Північно-Корейський лідер може виявитись наживкою в пастці, яку Дональд Трамп створив сам для себе. Полюючи на Нобелівську премію миру за дружбу з Кім Чен Ином американський лідер показав на саміті «Великої сімки» в Канаді, що готовий розсваритись з усім світом.
Звісно, набагато краще, що Трамп вирішив все-таки домовлятись, а не стріляти американськими ракетами по КНДР – хоча такий сценарій ще зовсім нещодавно був дуже імовірний.
Нагадаємо, ще 23 вересня 2017 року лідер США, коментуючи виступ глави північнокорейського МЗС Лі Ен Хо, заявив, що КНДР мовляв, довго не проіснує. «Щойно слухав, як в ООН виступав міністр закордонних справ Північної Кореї. Якщо він висловлює думки коротуна з ракетою, то вони довго не протягнуть», - зазначив тоді Трамп.
Тоді Лі Ен Хо пригрозив США нанесенням ракетного удару у відповідь на образи свого лідера Кім Чен Ина. Міністр стверджував, що Трамп - «психічно неврівноважена людина, яка страждає манією величі» і «Трамп взяв курс на самогубство».
У вересні минулого року Лі Ен Хо знов попередив, що якщо в результаті збройного протистояння між двома країнами «загинуть невинні американці», то «Трамп буде нести повну відповідальність» за це. Тоді на фоні хаотичних і образливих публікацій Трампа навіть заяви міністра закордонних справ непередбачуваної Північної Кореї виглядали набагато дипломатичнішими, аніж США. Здавалося, що лідери двох держав «грали в покер через соцмережі» і перевіряли хто з них блефує.
Якщо Трамп і прикидався, то схоже, що дуже переконливо: серед двох лідерів ядерних держав своєю непередбачуваністю і хаотичністю Трамп переграв навіть Кім Чен Ина. Сьогодні ж американський президент хоче закріпити свою перемогу усіма можливими способами: від пам’ятних монет до офіційних зустрічей і обіцянок Нобелівської премії миру, яку Трампу завчасно прогнозують представники його ж партії.
Чи замінить Трампу КНДР «Велику сімку»
Тиждень тому замирення КНДР дійсно виглядало як справжня дипломатична перемога Дональда Трампа, з якою не могли посперечатись навіть найбільш критичніші до американського президента ЗМІ. Навіть його головні опоненти - демократи, завмерли від подиву. Але здається, що красивий статус “миротворця” Трамп особисто закреслив гучною сваркою з усім світом.
Президент Франції Емануель Макрон не помилився, коли заявив, що США швидко рухаються в сторону світової ізоляції.
Компанія Кім Чен Ина та Володимира Путіна - не найкращий вибір для міжнародних відносин. І особливо для Білого Дому. Але за останні кілька днів ми стали унікальними свідками того, як американському президенту вдалось зробити дві історичні події за кілька днів: організувати саміт з непередбачуваним і інфантильним комуністичним лідером Північної Кореї. А також вперше в історії зірвати саміт G7, не підписавши фінального комюніке - організації, яка створена у 1975 році за безпосередньої участі США. Як відомо, тодішня перша зустріч на рівні міністрів фінансів п'яти країн (США, Великобританії, ФРН, Канади, і Франції) відбулася з ініціативи саме американського президента Ніксона і міністра фінансів США Шульца в березні 1973 року у Вашингтоні, в бібліотеці Білого Дому.
Тепер же Трамп став першим американським лідером, який відмовився підписати підсумкове комюніке уже 44-го саміту.
Лишається тільки споглядати, яка із цих історичних подій виявиться важливішою для світу.
Що в цій історії має насторожити Україну
4 червня прокурори з команди РобертаМюллера звернулися до суду з вимогою переглянути умови перебування на свободі колишньогокерівника передвиборного штабу Трампа Пола Манафорта. Фактично це прохання пройого арешт. За словами прокурорів, Манафорт чинив тиск на двох свідків у йогосправі. А вже 7 червня з'явилося повідомлення, що судове засідання з цьогопитання відбудеться 15 червня.
Також в цей день спецпрокурор Роберт Мюллерофіційно пред'явив нові звинувачення Манафорту і його багаторічному співробітнику Костянтину Килимнику. Їм пред'явлено звинувачення в змові з метоюперешкоджання правосуддю шляхом тиску на свідків. Новий обвинувальний висновок складаєтьсяз 32 сторінок і детально описує роботу цієї пари на «проросійського президента Януковича» і «проросійську Партію Регіонів».
