтаревої у Верховній Раді України 16 січня 2015 року: «…кошти Міжнародного валютного фонду та інших міжнародних кредиторів у розмірі 9 мільярдів доларів були витрачені на повернення старих зовнішніх боргів. Більш ніж 20 мільярдів гривень з цієї суми пішли на потреби армії для проведення АТО. Інші були витрачені виключно на захищені статті бюджету – виплати зарплат і пенсій.

Але виникає запитання: а хто ще це міг зробити? Ринки капіталу для країни в стані війни закриті, і ніхто б із інвесторів цього більше зробити не міг.

Окрема історія з НАК «Нафтогазом». 8,6 мільярдів доларів були продані з резервів країни на потреби НАК «Нафтогазу».

Тому уряд збільшив статутний фонд НАК «Нафтогазу» на суму 104 мільярди гривень, які НАК «Нафтогаз» витратив на закупівлю газу та на розрахунки зі старими боргами, з «Газпромом» – на 3,1 мільярда доларів та з євробондами на загальну суму 1,7 мільярдів доларів.

Але ці кошти ніколи не виходили на ринок і не спричиняли тиск на гривню, як я неодноразово повторювала, тому що всі ці виплати ми робили за рахунок валютних резервів країни, але країна втрачала резерви, тому рівень валютних резервів досяг мінімального рівня з 2009 року і зараз складає 7,5 мільярдів доларів.

Але при цьому Національний банк вдвічі збільшив свій портфель державних цінних паперів, який на кінець року складає 317 мільярдів гривень або більш ніж 70 відсотків всіх локальних запозичень уряду, та загалом профінансував уряд та НАК «Нафтогаз» на суму 175 мільярдів гривень».

Зі слів Головного банкіра, проводячи прямі валютні операції з НАК «Нафтогазом України», в НБУ попереджували падіння цінності гривні, оскільки ці кошти не потрапляли в економічний обіг.

Насправді ж наслідком таких операцій було зменшення золотовалютних резервів, що саме по собі впливає на стабільність національної грошової одиниці.

Це спричинило збільшення Державного боргу перед НБУ, оскільки кошти, за які здійснювалась додаткова емісія акцій НАК «Нафтогаз України», залучались Урядом (від продажу ОВДП, які купив Регулятор).

За підрахунками ГО «Публічний аудит», погашення номінальної вартості цих ОВДП, а також обслуговування їх протягом десяти років обійдеться Державному бюджету в понад 240 млрд грн.

Тому, валютні операції, а також інші заходи, пов’язані з фінансуванням діяльності НАК «Нафтогаз України», напряму впливають на цінність національної грошової одиниці. Як би не намагались нам довести протилежне представники НБУ.

Наприкінці січня 2015 року НАК «Нафтогаз України» має здійснити черговий авансовий платіж за природний газ, припустімо, в обсязі близько $800 млн.

Якщо в січні 2015 року Україна не отримає траншів міжнародної допомоги, логічним наслідком цього буде чергове коливання національної грошової одиниці, а точніше – знову її знецінення та зменшення обсягу міжнародних резервів.

Якщо міжнародна допомога надійде та в повному обсязі буде спрямована в інтересах одного підприємства, ми отримаємо чергове свідчення того, що за благими намірами змінити щось у фінансовій політиці Держави насправді жодних змін не передбачено.

Оскільки на момент написання матеріалу НАК «Нафтогаз України» не повідомляє про підготовку до виплати авансового платежу за природний газ за лютий 2015 року, шляхом придбання валюти на міжбанківському валютному ринку, насправді такі дії не вчиняються.

Таку практику необхідно припинити не тільки на словах, але й на ділі. НАК «Нафтогаз України» повинен купувати валюту самостійно на міжбанківському валютному ринку незначними пакетами щодня. Це повноцінний суб’єкт господарювання України, якому необхідно припинити «підтягувати штанці», оскільки такі діє негативно впливають на здоров’я економіки країни загалом.

Окремо слід зупинитися на тому, як НБУ планує в поточному році припинити практику фінансування дефіциту Державного бюджету.

Міністерство фінансів України 06.01.15 провело перше в поточному році планове розміщення короткострокових та середньострокових державних облігацій терміном обігу 85, 715, 1800 днів під 14,25% за номінальною вартістю 900 млн грн, але за відсутності учасників аукціон не відбувся.

13 січня 2015 року Міністерство фінансів України вдруге в цьому році спробувало провести розміщення державних облігацій із терміном обігу 175, 728, 1792 під 14,25% річних на суму 900 млн грн. Оскільки подані заявки були з мінімальним рівнем дохідності 19%, аукціон знову не відбувся.

Із третьої спроби Міністерству фінансів 15 січня 2015 року вдалось провести розміщення державних облігацій із номінальний рівнем дохідності 17,00% на 76 днів на суму 3, 227 млрд грн. Було подано чотири заявки з рівнем дохідності 17 % – всі було задоволено.

16.01.15 Міністерство фінансів на планових аукціонах дорозмістило облігації внутрішньої державної позики на 2,424 млрд грн.

Ставка розміщення облігацій становила 17% річних. Кінцевий термін погашення облігацій – 1 квітня 2015 року.

На сайті Міністерства фінансів даних щодо покупців зазначених облігацій не опубліковано, але нескладно здогадатися, що це або НБУ, або державні банки (для імітування ліквідності цінних паперів Держави), які отримують найбільші обсяги короткострокового кредитування від НБУ для підтримання ліквідності, а також докапіталізовувалися в минулому році за рахунок основного акціонера – Уряду.

