Франк-Вальтер Штайнмаєр заступив на посаду федерального президента Німеччини.
У неділю, 19 березня, його попередник Йоахім Гаук офіційно передав посаду голови німецької держави колишньому міністру закордонних справ країни, пише DW.
Гаук і його цивільна дружина Даніела Шадт прийняли Штайнмаєра і його дружину Ельке Бюденбендер в палаці Бельвю (офіційна резиденція президента ФРН).
Церемонія приведення до присяги нового федерального президента відбудеться в бундестазі 22 березня. Однак уже з півночі 19 березня 61-річний Штайнмаєр офіційно обіймає цю посаду.
12 лютого Федеральні збори обрали Франка-Вальтера Штайнмаєра 12-им федеральним президентом Німеччини. 17 березня в палаці Бельвю пройшли урочисті проводи 77-річного Йоахіма Гаука, який обіймав пост голови держави з 2012 року.
За традицією, після відходу зі свого поста федеральний президент фактично залишається чинним політиком. Як і всім попереднім президентам Німеччини, Гауку буде виплачуватися утримання в розмірі його колишньої зарплати, так звана "почесна зарплата". Крім того, колишньому голові держави надається право мати свій власний офіс, держава виділяє кошти для оплати роботи керівника цього бюро і особистого секретаря.
Заради обрання президентом Штайнмаєр пішов у відставку з посади голови МЗС ФРН в січні цього року. Його наступником став Зігмар Габріель, який до цього обіймав посаду голови Соціал-демократичної партії Німеччини.
У неділю новим лідером СДПН обрали Мартіна Шульца - колишнього голову Європарламенту.
За його кандидатуру проголосували 100 відсотків учасників позачергового з'їзду німецьких соціал-демократів. На з'їзді Шульца також офіційно висунуто кандидатом у канцлери. Вибори в Німеччині відбудуться у вересні.
Федеральний президент Німеччини виконує представницькі функції - він представляє ФРН на міжнародній арені і акредитує дипломатичних представників. Крім того, він володіє правом помилування ув'язнених.
У його офіційні функції входить: підписання і оприлюднення федеральних законів (при цьому він має право здійснювати конституційний нагляд за законотворчою діяльністю); висунення кандидатури федерального канцлера на розгляд парламенту, затвердження федерального канцлера на посаді і звільнення його з посади; затвердження на посаді і звільнення з посади федеральних міністрів за поданням федерального канцлера; затвердження на посаді і звільнення федеральних суддів, федеральних службовців, офіцерів і унтер-офіцерів. У цих випадках він є лише виконавцем рішень, прийнятих іншими органами влади.