Росія не обмежена в застосуванні найширшого спектра інструментів, щоб повернути політичний вплив в Україні. Владна еліта в сучасній Росії досі марить геополітичним проектом "руского міра", який забезпечив би панування московської неоімперії на пострадянському просторі.
Про це пише "Укрінформ" з посиланням на EU Political Report.
Незважаючи на зростання проблем усередині самої Росії, які загрожують її внутрішньополітичній стабільності і єдності 85 суб'єктів федерації, саме незалежність України залишається в топі порядку денного кремлівських стратегів.
Невблаганний шлях Києва до остаточного відриву від Росії спровокував шалену тривогу й агресію, що спонукає Росію до спроб переламати цей процес. Російський уряд буде прагнути будь-якою ціною заблокувати європейські та євроатлантичні прагнення України і повернути її назад в орбіту свого впливу, аби, врешті, перетворити на залежну територію.
Для цього використовуються різні інструменти внутрішнього і зовнішнього тиску у військовій сфері, сфері безпеки, а також у політичній, фінансовій, економічній, торговельній, енергетичній та інформаційній сферах. Скоординована стратегія полягає в досягненні головного завдання російської гібридної війни, а саме дестабілізації України.
Безпосередньою метою цієї дестабілізації є "перезавантаження" української влади протягом запланованих на 2019 рік президентських і парламентських виборів. Хоча плани Росії спровокувати дострокові вибори у 2015-2017 роках провалилися, цього року Москва сподівається привести до влади проросійські і популістські сили, які своїми діями сприятимуть систематичній внутрішній руйнації української державності.
Це було б ідеальним розв'язанням "українського питання" для Кремля - метою, над якою напружено працюють і політологи, і спецслужби. Є три основні сценарії:
Перший сценарій - "реванш". Розроблений російськими політтехнологами і спецслужбами, він розглядається як найсприятливіший для Москви і передбачає зміну керівництва України за принципом "хто завгодно, крім Порошенка", зважаючи на той факт, що відносини Росії з київською владою на надзвичайно низькому рівні.
Якщо не вдасться забезпечити прихід лояльного до Росії президента, Москва спробує домогтися обрання до наступного складу Верховної Ради якомога більшого числа проросійськи налаштованих депутатів.
Згідно з цим сценарієм, наступними кроками будуть:
1) відновлення міждержавного діалогу з новим українським керівництвом у 2019-2020 роках.
2) Початок прямих переговорів між українською владою і представниками так званих "ДНР" і "ЛНР" на сході України, чому сприятимуть демонстративні дії Росії з розгортання миротворчої місії.
3) "Федералізація" України шляхом внесення змін у Конституцію України.
4) Реінтеграція злоякісних "республік" у "нову" Україну в статусі особливих автономних або федеральних суб'єктів.
Сценарій №2 - "резерв". Він передбачає, що умовні "антиросійські сили" збережуть владу в Україні:
- Визнання Росією так званих "ДНР" і "ЛНР" і підписання з ними низки політичних і економічних угод і домовленостей у галузі безпеки, зокрема про надання військової допомоги в разі агресії з боку третіх країн.
- Запуск плану "Російська весна 2.0", тобто створення нових осередків напруження в так званих "російськомовних" регіонах України, провокування хаосу, аналогічного подіям початку 2014 року; перетворення народної опозиції до влади на масові заворушення зі значними жертвами.
- Консолідація представників проросійської частини українського парламенту і бізнес-еліт і проголошення ними "народного уряду України", який звернувся б до Москви по допомогу у вирішенні "внутрішнього конфлікту".
- Відповідь Росії на це звернення і надання "стабілізаційної допомоги" шляхом розгортання на "бунтівній" території України обмеженого військового контингенту, що складається з 1-го і 2-го армійських корпусів, де росіяни виступали б "радниками", яких запросила так звана "законна влада", з метою мінімізувати можливі претензії до Росії з боку міжнародної спільноти.
