Засідання сесії міськради 2016: червона фарба, вибиті зуби, зламана рука
23 грудня 2016 року у закритому приміщенні теркому профспілок зібралося понад сотню людей для визначення міського бюджету на наступний рік. Серед них близько десятка проукраїнських активістів та волонтерів, які перед початком сесії зареєструвалися. На вході до зали їх зустріло близько 30 людей міцної статури з оточення народного депутата Ігоря Шкірі. Вони, за словами потерпілих, одразу проявили неприязне ставлення та спробували перешкоджати роботі журналіста Дениса Остапенка.
Ось на цьому відео, яке долучене до матеріалів досудового розслідування як речовий доказ, видно загострення ситуації і кінцевий результат:
Відео зняв місцевий волонтер і активіст Володимир Єлець. Він теж постраждав під час бійки. В загальному безладі і катавасії він отримав удар по обличчю від депутата міської ради Ігоря Рибака. Рибак в Торецьку є таким собі «місцевим авторитетом», який “кришує” криміналітет і поліцію. Він – близька до Шкірі людина і родич мера-сепаратиста Слєпцова.
Ігор Шкіря - народний депутат, якого мало хто знає по його роботі у Верховній Раді. Але на Донбасі, особливо у Торецьку і окупованій Горлівці, він досить відомий. Він “тримає” ці два міста. У 2014 році з легкої подачі Шкірі прапори невизнаних республік замайоріли у Торецьку (тоді ще Дзержинськ), адже його ставлеником був мер-сепаратист Володимир Слєпцов, якого підозрюють у посяганні на територіальну цілісність і участі у діяльності терористичної організації. У квітні 2014-го мер Горлівки Євген Клеп заявив журналістам, що Шкіря стоїть за захопленням адмінбудівель у місті. Шкіря спростував звинувачення горлівського голови. Але один з його горлівських помічників все ж таки працює в адміністрації «ДНР».
СБУ чомусь досі не зацікавилась Шкірею. Восени 2014 він дивом став нардепом Верховної Ради України по мажоритарці та отримав недоторканність.
Хоча й надалі в його оточенні є люди, пов’язані з терористами. Наприклад, двоє роблять кар’єру в “ЛНР” - про це пише у своєму матеріалі донецька журналістка Тетяна Заровна. Вона дуже детально розписала життєвий шлях депутата Ігоря Шкірі, та до чого призвели його дії в містах на Донеччині.
Володимир Єлець розказує, що Шкіря лише за минулий рік 26 разів їздив на окуповану територію. “Там в нього свій бізнес, війна для якого явно не перешкода”, - говорить Єлець.
Нардеп справді володіє кількома заводами залізобетонних конструкцій. По ситуації на червень 2016-го “Бетон Нова” був “прописаний” в окупованому Дебальцевому (Донецька область), зараз підприємство перереєстроване на території, підкотрольній Україні - в Бахмутському районі. У своїй електронній декларації Шкіря назвав “БЕТОН НОВА ІНТЕРНЕШНЛ” серед низки підприємств, де він є кінцевим бенефіціаром. Свою продукцію до війни “Бетон Нова” переважно поставляв до РФ. А “ПО “Італіш” продовжує роботу в окупованому Донецьку. Також у Шкірі є підприємство в окупованому Криму - парк-готель, який з 2014 року перереєстрований згідно російського законодавства.
Торецьк Шкіря вважає не просто рідним містом, а своєю вотчиною. Часто відвідує населений пункт і присутній на засіданнях міської ради та Новгородського селищної ради (своєї малої Батьківщини), влаштовує зустрічі з місцевим населенням. Хоча де-факто він не має ніякого відношення до міської ради і життя міста.
“Він тричі приїжджав для того, аби розповісти, як нам жити. А ми вимагали відзвітувати про його роботу в якості народного депутата. Шкіря весь час під час зустрічі з населенням наголошував на тому, що нам не потрібно призначати немісцевих людей на посади, що ми впораємось самостійно. Він хоче сам все контролювати”, - розповів голова єдиної проукраїнської громадської організації в Торецьку «Твое нове місто» Володимир Єлець.
