Як ми вже знаємо, з моменту запровадження на території України карантинних заходів Кодекс України про адміністративні правопорушення доповнено статтею 44–3 “Порушення правил щодо карантину людей”. Щоби зрозуміти ситуацію, яка склалася в умовах карантину, необхідно проаналізувати практику прийнятих рішень українських суддів за новою статтею Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме 44–3 “Порушення правил щодо карантину людей”.
Диспозицією ст. 44–3 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України “Про захист населення від інфекційних хвороб”, іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Тобто, відповідальність за цією статтею настає за порушення конкретних правил та норм, які слід більш детально дослідити.
Логічно, що для визначення випадків порушення карантину, спочатку потрібно розтлумачити саме значення терміну “карантин людей” та “санітарно-протиепідемічні правила та норми”.
Закон України “Про захист населення від інфекційних хвороб” термін карантин визначає як адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовують для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Щодо санітарно-протиепідемічних правил і норм, то тут слід розуміти нормативно-правові акти (накази, інструкції, правила, положення тощо) центрального органу виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сфері охорони здоров’я, вимоги яких спрямовані на запобігання виникненню та поширенню інфекційних хвороб.
Кабінет Міністрів України на період карантину початково встановив лише декілька обмежувальних заходів. Згодом перелік обмежень розширили завдяки змінам до відповідних нормативних актів.
Саме розуміння термінів та конкретних правил разом з обмежувальними заходами є важливим, бо відповідальність може настати виключно за їх порушення.
Слід звернути увагу, що органи місцевого самоврядування можуть самостійно запроваджувати обмеження, які так само можуть бути більш жорсткими аніж правила, які встановив Кабінет Міністрів.
Тобто, для конкретного встановлення факту порушення особою ст. 44–3 КУпАП слід керуватися рішеннями органів місцевого самоврядування щодо питань боротьби з інфекційними хворобами також (якщо такі рішення були прийняті).
Наприклад, такими рішеннями місцеві органи можуть зобов’язати мешканців населеного пункту з’являтися в громадських місцях лише в засобах індивідуального захисту.
Якщо ж мова йде про адміністративну відповідальність, логічним буде дослідити питання як саме будуть оформлені справи про адміністративні правопорушення за ст.44–3 КУпАП?
Так, згідно з Інструкцією щодо оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в поліції суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, які зазначені у відповідній статті КУпАП, за якою складено протокол.
Стаття 44–3 КУпАП відсилає нас до інших законодавчих актів, які встановлюють конкретні обмеження та правила, порушення яких може вбачатися в діях тієї чи іншої особи.
Тобто, у такому випадку службова особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення має володіти конкретними нормативними актами для того, щоби викласти суть правопорушення, як того вимагає законодавство.
До того ж, навіть за умови порушення процедури складання протоколу та подальшого направлення справи до суду, такий протокол не є доказом вчинення особою адміністративного правопорушення.
До протоколу обов’язково мають бути долучені пояснення особи, яка притягається до відповідальності, матеріали відеофіксації вчиненого правопорушення, пояснення свідків.
Тому, якщо на вас було складено протокол за статтею 44–3 КУпАП (порушення правил щодо карантину), звертайтеся до адвокатів BARRISTERS! +38(098)589 47 10.