Відомий банкір, а нині чиновник Дубілет запропонував переписати українців електронно, зібравши дані мобільних операторів і реєстрів. Підрахунки мають проводитися за допомогою математичної моделі — якої саме поки не уточнили.
Однак, соціологи впевнені, що попри діджиталізацію є речі, які мають залишатися незмінними. Ручний перепис населення — одна з них. Експеримент над класикою – це не історія про економію грошей, а історія про те, що ми не знатимемо про нашу країну нічого — ані дійсний склад населення, ані його вік, зайнятість, цінності, плани і т.д.
А під час війни та нестабільної політичної ситуації це особливо небезпечно.
Як збираються провести перепис?
Ніхто не ставить під сумнів необхідність цього дослідження в Україні. А от сама форма його проведення викликала справжній шквал суперечок та обговорень. А все через інноваційну модель, за якою пропонують провести так званий електронний перепис населення.
Замість традиційного опитування Дубілет планує працювати в чотири етапи. Спершу отримати від мобільних операторів анонімну інформацію про кількість користувачів та місце їх розташування. Другий етап – добрати інформацію в державних реєстрах дітей та пенсіонерів, зокрема РАЦС та Пенсійного фонду. Мовляв, ці групи не так часто користуються мобільними послугами, тож їх чисельність краще визначати з офіційних джерел.
Насамкінець Дубілет пропонує провести опитування, яке визначить, скільки в середньому сім-карт припадає на одну людину. А далі – ці дані закидають у математичну модель, і вираховують результат.
"Звісно, цей метод не дає відповіді на більш спеціалізовані питання. Однак я вважаю, що для них, коли вони виникнуть, можна придумати точкові та більш дешеві способи дослідження, – пояснює міністр-інноватор у своєму дописі на Фейсбуці . – Можна проводити соціологічні опитування, роботу з електронними реєстрами або знайти інші незвичайні джерела. Наприклад, для вивчення мовного питання можна подивитися статистику банкоматів ПриватБанку".
У своїй ідеї Дмитро Дубілет також планує зекономити 2-3 мільярда гривень на такій роботі.
"Його (перепису – ЛБ) проведення було заплановано на кінець наступного року, і в бюджеті на нього було передбачено 3.4 млрд грн. Перепис — це важливий захід. Ось тільки нас не покидало відчуття, що в такому форматі це — недозволена розкіш для України", – пояснює мотивацію Дубілет.
Електронний перепис населення випередив звичайний і в часі. Дмитро Дубілет обіцяє оприлюднити результати вже цьогоріч.
Що таке перепис населення і коли він проводився востаннє?
Перепис — це збір інформації про населення країни. У традиційному варіанті це виглядає так: спеціально навчені люди (соціологи чи працівники статистичних служб) ходять від квартири до квартири і опитують людей про їхній вік, роботу, родину, освіту, національність, релігійні погляди, плани щодо еміграції тощо. Всі дані фіксуються і після загальної обробки дають повну картину того, як і чим живе країна.
Такий прямий контакт з людьми може дати про населення більш точну інформацію, ніж будь-які реєстри (звісно ж, якщо люди спеціально не брехатимуть у відповідях). Цінність традиційного перепису ще й у тому, що можна дізнатися не тільки де люди зареєстровані, а й де вони насправді проживають, що часто в сучасних реаліях не сходиться (наприклад, прописані в селі, а орендують квартиру в місті). До того ж, Україні давно час дізнатися точні дані про кількість переселенців з окупованого Донбасу та Криму.
"Я щиро переконана, що, не маючи інформації про населення, не можна ефективно керувати країною. Це банально, але країна — не території, не банки, не заводи. Країна — це люди. А якщо ми не знаємо, скільки людей живе, які це люди, — то про що ми можемо говорити?" – каже директорка Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова.
В Україні ситуація з переписом катастрофічна – востаннє він відбувся у 2001 році, коли було зафіксовано, що в нашій країні проживає 48,4 мільйонів осіб.
У 2009 році Україна планово мала провести нові опитування населення. Однак перепис із року в рік відкладали і в уряді Азарова, і в уряді Яценюка, нібито через економію грошей. Хоча насправді причини могли бути різні.
«Тільки дві країни з усього світу не провели тоді перепис – це Судан та Україна», – розповідає Елла Лібанова.
ООН рекомендує проводити переписи населення в роки, які закінчуються на 0, 9 або 1. Це робиться для того, щоб потім звести в одне дослідження все населення Європи. Цикл 2010 року Україна вже пропустила, і якщо ми провалимось і цього разу, то зазнаємо не тільки репутаційних втрат.
Наші соціологи досі вимушені використовувати застарілі дані як одне із основних джерел інформації про країну. Так, є й більш нові дослідження, але вони не зрівняються з масштабами традиційного перепису.
"Робити якісь махінації простіше, коли немає точних даних , – обережно натякає директорка Фонду "Демократичні ініціативи ім. І.Кучеріва" Ірина Бекешкіна, – У тому числі, очевидно, що у реєстрах чимало мертвих душ, немало їх у і списках виборців. Але нікого не хочу звинувачувати ні в чому, бо для цього треба факти"
Чому Україні потрібен перепис?
Наразі новий Кабмін остаточно узгодив дату проведення другого перепису населення – листопад/грудень 2020 року.
Вже навіть розпочався підготовчий етап всеукраїнських опитувань, так званий, попередній перепис , який проводиться у частині Оболонського району м. Києва та Пісківській ОТГ Бородянського району Київської області. Це, можна сказати, тренування перед масштабним переписом, щоб точніше визначити питання, зрозуміти недоліки, помилки і виправити їх.