23 грудня 2016 року поява Шкірі на засіданні сесії міської ради викликала бурхливу реакцію у проукраїнських активістів. Порушуючи регламент, нардеп розпочав свою промову, під час якої тодішня голова громадської ради при Донецькій обласній державній адміністрації Ірина Кірікова хотіла облити його червоною рідиною. На відео видно, що на депутата майже нічого не потрапило, але після цього жесту в залі розпочалась штовханина, яка переросла у бійку між “тітушками” Шкірі та проукраїнськими активістами.
«Мені зателефонували хлопці з Торецька і попросили бути присутньою на сесії міськради, бо ви ж розумієте відношення до цього Шкірі. В мене була гумова іграшка - груша, і в тій груші була найзвичайнісінька гуаш червоного кольору», - розповідає Ірина Кірікова.
Вчинок з фарбою в більшості засудили, але ці дві історії не співставляються. Чітко сформована група з оточення Шкірі почала перешкоджати роботі маріупольського журналіста Дениса Остапенка, у штовханині йому розбили губу. Коли Рибак від криків перейшов до розмахування руками, він вибив відеокамеру (гоу-про) з рук Володимира Єльця, вона відлетіла у кінець зали та впала біля ніг волонтера Олега Василенка, який участі в штовханині не брав. Той нахилився її підняти і отримав удар в обличчя ногою.
Ось на цьому відео на 1:31 хвилині видно ще свіжі сліди від удару і наслідки:
Також на відео є Ірина Кірікова з переламаною рукою, яка розказує про те, що Ігор Шкіря завдав їй тілесних ушкоджень. Те саме вона розповіла LB.ua телефоном, коментуючи ті події:
“Члени Партії регіонів, такі, як Шкіря, привели війну в наш регіон, в наші міста. Через це я облила його червоною фарбою. Після бійки я одразу звернулась до травматолога, виявилося, що в мене травма руки. Подала заяву на Шкірю. Внесли це в ЄРДР і я йтиму до останнього”.
Сам депутат Шкіря усе заперечує і стверджує, що і довідку можна підробити.
“Я не хочу до цього повертатися – це була провокація. Говорити про це не хочу. Ніхто нікому ніякої руки не ламав. Довідку можна зробити як завгодно. Це все було в присутності інших людей”, - нервово прокоментував по телефону Шкіря події минулорічної давнини.
Тим не менш, сесія міської ради у Торецьку завершилася вибитим зубом, переломом носа, струсом мозку та саднами на обличчі Олега Василенка . А також розбитою губою в Дениса Остапенка і переламом руки в Ірини Кірікової.
Перед початком бійки, коли стало очевидним, що ситуація мирно не вирішиться, активісти викликали поліцію. Усе відбувалося на очах у правоохоронців, які ніяк не намагалися втрутитися, по завершенню просто випустили усіх участників з зали.
«Встановити осіб, які спричинили тілесні ушкодження, не надалось можливим»
Того ж дня на своїй сторінці у фейсбуці Шкіря написав величезний пост, у якому звинуватив активістів в екстремізмі. І винними у організації «провокації» назвав в.о. першого заступника міського голови Ярослава Руденка і начальника управління житлово-комунального господарства Сергія Винника.
Усі постраждалі одразу написали заяви в поліцію. Але жодну людину тоді не затримали, не переписали дані і не допитали.
«Коли ми давали перші показання, ми не знали, чи десь є на фотографіях той, хто мене вдарив і хто побив Остапенка. А коли він вдома переглядав відео і фотографії, то знайшов на знімку того, хто мене вдарив. Денис скинув мені цю фотографію. Ми віддали її поліції, але цей чоловік ніби розтанув», - розповідає потерпілий Олег Василенко.
Можливо, поліції Торецька і не до розслідувань, адже з дня звільнення міста - 21 липня 2014 року - тут змінилося вже п’ять керівників. Зараз обрали шостого. Незмінним залишається лише той, хто був виконуючим обов’язки начальника і в 2014 році керував кримінальним блоком, коли в місто заходили банди «ДНР» - Владлєн Сударіков. Зараз він заступник начальника поліції. Він же і єдиний, кого удостоєно медалі від міськради на честь третьої річниці звільнення Торецька.
“Насправді те, що змінюються керівники – ні про що не говорить. Сударіков як був начальником, так ним і залишився по факту. Це так по відчуттям, адже весь кістяк його залишився. Він заступник, який не змінюється роками, а керівники постійно змінюються”, - стверджують містяни.