Існує також так званий "перехідний сценарій №3", спрямований на повномасштабну дестабілізацію України ще до завершення виборчого циклу як засіб зміцнення позицій проросійських сил, які прагнуть повернутися до влади.
У контексті цього "перехідного сценарію" натхненником ідеї "руского міра" і творцем концепції "Новоросії" є помічник Путіна Владислав Сурков, який представляє Росію на переговорах з приводу України зі спеціальним представником Державного департаменту США з питань України Куртом Волкером.
Сурков, як і керівники Міністерства оборони Росії, військової розвідки і ФСБ, вважає, що Росії необхідно до кінця березня 2019 року дотримуватися тактики посилення військово-політичного напруження і в центрі України, і в зоні військових дій на Донбасі та Азово-Чорноморському регіоні, а також спровокувати зниження рівня підтримки України з боку міжнародної спільноти, зокрема США.
Солідарність Вашингтона з Україною вкрай дратує Росію, як і послідовна проукраїнська позиція Курта Волкера. Волкер не бачить жодних можливостей скасувати санкції Заходу проти Росії 2019 року.
На початку січня цього року експертна група Суркова у своєму аналітичному звіті про формат переговорів Суркова-Волкера описала спецпредставника США як надзвичайно проукраїнського політика, який використовує будь-яку можливість прямого контакту з президентом США, радником з національної безпеки, держсекретарем, а також лідерами республіканців і демократів у Сенаті і Конгресі, щоб просувати питання американської підтримки України.
Сурков вважає, що США, НАТО і ЄС зацікавлені в політичній, соціальній та економічній стабільності України та вважають Київ ключовим партнером у військовій доктрині США і НАТО в Східній Європі. Він зазначає, що віце-президент Майк Пенс, радник президента Трампа з національної безпеки Джон Болтон і держсекретар Майк Помпео будуть і надалі підтримувати пропозиції президента України про постачання Києву зброї.
Вашингтон має намір уважно стежити за виборчим циклом в Україні і планує визначити, чи здатна країна захистити себе, стабілізувати внутрішньополітичне та соціальне становище, домогтися зростання ВВП не менш ніж на 5% і поліпшити умови ведення бізнесу в країні.
З іншого боку, аналітики Суркова пропонують зробити наступні кроки, щоб нашкодити співпраці США і України:
1) Зміна тактики військових дій на лінії зіткнення з більш активним використанням диверсійно-розвідувальних груп. За словами російських експертів, Волкер неодноразово висловлював стурбованість з приводу важелів впливу Росії, зокрема, питання обміну полоненими, контролю над інтенсивністю обстрілів у зоні бойових дій і блокади, що означає скорочення постачання паливно-мастильних матеріалів українського війська.
2) Здійснення актів диверсії на стратегічних складах озброєнь і боєприпасів, а також сховищах палива по всій території України з одночасним скороченням постачань в Україну російського та білоруського дизельного палива.
3) Підтримка наступальної позиції радикальних груп Російської Православної Церкви (колишньої УПЦ МП) у Центральній і Західній Україні, особливо в Закарпатській області, на Буковині й у Тернопільській області.
4) Просування ідеї можливого припинення війни й обміну ув'язненими за умови приходу до влади в Києві "політиків", які є "друзями Росії в Україні". За даними групи Суркова, 13% громадян України стабільно підтримують цей варіант, а майже 50% ще не визначилися з вибором.
5) Розпалювання конфліктів між 7 топ-кандидатами в президенти.
Російські спецслужби розробляють плани залучення жителів так званих "ДНР" і "ЛНР" до участі в кампанії дискредитації української влади, а також заохочення їх активної участі у виборах. Команда Суркова також може просувати ідею злиття двох квазіреспублік Донбасу з метою посилення тиску на український уряд після парламентських виборів, щоб, нарешті, забезпечити їх офіційне визнання, а потім розгорнути на Донбасі миротворчу місію.
Менш ніж за 6 тижнів до дня голосування в першому турі президентських виборів Росія має масу карт, які вона може розіграти.