Соціолог Ірина Бекешкіна розповідає, що державі перепис потрібен передусім не для того, щоб знати кількість своїх громадян, найважливіше знати їх склад. Саме з даних перепису виробляється стратегія держави, визначаються основні виклики, напрямки роботи і розподіляється її бюджет.
"Це треба для того, щоб планувати якусь допомогу, пільги. Щоб планувати різні соціальні виплати, судячи з кількості населення. Наприклад, у Києві, я точно знаю, значно більше населення, ніж каже статистика. Потрібно, планувати транспорт, скільки треба дитячих садків, шкіл … Взагалі все розраховується, виходячи з кількості населення" , – каже директорка Фонду "Демократичні ініціативи ім. І.Кучеріва".
Зокрема, від кількості населення залежить розмір субвенцій, які виділяються з державного бюджету в регіони. Їх мета - розвиток інфраструктурних проектів на місцях. Але відсутність розуміння у влади щодо населення, яке проживає в цих регіонах заважає правильно розподіляти субвенції. Тож кошти нерідко дістаються округам лояльних до влади депутатів-мажоритарників.
До того ж, за останні 18 років життя країни дуже сильно змінилося. Зокрема, на чисельність і склад населення вплинули такі фактори:
Еміграція за кордон. Ми не знаємо скільки населення виїхало з країни назавжди і скільки на тимчасове проживання, роботу чи навчання з 2001 року. Дослідники називають різні дані – цифра коливається в межах 7-8 млн. громадян. Але не варто забувати, що загалом багато українців виїжджають неофіційно, тож ця цифра може бути значно більшою.
Внутрішня міграція. В Україні відбувається активна урбанізація. Сільське населення переїжджає в міста, жителі менших містечок мігрують до Києва та обласних центрів. За даними Державної служби статистики, станом на початок 2018-го року понад 29 мільйонів населення України мешкає в містах і лише трохи більше 13-ти мільйонів - у сільській місцевосці. Оскільки значна кількість українців проживає без зміни реєстрації місця проживання, то лише традиційний перепис зможе показати, хто де живе по факту.
Війна також спричинила внутрішнє переселення. Влада каже про 1,5 млн переселенців з окупованих і прифронтових територій у мирні області України. Однак, таке масове переселення мало б створити дуже серйозне навантаження на соціальну інфраструктуру міст, куди приїжджають переселенці. Не вистачало б шкіл, місць у лікарнях і дитячих садках, але наразі такого дефіциту не видно. Де розселилися люди, і скільки їх реально має якраз показати перепис.
Українізація. Помаранчева революція, Революція Гідності та війна суттєво змінили ставлення людей до національної ідентичності – багато людей, які раніше не замислювалися про національність, усвідомили себе українцями. Дехто навпаки визначив себе росіянином. Реального масштабу впливу подій без перепису не оціниш.
У чому небезпека інноваційного перепису?
Ідея проводити перепис за даними мобільних операторів заздалегідь виглядає хибною. Адже люди можуть одночасно використовувати кілька сім-карт для різних потреб. Приміром, для особистого та ділового спілкування. А ще – щоб реєструватися в соцмережах, винятково для інтернету чи навіть шахрайських цілей.
Хоч у власному дописі Дмитро Дубілет зазначає – математика допоможе визначити, скільки припадає на середнього користувача, насправді це не репрезентує картину.
"Навіть якщо припустити, що все населення нашої країни, кожна людина від 0 до 100 років має хоча б один мобільний телефон (ймовірність чого дорівнює нулю), то все одно є території, не охоплені вишками. Це сільська місцевість. 30 кілометрів в сторону від серйозної траси – і зв'язок уже проблематичний, навіть у Боярці", – пояснює в інтерв’ю "Дзеркалу тижня" Елла Лібанова.
Разом із тим, науковиця додає – якщо і вдасться отримати чіткі кількісні дані, то як бути з віковим та статевим складом населення? Адже мобільні оператори не можуть мати такої інформації.
Наступний етап – добір інформації з офіційних джерел – теж завідомо провальний.
"У нас реєстри не в найкращому стані. Хіба що в Пенсійному реєстрі можна подивитися пенсіонерів, які оформлювали пенсію. Але я, наприклад, свою пенсію оформлювала в 65 років, а не в 60, бо це мої переконання. А за свої переконання треба платити, правда? І от мене б там не було в реєстрі", – пояснює Ірина Бекешкіна.
Уся сукупність фактів вказує на те, що якою б точною не була математична модель, ми отримаємо з неї викривлені дані. Вони не тільки вплинуть на розбудову інфраструктури, формування допомоги та пільг для людей. Вони ще й створять розлогий простір для маніпуляцій.
До прикладу, у різноманітних реєстрах можуть з’явитися так звані "мертві душі". Те ж саме стосується і реєстру виборців. І є ймовірність, що цим скористаються недобросовісні політики.
На фоні усіх негативних наслідків навіть на перший погляд хороша ідея зекономити суттєво програє. До того ж, чи потрібна ця економія – є сумніви. Адже йдеться не про 2-3 мільярди, які Україна втратить. Ці гроші залишаться в Україні і будуть виплачені за роботи людям, які будуть займатися переписом.
Необхідність проведення перепису розуміють усі – і сам керівник Держстату, і люди, які розкритикували його інноваційну модель.
Але поки що ідея Дубілета проводити електронний перепис виглядає як новий пікап Tesla, на якому намагаються зекономити виробники. І якщо в якості американських електромобілів сумнівів немає, то запропонована міністром система майже гарантує викривлені дані.
А це – і ризик неточного вирішення проблем, і маніпуляцій.