Якщо ми говоримо про практику припинення фінансування Державного бюджету України за рахунок операцій прихованої електронної емісії НБУ, то чому ж не доводити громадськості до відома найменування тих фінансових установ, які вкладають кошти в цінні папери під 17 % річних Уряду Держави, в якій прогнозований ріст інфляції перевищує купонний річний дохід цієї облігації, тобто це інвестиція собі в збиток.

Такі інвестиції не можуть здійснювати приватні фінансові структури, оскільки вони протирічать логіці ведення бізнесу. А ось державні установи, навпаки, можуть, оскільки їх менеджмент не зацікавлений у кінцевих високих прибуткових показниках діяльності, адже у випадку збитків вони власними коштами не ризикують, а на допомогу задля збереження іміджу завжди приходить бездонний гаманець – Державний бюджет.

Міністерству фінансів України варто спробувати провести аукціон із розміщення ОВДП між комерційними банківськими установами, інвестиційними підприємствами, при чому не допускати до участі в таких торгах банки з державною часткою у статутному капіталі та Національний банк. Лише в такому випадку гроші, якими наповнюватиметься Державний бюджет, відповідатимуть виробленим у країні товарам та послугам, а не будуть незабезпеченими електронними гривнями.

Висновки та пропозиції

У своєму виступі в п’ятницю Голова НБУ Валерія Гонтарева визначила для очолюваної нею установи такі стратегічні завдання.

«Перш за все цінова стабільність в державі – це завдання Національного банку.

Для цього треба переходити до режиму інфляційного таргетування. Але для нього повинні бути передумови. Перш за все треба зупинити фіскальне домінування – це неправильна монетарна політика, це політика бюджетного та нафтогазового таргетування. Тому монетарна політика на наступний рік з боку Національного банку буде дуже виважена.

Тому Національний банк планує приріст монетарної бази на 27 відсотків або на 91 мільярда та готовий оказати підтримку уряду, фонду гарантування та банківській системі України тільки в цих межах. Розраховано це, виходячи з інфляції 17,2 відсотка. Головний меседж, яким я хочу закінчити свій виступ».

У світлі таких повідомлень ГО “Публічний аудит” зазначає наступне.

Національний банк та його уповноважені посадові особи абсолютно чітко розуміють і, що найголовніше, розуміли у 2014 році, до чого призводить їх діяльність у сфері емітування безготівкової, готівкової гривні, дотування Державного бюджету, витрачання міжнародних резервів. Результати, які українці отримали на кінець минулого року у вигляді знеціненої вдвічі гривні, могли бути несподіваними тільки для простих громадян та закономірними для фахівців регулятора.

Оскільки керівництво НБУ усвідомлює причини, які викликали скачок інфляції в Україні та стрімку девальвацію гривні, єдине, що можна їм порекомендувати: припинити практику валютних аукціонів; визначати офіційний та середньозважений курс на підставі відомостей про обсяги та рівень торгів на міжбанківському валютному ринку; виважено підходити до питань рефінансування банків, вимагати реального підтвердження вартості предметів застави під кредит; обмежити валютне забезпечення НАК «Нафтогаз України»; зменшити пакет ОВДП, який планує викупити Регулятор, оскільки в умовах сьогодення повністю викорінити практику фінансування дефіциту Державного бюджету неможливо.

Стосовно прогнозів курсових коливань на валютному ринку, які очікуються в 2015 році, спробуємо виконати нескладний розрахунок:

– у 2014 році, зі слів голови НБУ, монетарна база збільшилась на 31 млрд грн; інфляція за результатами року становила 25%. Як це позначилося на курсі? Станом на 01.01.14 – 7,993 грн/1$, на 01.01.15 – 15,76 грн/1$.

– очікування 2015 року (дані офіційної особи НБУ) – приріст монетарної бази – 91 млрд. грн. (тобто втричі більше за офіційні дані 2014 року), інфляція – на рівні 18%.

Навіть якщо 18-ти відсоткова інфляція розрахована як наслідок збільшення монетарної бази на 91 млрд грн, цілком очікуваним курсом національної грошової одиниці, з яким ми можемо зустріти 2016-й рік, буде показник – 24-25 грн/1$ (за основу взято показник реального ринку іноземної валюти, а не ті курси, які існують виключно в офіційній звітності).

Крім цього, важливим для визначення цінності національної грошової одиниці в 2015 році буде обсяг надходжень іноземної валюти в обіг, а також ефективні дії регулятора щодо управлінню нею.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» передбачено такі показники, пов’язані з погашенням наявних зобов’язань та запозичень:

Так, у поточному році планується здійснити внутрішні запозичення на суму понад 112 млрд грн, жодна інша фінансова установа в Україні не володіє такою кількістю коштів, у тому числі й НБУ. Однак останній, на відміну від інших, володіє виключним правом здійснювати емісію, чим, власне, і забезпечить виконання Державного бюджету в частині внутрішніх запозичень.

Близько 300 млрд. грн. – це еквівалент зовнішніх запозичень. Якщо їх розраховували за «середньозваженим курсом», обсяг запозичень у поточному році повинен сягнути близько $18 млрд.

Натомість погасити необхідно близько $10 млрд.

Таким чином, ті кредити, які Україна може отримати, важливо спрямовувати на цілі, які пожвавлять міжнародну торгівлю, дадуть можливість українському бізнесу та промисловості розвиватись і забезпечувати грошовий обіг товарно-підкріпленими коштами. 

Андрій Вігірінський Андрій Вігірінський , Правник, аналітик
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter