ГоловнаБлогиБлог Андрія Рибалка

Facebook: від перспективи до загрози

Є категорія людей, яких я називаю технооптимісти. Люди, які вірять, що технології змінюють суспільство на краще. Пригадую, як десь в 2010 році вони із захватом розповідали, що вже через років п'ять традиційні ЗМІ відімруть. Настане епоха соціальних мереж і суспільство позбудеться диктату власників телеканалів, великих інформаційних холдингів та редакцій газет. Адже кожен юзер тоді буде сам собі журналістом! Соціальні мережі знімуть бар'єри в обміні інформацією і нарешті запанує справжня свобода слова.

Фото: bankomet.com.ua

На початку все було схожим на те. Користувачами соціальних мереж в першу чергу став "креативний клас" – люди з достатнім інтелектуальним потенціалом та рівнем доходів. Facebook став вільною платформою громадських діячів, журналістів, політиків для обміну інформацією та ідеями.

Авторитарні режими виявилися безпорадними перед мережею і не знали, як протидіяти їй. Всі пригадують, як з допомогою Facebook творилася "арабська весна", та і в українському Майдані він відіграв не останню роль.

В Україні були свої особливості соціальних мереж. Коли в світі все більше панував Facebook, в нас великою популярністю користувалися російські мережі. "Вконтактє" для молоді, яка хоче обмінюватися мемами та піснями, та "Однокласники", де старше покоління обмінювалося рецептами. У нас Facebook зберігав свою умовну елітарність до 2017 року, коли в умовах військової та інформаційної агресії російські мережі були заблоковані. У 2019 році користувачами Facebook стали 13 млн. українців. Соціальна мережа стала дійсно масовою в Україні, як і в світі. Та чи збулася ідеалістична мрія моїх друзів-технооптимістів?

Велика кількість людей завжди більш цікава для тих, хто хоче впливати на суспільство. А от збільшення кількості юзерів не переросло в якість. Рівень критичного мислення та інтелектуального потенціалу середнього користувача соціальної мережі впав, а простір для маніпуляцій зріс. Сьогодні згадки новин про Facebook, як правило, не про перспективи, а про загрози та проблеми.

Авторитарні режими пристосувалися до нових умов. До нашого лексикону увійшло слово "фейк". Брехня великих ЗМІ існувала завжди, але її джерело було персоніфікованим. Наприклад, в 2004 році "Пора" випустила наліпки з логотипами провідних національних телеканалів з попередженням "Вони брешуть!". А хто бреше зараз? На вибори впливають фабрики ботів, проплачені блогери та коментатори. Брехня не зникла, просто стала більш анонімною.

З'явилися й інші проблеми. Тривогу викликає приховане стеження за користувачами та збір їх даних. Досі немає відповіді, де межа між свободою слова та цензурою у Facebook. Хтось скаржиться на засилля у мережі "мови ворожнечі", а хтось на несправедливе блокування. Вже не кажучи про те, що мережа виявилася чудовим інструментом для шахраїв, шантажистів та інших злочинців.

Мрія про "інформаційний комунізм" зазнала краху, а також породила нові проблеми, які ми маємо вирішити. І справа тут не в тому, що розробники с недопрацювали своє творіння. Воно дійсно дуже революційне. Справа в тому, що технології змінюють світ навколо людини, але не саму людину. Брехня і прагнення маніпулювати масами були і в часи Геродота. Неправдивими чутками ділилися напевно і в епоху енеоліту. Просто раніше необхідно було знайти співрозмовника, а сьогодні достатньо натиснути кнопку "репост".

Виявилося, що концепція всезагальної рівності провальна не лише в економіці, а й в світі інформації. І криза Facebook нагадує, що суспільству потрібна еліта, а свобода завжди іде поруч з відповідальністю.

Андрій Рибалко Андрій Рибалко , Громадський діяч, голова Всеукраїнської громадської організації "Молодий Народний Рух"
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook і Twitter