Постраждалі активісти вже рік безрезультатно оббивають пороги поліції, прокуратури, СБУ, Адміністрації президента. І єдина відповідь, яку вони чують: «Триває досудове розслідування по кримінальному провадженню. Осіб, які спричинили вам тілесні ушкодження, встановити не надалося можливим». І це з урахуванням відео та фотографій, на яких видно людей, що побили активістів.
За словами Володимира Єльця, у поліції справу намагалися перевести із «ушкоджень середнього ступеня тяжкості» в «легке ушкодження». На запити активістів щодо просування слідчих дій відповідають, що не вповноважені відкривати таємницю слідства.
“Проводиться розслідування. Затриманих і підозрюваних на даний момент немає. Ви б краще запитали у журналіста Остапенка, коли він пройде судово-медичну експертизу. Ми йому мільйон разів вже казали, дзвонили, а він ніяк не хоче. Василенко пройшов судово-медичну експертизу, але на даний момент не розкрито, хто заподіяв тілесні ушкодження. Немає осіб, яким пред’явити підозру. Всі говорять, що поліція бездіяльна. але це не так”, - так прокоментував хід розслідування начальник слідчого відділу Олег Дзецюк.
«Медійна ініціатива за права людини» надіслала запит до ГУ НП у Донецькій області Бахмутського відділу поліції Торецького відділення поліції із питанням, чи проводиться розслідування по даній справі, на якому воно етапі, та чи вдалося встановити і затримати підозрюваних осіб. На що отримали цілком передбачувану відповідь. «Станом на 22 листопада 2017 року «встановити осіб, які спричинили тілесні ушкодження Василенко О. та Остапенко Д. не надалося можливим».
Натомість, поліції повідомили, що ними встановлено особу І. Кірікової, яка зірвала засідання сесії міськради, обливши нардепа І. Шкірю невідомою червоною речовиною і тепер уникає органу досудового розслідування.
Ірина Кірікова підтверджує і не уникає зізнання в тому, що облила Шкірю червоною фарбою, яка символізує кров загиблих українських військових. Зізнається, що після засідання за нею гналася поліція, очікувала її на блокпосту між Торецьком і Костянтинівкою, тому вона вимушена була повертатися до Дружківки через відомий блокпост «Вєтєрок», розташований на іншому виїзді з Торецька.
«Одного разу начальник Дружківської поліції мені зателефонував, десь півроку тому, і хотів зустрітися. Казав, що він по завданню Торецької поліції. Але того дня я їхала до Києва, і сказала, що мені не зручно. Якщо в когось до мене є запитання, хай у письмовій формі мене повідомлять. Листів не було», - стверджує Кірікова. Додаючи, що у поліції немає доказів щодо її запрошення і неявку для проведення досудового розслідування.
Її заяву до ЧЧ Дружківського ВП про те, що депутат Ігор Шкіря під час виступу завдав їй тілесних ушкоджень, внесли до ЄРДР. Але жодні слідчі дії не проводилися. Сам Шкіря заперечує як те, що зламав руку жінці, так і те, що була відкрита кримінальна справа.
“Яка справа? - явно почав нервувати під час мого телефонного дзвінка нардеп Шкіря. - Ви по це питаєте з якого приводу? Про це ніхто не згадує, я вже навіть і забув, і згадувати не хочу. Мене тоді дискредитували, конфлікт влаштували... Немає ніякої справи. А ви починаєте мене допитувати. З якою метою?” - на цих словах він кинув слухавку.
Можливо, Шкіря дійсно забув про цей випадок. Але чому поліція навіть не створює видимість діяльності?
Олег Василенко, який отримав найсильніші тілесні ушкодження, не припиняє писати скарги щодо бездіяльності слідчих. Одну з них написав на ім’я генерального прокурора Луценка 1 грудня цього року. Йому прийшла відповідь, що запит перенаправили до Донецької обласної прокуратури.
“Для чого я приїжджав до Києва? Щоб вони знову дали мені відписку, що відправили заяву в обласну прокуратуру? Ганяють по колу”, - коментує Василенко.
Бійка відбувалася в закритому приміщенні зали засідань, на очах у десятків свідків та самих правоохоронців, проте Торецька поліція до сьогоднішнього дня не може встановити підозрюваних. Швидше за все, вже й не встановить, що свідчитиме про те, що мешканці Торецька не захищені у рідному місті, а ті, хто привів в їх дім війну, лишаться безкарними.