Нагадаю, що Килимник з 2005 по 2014 роки був перекладачем Манафорта і фактичним керівником його київського офісу. Згідно з обвинувальним висновком, Килимник разом з Манафортом займалисьпідкупом європейських політиків з метою створення позитивного образу Януковича, а також були задіяні у ряді інших політичних афер на підтримку проросійського впливу в Україні.
З таким розкладом Україні вже дуже скоро варто чекати поновлення хвилі публікацій в міжнародних ЗМІ з логічними запитаннями: де документи на Манафорта? Як відомо, ім’я Манафорта фігурувало в так званій «амбарній книзі» Партії Регіонів. Свого часу українські спецоргани довго не могли вирішити, хто саме займеться розслідуванням цих документів, поки САП остаточно не відправив їх у розпорядження ГПУ. Очікувалось, що справу продовжить Управління спеціальних розслідувань ГПУ під керівництвом Сергія Горбатюка, яке безпосередньоі займається державною зрадою Януковича. Але із 34-х провадженнь по злочинам колишніх високопосадовців 4-и провадження, попри офіційні запити, довгий час не могли потрапити до спецуправління і лежали на столі у Генпрокурора Юрія Луценка. Із них 3-и провадження безпосередньо пов'язані з Полом Манафортом. Так було до публікаційв New-York Times
На початку травня в американських медіа в черговийраз задались питанням: а де власне українська частина доказів проти Пола Манафорта? Як стверджували в «New-YorkTimes», Україна пожертвувала розслідуванням справи Манафорта заради "Джавелінів" та прихильності адміністрації президента Трампа. Водночас, за словами заступника Луценка Євгена Єніна, жодної заборони на розслідування цієї частини справи немає.
“Ані американські правоохоронці, ані ФБР, ані Мюллер, до ГПУ з жодними запитами про правову допомогу у зв’язку зі справою Манафорта незвертались. Тобто і «забороняти» не було що в принципі”, - написав Єнін у себе у Фейсбук.
Зрештою, керівництво ГПУ передало спецуправлінню Горбатюка 3-и провадження, в яких згадується Мафорт. Тепер у спецгрупи прокурорів є 33 провадження по злочинам колишніх високопосадовців. Що це означає? Це означає,що однієї справи досі не вистачає. І ще одне провадження, за підозрою Олени Лукаш, ГПУ вирішило передати до НАБУ. Спецгрупа Горбатюка наразі оскаржує такерішення.
На початку травня Генпрокурор Юрій Луценко, коментуючи ситуацію із документами проти Манафорта і співпрацю з американськими партнерами, заявив, що США мають зробити перший крок. «М'яч на боці США... (Ми) не можемо завершити наше розслідування без їхніх результатів, тому що нам потрібна інформація. Я планую провести переговори з представниками ФБР, зокрема, ми поговоримо про спільну групу з розслідування»,– сказав Луценко в інтерв’ю "Reuters", коментуючи статтю в "New-York Times".
Коментуючи для LB.ua заяви Роберта Мюллера, оприлюднені 8 червня, заступник Луценка Євген Єнін повторив слова свого керівника. Додавши при цьому, що українська прокуратура все ще не отримувала жодних запитів від американських колег стосовно “чорної бухгалтерії” Партії Регіонів.
Зрештою, тут варто варто погодитись і не забувати, що суперечки республіканців та демократів – це внутрішні справи суверенної держави. І втручатись туди без запрошення не варто.
Важко спрогнозуватиякими будуть майбутні відносини України та САШ в сьогоднішніх реаліях. Але, що можна сказати на 100 % так це те, що Дональд Трампа - це ще не вся Америка. І, схоже, що у цього президента у самого великі проблеми зі Сполученими Штатами.
Водночас, якою насправді сьогодні є розстановка сил між демократами і республіканцями можна буде зрозуміти вже цієї весни, під час проміжних виборів у Конгрес США.
До речі, як би це іронічно не звучало, але попри звинувачення Трампа демократами, що саме росіяни допомогли йому виграти президентське крісло, але у березні цього року американський лідер пообіцяв, що не дозволить Росії знову втрутитись в американський виборчий процес. "Ми не хочемо, щоб наша система голосування була будь-яким чином уражена. Ми цього не допустимо. Ми сильно будемо цьому протидіяти”, - пообіцяв він.
Якщо Трамп дійсно не дасть Москві втручатись і у ці, майбутні вибори, то буде цікаво подивитись на реальні шанси у республіканців під керівництвом нинішнього президента.